АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гостра дихальна недостатність

Прочитайте:
  1. Аритмії серця. Серцева недостатність
  2. Гостра гіпертензивна енцефалопатія.
  3. Гостра дисекція аорти.
  4. ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ
  5. Гостра недостатність нирок
  6. Гостра ниркова недостатність
  7. Гостра пневмонія
  8. ДИСРЕГУЛЯТОРНА ВЕНТИЛЯЦІЙНА НЕДОСТАТНІСТЬ ДИХАННЯ
  9. Дихальна система

У дітей дуже швидко може виникнути гостра дихальна недостатність. Це зумовлене особливостями будови дитячої носової порожнини: вона вужча і її дно нахилене таким чином, що язик дотикається до задньої стінки горлянки на більшому протязі.

Найбільш поширеною причиною гострої дихальної недостатності у дітей є обструкція дихаль­них шляхів, причиною якої може бути чужорідне тіло, западання язика, гострий ла­рингіт, бронхіт, бронхіолоспазм. У грудних дітей до гострої дихальної недостатності часто призводить аспірація шлункового вмісту в дихальні шляхи, що викликає аспіраційну пневмонію. У більш старших дітей основною причиною гострої дихальної недостатності є попадання в дихальні шляхи чужорідних тіл: насіння соняшника, гарбуза, шматочки їжі, намистинки, дрібні копійки тощо.

Часто гостра дихальна недостатність у дітей може виникнути як ускладнення деяких захворювань: бронхіальної астми, ларингобронхеїту, епіглотиту, обструктивного бронхіту та ін.

Астма. У дітей приступ бронхіальної астми, як правило, виникає на початку чи наприкінці гострого респіраторного вірусного захворювання. У дитини змінюється поведінка, з’являються прозорі слизисті виділення з носа, виражена задишка, шумне дихання, тривалий кашель, синіє обличчя. Якщо такий приступ затягується, то говорять про астматичний стан. Ця патологія лікується тільки в умовах спеціалізованого відділення.

Для того, щоб ліквідувати приступ бронхіальної астми необхідно заспокоїти дитину, перенести її до відчиненого вікна чи винести на свіже повітря. Руки і ноги дитини можна занурити в гарячу ванну (37-42 ºС). Якщо ж ці заходи не допомогли, слід використати бронхорозширювальні інгаляційні препарати (беротек, албутерол, астмо­пент та ін.). При тяжкому астматичному приступі дитину слід госпіталізувати в стаціонар.

Стенозуючий ларингобронхеїт є дуже грізною патологією, яка може призвести до летальності. В його перебігу розрізняють чотири стадії: компенсації, субкомпенсації, декомпенсації та асфіксії. Розвиток патології розпочинається з стадії компенсації, яка характеризується подовженим шумним вдихом і зниженням частоти дихальних рухів. Через 2-3 дні розвивається субкомпенсація – тяжкий загальний стан дитини, задишка, грубий “гавкаючий” кашель. Потім виникає декомпенсація і асфіксія. Дитина спочатку стає збудженою, а потім – млявою. Дихання в неї поверхневе, безшумне, тони серця глухі, частота серцевих скорочень поступово знижується аж до повної зупинки серця.

Лікування стенозуючого ларингобронхеїту проводиться тільки в умовах лікарні. Ефективність лікування залежить від того, наскільки швидко вдалося поставити діагноз і розпочати комплексну терапію.

Дифтерія – є дуже грізним інфекційним захворюванням, яке часто викликає гостру дихальну недостатність. Цю хворобу ще деколи називають “справжній круп”. Найчастіше на неї хворіють діти молодшого віку, причому чим дитина є молодшою, тим тяжче перебігає хвороба. Порушення дихання при дифтерії розвивається внаслідок того, що в порожнині гортані утворюються щільні фібринозні плівки, які перешкоджають вільній циркуляції повітря.

В перебігу хвороби розрізняють три стадії, які чітко чергуються: стадію крупозного кашлю, стенотичну стадію і асфіктичну стадію. Спочатку у дитини виникає підвищення температури тіла, сухий “гавкаючий” кашель та змінюється голос. Поступово виникає затруднення дихання за рахунок утворення плівок і рефлекторного спазму м’язів гортані. Дитина стає неспокійною, блідне, виникає синюватість шкіри в ділянці носогубного трикутника. З часом неспокій змінюється в’ялістю, сонливістю, поступово знижується частота серцевих скорочень і дитина помирає.

Основною метою лікування цієї патології є швидка і правильна ліквідація гострої дихальної недостатності. Для цього потрібно провести негайну інтубацію трахеї або виконати операцію трахеостомії (описані в розділі “Загальні питанням реаніматології”). Тільки ці заходи дозволяють відновити адекватне дихання і запобігти смерті дитини. Про важливість негайної трахеостомії при цій патології свідчить те, що, її часто виконують без спеціального набору інструментів, звичайним ножем, з застосуванням тільки елементарних вимог асептики. Після надання першої медичної допомоги пацієнта слід негайно госпіталізувати в інфекційне відділення.

Епіглотит – це гостре запалення надгортанника з розвитком вираженого набряку і абсцедування. Хвороба часто починається гостро і швидко прогресує. Дитина скаржиться на гострий біль в горлі, болючість при ковтанні. Поступово запальний набряк, інфільтрація і абсцедування язикової поверхні надгортанника спричиняє порушення вентиляції – виникає задишка, шумне дихання, хрипне голос. В більшості випадків виникає потреба в негайній трахеостомії. Пацієнта слід госпіталізувати в оториноларингологічне чи реанімаційне відділення. Лікування в умовах лікарні полягає в розкритті абсцесу і масивній антибіотикотерапії.

Обструктивний бронхіт. Ця патологія найчастіше є проявом аденовірусної чи парагрипозної інфекції у дітей, які мають алергічно змінену реактивність організму. У дітей з нелікованим обструктивним бронхітом часто в подальшому роз­ви­ва­єть­ся бронхіальна астма. Клінічні прояви обструктивного бронхіту виникають на фоні інтоксикації (загальної слабкості, підвищеної температури тіла, адинамії): з’являється приступоподібний кашель з відходженням густого мокротиння, наростає ціаноз обличчя і кінцівок, а при тяжких випадках – всього тіла. Якщо захворювання затягується, то виникають клінічні ознаки гіповентиляції, ослаблені серцеві тони, тахікардія, судоми, зневоднення організму.

Дітям з обструктивним бронхітом слід давати багато рідини з лужним середовищем (1 % розчин соди, лужні мінеральні води), легкозасвоювальну їжу. Медикаментозне лікування задухи таке ж саме, як і при приступі астми.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 762 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)