ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ
Дихальна недостатність — стан організму, при якому не забезпечується нормальний газовий склад крові, внаслідок чого в ній зменшується кількість кисню.
Буває первинна і вторинна недостатність. Первинна дихальна недостатність пов'язана з порушенням функції системи зовнішнього дихання, а вторинна — з порушенням транспорту газів крові, внаслідок анемії, гемоглобінопатії, отруєнь, захворювань серцево-судинної системи або порушення клітинного дихання через дефект дихальних ферментів.
У механізмі розвитку гострої дихальної недостатності (ГДН) головну роль відіграють порушення вентиляційних та мембранних процесів газообміну. У зв'язку з цим ГДН поділяють на такі види.
1. Вентиляційна ГДН:
а) центральна;
б) торакоабдомінальна;
в) нейром'язова.
2. Легенева ГДН:
а) обструктивно-констриктивна:
— верхній тип;
— нижній тип;
б) паренхіматозна;
в) рестриктивна;
г) ГДН внаслідок порушення вентиляційно-перфузійно-го співвідношення.
Починаючи лікування ГДН, необхідно насамперед виділити кардинальні критерії, що визначають вид ГДН та динаміку її розвитку. Слід також виділити основні симптоми, що потребують першочергової корекції. Госпіталізація при будь-якому виді ГДН обов'язкова.
Загальні напрями терапії ГДН:
1) своєчасне відновлення та підтримка адекватної оксигенації тканин шляхом відновлення прохідності дихальних шляхів і подачі підігрітого і зволоженого кисню;
2) за показами проводять ШВЛ шляхом "рот до рота" або "рот до носа".
Розрізняють чотири ступені дихальної недостатності.
І ступінь дихальної недостатності
У дитини невелика задишка. Частота дихання збільшується на 10—20%.
Відзначається ціаноз при напруженні дитини. Вона стає неспокійною.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 546 | Нарушение авторских прав
|