АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Позаматкова вагітність

Позаматковою називають вагітність, при якій запліднена яйцеклітина розвивається поза порожниною матки. В залежності від локалізації та прикріплення заплідненої яйцеклітини розрізняють позаматкову вагітність трубну, яйникову, черевну, в рудиментарному розі матки.

Близько 90 % всіх позаматкових вагітностей припадає на трубну вагітність, і тільки 10 – на черевну і яйникову. Найбільш рідко зустрічається вагітність в рудиментарному розі матки.

Основними причинами імплантації плідного яйця поза маткою є захворювання придатків матки, недорозвиток та порушення скоротливої здатності маткових труб, ендокринні розлади. Ворсини хоріона починають руйнувати ті тканини де відбулась імплантація плідного яйця. При трубній вагітності може наступити трубний аборт (плідне яйце поступово викидається в черевну порожнину), або розрив труби. Трубний аборт частіше виникає при розвитку плідного яйця в ампулярній частині, а розрив труби – при розвитку яйця в істмічному або інтерстиціальному відділі. При порушенні трубної вагітності виникає кровотеча, внаслідок чого утворюється скопичення крові в трубі, перитубарна або заматкова гематома.

За клінічною картиною розрізняють позаматкову вагітність яка розвивається і перервану позаматкову вагітність. При вагітності, яка розвивається спостерігаються такі ж зміни в жіночому організмі, як і при нормальній (матковій) вагітності: затримка менструації, нудота, блювання, зміна апетиту, набрякання молочних залоз, синюватість слизової оболонки піхви і шийки матки. Надзвичайно рідко позаматкова вагітність досягає термінів, коли з’являються достовірні ознаки (визначення частин плода, його серцебиття і рухів). В більшості випадків позаматкова вагітність переривається в ранні терміни (6-8 тиждень). При розриві маткової труби виникають симптоми гострого живота: різкий біль над лоном чи в здухвинних ділянках, пронос, блювання, головокружіння, запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія, різка загальна слабкість, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт.

Переривання трубної вагітності за типом трубного аборту може протікати тривало. Хвора скаржиться на нападоподібні болі внизу живота, які поступово підсилюються. При незначній крововтраті виникає головокружіння, відчуття загальної слабкості, рідше – короткочасне запаморочення. На 2-3 день після виникнення болю з’являються кров’янисті виділення з статевих шляхів. Температура тіла частіше субфебрильна або нормальна. При значній кровотечі кров накопичується в вільній черевній порожнині, з’являється френікус-симптом, ознаки анемії і шоку, утворюється позаматкова гематома. Плідне яйце переважно гине. Огляд живота підтверджує картину внутрішньої кровотечі: живіт помірно піддутий, болючий, напружений, м’язи нижнього відділу живота в акті дихання участі не приймають. Під час перкусії у відлогих місцях черевної стінки помітне притуплення перкуторного звуку, позитивні симптоми подразнення очеревини (Щоткіна-Блюмберга, Воскресенського). При бімануальному дослідженні виявляється деяке збільшення й пом’якшення матки, задня частина склепіння піхви напружена і болюча (симптом “крик Дугласа“). Для підтвердження діагнозу проводять пункцію заднього склепіння піхви товстою голкою і отримують кров темного кольору. В даний час, з метою діагностики і хірургічного лікування позаматкової вагітності дедалі частіше використовують лапароскопію.

При підозрі на позаматкову вагітність жінку терміново госпіталізують. Після постановки діагнозу єдиним способом лікування є оперативне втручання, яке зводиться до видалення плодовмістилища та перев’язування судин, які кровоточать. При розвитку вагітності в трубі рекомендується видаляти тільки її уражену частину. Перед операцією і під час неї проводять заходи, спрямовані на ліквідацію геморагічного шоку і крововтрати: переливання плазми, кровозамінників, еритроцитарної маси.

Аборт

Аборт (від лат. abortus – викидень) – це переривання вагітності впродовж перших 28 тижнів. Переривання вагітності після 28 тижнів називають передчасними пологами. Аборти бувають мимовільними і штучними.

Мимовільний аборт відбувається без будь-яких зовнішніх втручань. Якщо мимовільні аборти у жінок повторюються більше як два рази, то їх називають звичними.

Штучний аборт – це навмисне переривання вагітності у лікувальному закладі або поза ним (позалікарняний чи кримінальний аборт).

Причини виникнення мимовільних абортів дуже різні: гострі інфекційні захворювання (тиф, грип, малярія, краснуха), запалення легень, сепсис, апендицит та інші захворювання, які супроводжуються високою температурою тіла та інтоксикацією організму, недорозвинення статевих органів (інфантилізм) та хронічні запалення матки, зоонози (токсоплазмоз, лістеріоз), імунологічні конфлікти матері і плода за резус-фактором чи системою АВО, гестози вагітних, захворювання серця з порушенням кровообігу, ендокринні захворювання (тиреотоксикоз, цукровий діабет), сильна психічна травма, отруєння свинцем, ртуттю, аніліновими барвниками, алкоголем, наркотиками, гормональна недостатність естрогенів та прогестерону.

При аборті плідне яйце поступово відшаровується від стінок матки, що супроводжується пошкодженням судин децидуальної оболонки. При цьому виникає кровотеча, інтенсивність якої залежить від ступеня відшарування плідного яйця і просвіту пошкоджених судин. Загибле плідне яйце просякає кров’ю. Під впливом скоротливої діяльності міометрію (перейми) канал шийки матки розривається і плідне яйце цілком, або частково зганяється з її порожнини.

За клінічним перебігом розрізняють такі стадії аборту:

- загрозливий аборт (abortus imminens);

- аборт, що розпочався (abortus incipiens);

- аборт в ходу (abortus progrediens);

- неповний аборт (abortus incompletus);

- повний (завершений) аборт (abortus completus).

Крім того у разі ускладнення перебігу мимовільного аборту може розвинутися інфікований (гарячковий аборт), або аборт, що не відбувся.

Загрозливий аборт. В цій стадії плідне яйце ще з’єднане з слизовою оболонкою матки. Кров’яних виділень з піхви немає, або їх мало. Для загрозливого аборту характерними є незначний тягнучий біль, відчуття тяжкості внизу живота, висока збудливість матки (навіть звичайні рухи вагітної чи пальпація матки під час піхвового дослідження викликають її тривале скорочення). Шийка матки закрита, а розміри матки відповідають терміну вагітності. Якщо жінка ретельно дотримується призначеного режиму та лікування, то вагітність вдається зберегти.

Лікування проводять у стаціонарі. Насамперед усувають причину, що викликала аборт. Якщо визначено гормональну недостатність яйника або плаценти, призначають гормональні препарати: естрогени і прогестерон, які вводять дом’язово впродовж 8-10 днів. Перші 2-3 ін’єкції призначають щоденно в співвідношенні 50000 од (0,5 мг) естрогену та 10-15 мг прогестерону. Якщо після трьох днів лікування явища загрозливого аборту не зникають – призначають 1 мг естрогену і 25 мг прогестерону впродовж трьох днів. Після 8 тижня вагітності значним лікувальним ефектом володіє дом’язове введення хоріонічного гонадотропіну (500-1500 ОД) і розчину токоферолу ацетату (1 мл 30 % розчину) впродовж 10 днів. Для припинення скорочень матки застосовують тропацин (0,01-0,02 г) або папаверину гідрохлорид (0,03 г) тричі в день. Широко застосовують спазмолітики (но-шпа), полівітаміни.

Аборт, що розпочався характеризується нападоподібними болями внизу живота, в паховій ділянці та кров’янистими виділеннями з піхви. Ці ознаки є більш інтенсивними, ніж при загрозливому аборті. Відшарування плідного яйця відбувається на невеликій ділянці, і оскільки воно ще перебуває в матці, величина її відповідає терміну вагітності. Канал шийки матки в такому випадку закритий або ледь відкритий. Лікування проводять аналогічне, як і при загрозливому аборті. Якщо кровотеча підсилюється і аборт переходить в наступну стадію, проводять інструментальне вишкрібання порожнини матки.

Аборт в ходу. В цій стадії відшароване плідне яйце через розкритий канал шийки матки виштовхується з її порожнини. Під час піхвового дослідження канал шийки матки розкритий, а плідне яйце, що перебуває в ньому нижнім полюсом виступає в піхву. Аборт в ходу часто супроводжується сильною кровотечею. Лікування полягає в видаленні відшарованого плідного яйця інструментальним способом.

Неповний аборт. Якщо під час аборту частина плідного яйця затримується в порожнині матки, аборт називають неповним. Найчастіше в матці залишається водна, ворсинчата, відпадна оболонка плаценти або її частини. Цей вид аборту супроводжується кровотечею, яка може бути тривалою, помірною або сильною. Часто виходять згустки крові разом з частинками оболонок, що затримались в матці. Канал шийки матки при цьому розкритий настільки, що пропускає палець. У разі виникнення неповного аборту проводять інструментальне вишкрібання елементів плідного яйця, які затримались в порожнині матки.

Повний або завершений аборт характеризується тим, що плідне яйце повністю виходить з порожнини матки (цілком або частинами). Після цього матка скорочується, канал її шийки закривається і кровотеча припиняється. Проте після повного аборту, що стався в ранні терміни вагітності рекомендують вишкрібання порожнини матки, щоб переконатись в тому, що відпадна оболонка видалена повністю. При повному аборті у пізні терміни (до 28 тижнів) необхідно завжди проводити інструментальне вишкрібання порожнини матки.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 757 | Нарушение авторских прав