АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Поняття про хірургічну інфекцію. Безсилля хірургів перед інфекційними ускладненнями в XIX сторіччі було просто жахливим
Безсилля хірургів перед інфекційними ускладненнями в XIX сторіччі було просто жахливим. Дуже точно охарактеризував стан хірургії в ті часи великий російський хірург М. О. Вельямінов, після відвідування однієї з великих московських клінік: "Бачив блискучі операції і... царство смерті». Так тривало доти, поки наприкінці XIX сторіччя в хірургії не одержало поширення навчання про асептику та антисептику, у виникненні якого виділилися п'ять етапів: 1) емпіричний період; 2)долістеровська антисептика XIX сторіччя; 3) антисептика Лістера; 4) виникнення асептики; 5) сучасна асептика й антисептика.
Емпіричний період
Перші, як ми тепер називаємо "антисептичні методи", можна знайти в роботах лікарів ще стародавніх часів. Ось деякі з них: древні хірурги вважали обов'язковим видалення стороннього тіла з рани. У законах Мойсея заборонялося торкатися рани руками; Гіппократ проповідував принцип чистоти рук лікаря, говорив про необхідність коротко стригти нігті, застосовував для обробки ран дощову воду, вино, збривав волосяний покрив з операційного поля; говорив про необхідність чистоти перев'язочного матеріалу. Цілеспрямовані, осмислені дії хірургів на попередження гнійних ускладнень почалися значно пізніше - лише в середині XIX сторіччя.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав
|