Реанімаційні заходи у дітей включають ті ж самі стадії та етапи, що й у дорослих. Однак, термін, впродовж якого можна надіятися на успішну реанімацію у дітей є коротшим, тому реанімаційні заходи у них потрібно починати якомога скоріше.
Для звільнення дихальних шляхів у дітей використовують наступні прийоми: очищення ротової порожнини будь-яким предметом (рушником, носовою хустинкою, бинтом, марлею), розгинанням голови в шийному відділі хребта та висуванням допереду нижньої щелепи.
При проведенні штучної вентиляції легень методом “рот до рота” чи “рот до носа” потрібно враховувати те, що у дітей різних вікових категорій є різна частота дихальних рухів в нормі. Так, у новонароджених вона становить 40 за хвилину, у шестимісячних дітей – 35, в річних – 30, в п’ятирічних – 25 і у дітей 14 років – 20. Частота вдихів реаніматора повинне дорівнювати цим показникам.
Непрямий масаж серця у дітей також має свої особливості. Дитина повинна лежати на твердій поверхні, натискування на грудну клітку проводять в нижній третині грудини строго по серединній лінії. У старших дітей компресію проводять обома руками: одну з долонь кладуть на грудину, іншу – на її тильну поверхню, для підсилення натискувань. У новонароджених і дітей до одного року непрямий масаж серця проводять долонною поверхнею першої фаланги I пальця або двома пальцями. Частота натискувань повинна відповідати віку дитини: у новонароджених – 140 за хвилину, у дітей 6 місяців – 130, у річних дітей – 120, у п’ятирічних – 100 та у дітей 10-14 років – 80-60.
Якщо в реанімаційних заходах беруть участь двоє чоловік, то один з них проводить штучну вентиляцію легень, а інший – непрямий масаж серця. При цьому один дихальний рух чергують з 4-5 натискуваннями на грудину. Якщо реанімацію проводить одна людина, то через 2 вдихи проводиться 10-12 компресій грудної клітки.
Всі діти після відновлення кровообігу і дихання повинні бути госпіталізовані в реанімаційні відділення дитячих лікарень.