АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміни на ЕКГ

Топічна ЕКГ –діагностика ґрунтується на виявленні змін у відведеннях, що відображають потенціал тієї або іншої зони ЛШ:

V1 – правий шлуночок і права частина міжшлуночкової перегородки;

V2 – середня частина міжшлуночкової перегородки;

V3 - ліва частина міжшлуночкової перегородки і передня стінка ЛШ;

V4 – верхівка;

V5 – передньо-бокова стінка ЛШ;

V6 – бокова стінка ЛШ;

I, AVL – передня стінка ЛШ;

ІІІ, AVF – задня стінка ЛШ.

Гострий період Q-ІМ:

1. Куполоподібний підйом сегмента ST (монофазна крива, дуга Парді);

2. Патологічний Q (>1/4 R, або > 0,03 сек.) – ознака некрозу;

3. Зменшення амплітуди зубця R, або його відсутність при трансмуральному ІМ – QS.

Підгострий період:

1. Повернення сегмента ST до ізолінії і формування глибокого негативного ”коронарного” зубця Т.

2. Патологічний Q (QS) та невеликий R зберігаються впродовж тривалого періоду.

Постінфарктний період:

Зубець Т слабо ”+”, слабо ”-” або відсутній.

Не-Q-ІМ:

1. Зміщення сегмента ST:

елевація при субепікардіальному ІМ;

горизонтальна депресія при субендокардіальному ІМ.

3. Інверсія зубця Т.

Діагноз ІМ базується на трьох основних критеріях:

1. Характерна клінічна картина (ангінозний біль).

2. Характерна динаміка ЕКГ.

3. Гіперферментемія.

Ускладнення ІМ

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 523 | Нарушение авторских прав