АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміни на органному та системному рівнях

На органному рівні виявляють зменшення кількості функціонально активних клітинних елементів паренхіми (атрофію) та збільшення кількості функціонально неактивних компонентів органів і тканин (фізіологічний склероз).

Віковими змінами з боку імунної системи є атрофія тимусу, селезінки й лімфатичних вузлів. У цілому вміст Т- і В-лімфоцитів та плазмоцитів не змінюється. Проте спостерігають збільшення кількості незрілих форм лімфоцитів внаслідок затримки їх диференціювання, зниження кількості попередників Т-лімфоцитів; зменшується продукція IL-2 та інших цитокінів, а також відповідь Т-лімфоцитів на стимуляцію інтерлейкінами, зменшується супресорна функція лімфоцитів. Виникає імунна недостатність (знижується реактивність на чужорідні антигени) та збільшується кількість автоімунних реакцій (імунні реакції проти антигенів власних тканин).

Ендокринні розлади проявляються як у сповільненні синтезу гормонів, так і в зниженні чутливості до них клітин-мішеней. Порушується принцип зворотнього зв’язку – головного механізму регуляції рівня гормонів у крові.

В процесі старіння організму зменшується секреція епіфізарного мелатоніну та гіпофізарного гормону росту. Мелатонін – є активатором антиоксидантної системи організму, стимулятором протипухлинного захисту. Встановлено його здатність стимулювати активність Т-лімфоцитів і синтез антитіл, тобто ті функції імунної системи, котрі знижуються у старечому віці. Існує тенденція вікового підвищення порогу чутливості гіпоталамусу до статевих гормонів, що сприяє виникненню гормонозалежних пухлин (рак молочної залози).

З віком фолікули щитоподібної залози зменшуються в об’ємі, ущільнюється колоїдна субстанція, розвивається сполучна тканина, сповільнюється поглинання тканиною залози йоду. Наслідком зниження функції щитоподібної залози є послаблення регуляторних впливів на обмінні процеси організму.

В організмі, що старіє констатовано підвищення вмісту інгібіторів інсуліну у крові, зниження біологічної активності самого інсуліну. В результаті активізації β-клітин підшлункової залози та стимуляції синтезу цього гормону виснажуються функціональні можливості організму. У крові з’являються малоактивні форми інсуліну (проінсулін). Збільшення вмісту у крові β-ліпопротеїдів і жирних кислот в свою чергу знижує активність інсуліну, що призводить в подальшому до порушення толерантності до глюкози, розвитку інсулінової недостатності, виникнення цукрового діабету.

Мозковий шар надниркових залоз з віком переважає над корковим. Підвищується концентрація адреналіну у крові, знижується рівень норадреналіну. Зменшується відповідь надниркових залоз на тропні гормони гіпофіза.

Морфологічними проявамивікових змін нервової системи є накопичення ліпофусцину, розвиток дистрофії та деструкція клітин. Спостерігають прогресуюче зменшення кількості нервових клітин, зміну їх метаболічної та електричної активності. З віком знижується активність холінацетилтрансферази, ацетилхолінестерази та АТФ для Na⁺ і K⁺, змінюється електрична активність нейронів, зростає постсинаптичне гальмування. Знижуються та зникають сухожильні рефлекси.

Фізіологічні зміни мозку характеризуються сповільненням кровоплину та зниженням утилізації глюкози.

Для старечого віку типовим є зниження активності кори півкуль, що в свою чергу призводить до формування стереотипної поведінки. Знижується ефективність виконання завдань, пов’язаних із гнучкістю мислення, творчим підходом. У той же час зберігається якість виконання завдань, пов’язаних із досвідом.

Значні зміни під час старіння виникають у серцево-судинній системі. В міокарді розвивається дистрофія, що пов’язана насамперед із розвитком гіпоксії на тлі порушення енергетичних процесів, накопиченням іонів Na⁺ та зниженням центральних регуляторних впливів на серце. Спостерігається гіаліноз ендокарду і клапанів.

З віком у результаті зниження еластичності артерій закономірно підвищується артеріальний тиск та зростає частота уражень судин атеросклеротичним процесом.

Венозний тиск крові знижується, венозне русло розширюється, що згодом призводить до розвитку застійних явищ та тканинно-циркуляторної гіпоксії. Розвивається варикоз і лімфостази.

Знижується частота серцевих скорочень. Зменшується хвилинний та систолічний об’єм крові, зростає відносна потреба міокарда в кисні.

Під час старіння знижується діапазон реактивності серцево-судинної системи на дію зовнішних подразників та гормональні впливи, проте зростає чутливість до цих агентів. Порушуються також рефлекси з рецепторів серця та судин.

В цілому з бокусерцево-судинної системи спостерігають зниження адаптації до навантаження.

За умови старіннявиникають морфологічні та функціональні зміни у всіх відділах дихальної системи. Настає атрофія голосових складок та епітелію бронхів. У результаті порушення дренажної функції бронхів в їхньому просвіті накопичується слиз і злущений епітелій, що є причиною розвитку застійних процесів. Характерною є атрофія та компенсаторна гіпертрофія гладких м’язів бронхіол. Паренхіма легенів втрачає еластичність, альвеоли розтягуються і витончуються, розвивається стареча емфізема, пневмосклероз.

З віком знижується життєва ємкість легень, зростає залишковий об’єм, фізіологічний мертвий простір. Вентиляція легень при фізичному навантаженні помітно знижується.

Система крові. Типовою картиною для старіння є зниження активності кісткового мозку, його заміщення жировою тканиною. Пригнічення еритропоезу проявляється зниженням кількості ретикулоцитів у периферичній крові. Знижується також кількість еритроцитів, вміст в них гемоглобіну. Часто спостерігається дефіцит факторів кровотворення: вітаміну B₁₂, фолієвої кислоти і заліза.

Спостерігається відносне збільшення осмотичної резистентності еритроцитів, зміна співвідношення альбумінів (їх кількість знижується) та глобулінів (рівень підвищується), підвищення ШОЕ. У зв’язку із зниженням всмоктування заліза в шлунково-кишковому тракті, його рівень зменшується в крові. Також зменшується вміст кобальту, нікелю, цинку й міді.

Кількість лейкоцитів із віком не змінюється. У формулі крові виявляють деяке зменшення молодих (паличкоядерних) форм і підвищення рівня лімфоцитів та еозинофільних гранулоцитів.

Кількість тромбоцитів знижується за умови збереження здатності крові до згортання. Підвищується вміст фібриногену, факторів згортання крові (VII, VIII), фібринази й гепарину. Різко знижується вміст антитромбіну II. Зростає ймовірність виникнення тромбозів, емболії та ішемічних інсультів.

З віком у системі травлення виникає атрофія слизової оболонки та її залоз. Рельєф слизової згладжується, знижується кількість ентероцитів, потовщується базальна мембрана, порушується співвідношення між епітелієм та сполучною тканиною. Зниження бар’єрної функції слизової супроводжується підвищенням інфільтрації її захисними елементами крові.

У старшої людини спостерігають зроговіння епітелію слизової оболонки ротової порожнини; атрофію м’язів язика, сосочків та нижньої щелепи; дистрофію зубних альвеол.

В процесі старіння організму шлунок зменшується в об’ємі, виникає атрофія його слизової оболонки, знижується кількість фундальних та парієтальних клітин. Знижується секреція шлункового соку, вміст соляної кислоти й пепсину. Послаблюються нервово-трофічні та регуляторні впливи.

Підшлункова залоза в процесі онтогенезу також знижує свою діяльність. Настає атрофія паренхіми залози, склеротичні зміни в протоках, кістозна трансформація. Знижується також загальна кількість секрету та вміст у ньому ферментів, порушується відтік з підшлункової залози.

В мембранному травленні кишок спостерігаються певні зміни, виникає стеаторея. Зменшення швидкості руху хімусу, м’язова атрофія та атонія слизової оболонки кишок призводять до старечих закрепів. Зміна мікрофлори кишок характеризується зниженням кількості молочно-кислих бактерій та кишкових паличок. Розвивається гнилісна флора. Бактерії потрапляють до ділянки пристінкового мембранного травлення, проходять через стінку слизової оболонки кишок, що призводить до транзиторної бактеріємії. Внаслідок наведених вище змін розвивається недостатність травлення.

Сечовидільна система. Спостерігається втрата паренхіми нирок (до 50%), нефросклероз, гіаліноз та склероз нефронів. Потовщується базальна мембрана клубочків. В артеріолах нирок – гіаліноз. Гістологічні зміни в нирках характеризуються кальцинозом та жировою дистрофією.

Послаблюється моторика чашок і мисок. З віком знижується кліренс та концентраційна властивість нирок, що призводить до переважання нічного діурезу.

Спостерігається потовщення, розширення та атонія сечоводів; зменшення еластичності сечового міхура, і як наслідок – до розладів сечовиділення.

Наслідком вікової інволюції є згасання функції репродуктивної системи. У чоловіків відмічають звуження та склероз сім’яних канальців, несправжню гіпертрофію простати, у жінок – атрофію фолікулів, склероз яйників, атрофію маткових труб і стінок піхви. Змінюється форма грудних залоз, розвивається гіпотрофія ацинусів та молочних протоків. Виникають кісти, пухлини матки.

Згасання гормональної активності з віком, лежить в основі розвитку клімактеричного синдрому жінок і чоловіків, який іноді набуває патологічного перебігу та потребує лікування.

У кістково-суглобовій системі спостерігається остеопороз, артроз, грудний кіфоз, остеохондроз хребта, кальциноз реберних хрящів, зрощення хребців.

В процесі старіння на шкірних покривах з’являються зморшки, борозни, складки, екхімози, пігментні плями. Базальна мембрана потовщується, епідерміс витончується, згладжуються сполучнотканинні сосочки епідермісу. З віком знижується еластичність і тургор шкіри, зменшується кількість потових, сальних залоз та волосяних фолікулів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 615 | Нарушение авторских прав