АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Прочитайте:
  1. Автоімунні захворювання
  2. АНАМНЕЗ ЗАХВОРЮВАННЯ
  3. Анамнез наявного захворювання
  4. Варіанти початку захворювання (С.Д. Подимова, 1993р.):
  5. ВІРУСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ
  6. Вступ до нозології. Захворювання кровотворної системи.
  7. ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. ЗАГАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
  8. Гострі захворювання бронхолегеневої системи.
  9. ГРИБКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ
  10. Екстрагенітальні захворювання у вагітних, які потребують спільного спостереження акушера-гінеколога і профільного фахівця

Інфекційні хвороби – це група хвороб, які викликаються патогенними мікроорганізмами, вірусами чи пріонами, характеризуються заразністю та мають специфічний циклічний стадійний перебіг. Вираженість клінічної картини і тяжкість перебігу інфекційних захворювань тісно пов’язаний з станом імунної (захисної) системи організму людини.

Для більшості інфекційних захворювань є характерною циклічність перебігу – певна послідовність розвитку, наростання і затихання симптомів хвороби. Розрізняють наступні періоди:

- інкубаційний – проміжок часу від моменту зараження до появи перших клінічних ознак хвороби;

- продромальний (початковий) – виникають ознаки хвороби, які ще не мають певних чітких специфічних проявів;

- основних проявів хвороби – наявні клінічні симптоми, які є суттєвими і специфічними для даного інфекційного захворювання;

- згасання хвороби – проходить зникнення основних клінічних симптомів;

- одужання (реконвалесценції).

Ще зовсім недавно, років тридцять тому, серед світової наукової медичної громади з’явилася думка про повну перемогу і контроль людства над інфекційними захворюваннями. Навіть виникало питання про скорочення кількості інфекційних відділень. Однак, життя швидко довело помилковість цих поглядів – за короткий час з’явилася величезна кількість інфекційних хвороб, проти яких на даний час немає ефективних ліків: СНІД, губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби, атипова пневмонія, курячий грип, геморагічні лихоманки та ін.

Сказ

Сказ – це гостре вірусне захворювання тварин і людини, яке характеризується ураженням нервової системи.

Вірус попадає в організм людини разом з слиною хворої тварини через пошкоджену при укусі шкіру. Тривалість інкубаційного періоду при сказі в середньому триває 30-90 днів, однак може продовжуватися і до одного року. Під час інкубаційного періоду самопочуття людини не погіршується.

Захворювання починається з передвісників. З’являється неспокій, пригнічення, депресія, у хворого виникає бажання усамітнитися. Рубець в ділянці укусу стає болючим і почервонілим. Через кілька днів депресія змінюється неспокоєм, збудливістю, виникають спазми дихальної і ковтальної мускулатури.

У хворого розвивається гідрофобія – при спробі випити води одразу ж виникають спазми ковтальних м’язів. Поступово такі судомні приступи починають провокуватися голосною мовою, яскравим світлом, раптовим рухом повітря. У хворого виникає слинотеча, неспокій, страх, агресивність, слухові і нюхові галюцинації, судоми спотворюють обличчя. Приступ триває декілька секунд. Однак, час між приступами поступово зменшується, і вони починають продовжуватися один за одним від щонайменшого подразника.

При прогресуванні хвороби психомоторні збудження і судоми поступово слабнуть, і хворий може вживати їжу і воду. Натомість у пацієнта розвиваються паралічі кінцівок, порушуються функції тазових органів, температура тіла підвищується до 42°С. Хворий гине від паралічу серцевого м’язу чи дихального центру.

Дуже важливим є вчасна профілактика сказу введенням спеціальної антирабічної сироватки. Якщо людину вкусила домашня тварина, місцезнаходження якої відоме, то тварина підлягає спостереженню впродовж 10 діб. При відсутності у неї впродовж цього часу клінічних ознак сказу, введення антирабічної сироватки не потрібне. Якщо ж укус був зроблений невідомою або дикою твариною, або якщо впродовж 10 днів у тварини з’явилися клінічні ознаки сказу чи вона загинула, то людина підлягає профілактичному введенню антирабічної сироватки.

Ефективних методів лікування сказу немає. Всі люди, які захворіли на сказ помирають. В інфекційних лікарнях застосовують тільки симптоматичне лікування, спрямоване на захист хворого від зовнішніх подразників і полегшення його страждань.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 550 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)