СЕЧОВИЙ МІХУР
Сечовий міхур (vesica urinaria) — непарний, порожнистий орган, форма якого змінюється залежно від ступеня наповнення. Сечовий міхур розміщується в порожнині малого тазу, позаду лобкового зрощення. Спорожнений сечовий міхур сплющений, а наповнений — підіймається вище від верхнього краю лобкового зрощення і набуває яйцеподібної або грушоподібної форми (5.02) (5.03).
У сечовому міхурі розрізняють верхівку, тіло та дно.
Верхівка сечового міхура напрямлена вгору та наперед. Від неї до пупка тягнеться серединна пупкова зв'язка, що є облітерованим залишком зародкової сечової протоки.
Більшу частину сечового міхура складає його тіло. Нижню частину міхура становить дно, обернене донизу та назад. Звужуючись, дно переходить у шийку сечового міхура, звідки починається сечівник.
Стінка сечового міхура складається з трьох оболонок: слизової, м'язової та серозної.
Слизова оболонка вистелена багатошаровим кубічним епітелієм. У порожньому міхурі слизова оболонка утворює численні складки, а у наповненому ці складки згладжуються. Складок немає лише на дні сечового міхура, на ділянці у вигляді трикутника, на вершинах якого є отвори: два отвори сечоводу, а третій — внутрішній отвір сечівника. На цій ділянці немає підслизового шару і слизова оболонка міцно зрощена з м’язовою. Тут розміщені рецептори, подразнення яких викликає акт сечовипускання.
Добре виражена м’язова оболонка представлена трьома шарами непосмугованих м’язових клітин. Два з них — поздовжні (зовнішній та внутрішній), а один шар (середній) — коловий. Ці волокна формують м’яз, що виштовхує сечу. Волокна колового шару в ділянці шийки міхура утворюють м'яз- стискач (сфінктер) міхура.
Сеча із ниркової миски по сечоводах потрапляє у сечовий міхур. Пересуванню сечі по сечоводах сприяють їх перистальтичні рухи. Утворення сечі проходить безперервно, а сечовий міхур вивільняється періодично, в міру наповнення.
У ділянці переходу сечового міхура у сечівник знаходяться два сфінктери.
Один із них - це сфінктер сечового міхура, закриває вихід із нього. Другий сфінктер закриває сечівник. За відсутності сечовипускання сфінктери закриті, сеча збирається у сечовому міхурі.
Зовнішня оболонка сечового міхура, серозна, — слабо виражена сполучнотканинна оболонка. Очеревина покриває сечовий міхур спереду та з боків, зверху та частково ззаду.
У нормі в сечоводи сеча не надходить, оскільки при наповненні міхура м’язовий шар його стінок стискається і закриває отвори сечоводів.
Своєю задньою поверхнею сечовий міхур прилягає до прямої кишки (у чоловіків) або до матки (у жінок). Нижня стінка дна міхура у чоловіків прилягає до передміхурової залози, а позаду розміщені сім’яні міхурці. У жінок нижній відділ задньої стінки міхура прилягає до піхви та нижньої частини тіла матки.
Майже з усіх боків сечовий міхур оточений жировою тканиною, яка має назву навколоміхурової клітковини.
Кровопостачання сечового міхура відбувається за рахунок гілок внутрішньої клубової артерії, а венозна кров відтікає по однойменних венах.
Лімфа від міхура відтікає у внутрішні клубові вузли.
Іннервують сечовий міхур гілки верхнього та нижнього підчеревних сплетень.
Сечовий міхур іннервується симпатичними і парасимпатичними нервами. При збудженні симпатичних нервів перистальтика сечоводів підсилюється, стінки сечового міхура розслаблюються, а стиснення сфінктерів ще більше підсилюється. Симпатичний відділ нервової системи сприяє накопиченню сечі у сечовому міхурі, а парасимпатичний відділ - навпаки.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 717 | Нарушение авторских прав
|