АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Бінауральний слух

Людина та тварини володіють просторовим слухом, тобто здатністю визначати положення джерела звуку у просторі та його переміщення. Ця властивість існує завдяки наявності двох симетричних половин слухового аналізатора (бінауральний слух).

Гострота бінаурального слуху в людини дуже висока: він здатний визначати розміщення джерела звуку з точністю до 1 кутового градуса. Фізіологічною основою цього є здатність нейронних структур слухового аналізатора оцінювати міжвушну різницю звукових стимулів по часу їх надходження до кожного вуха та по їх інтенсивності. Якщо джерело звуку знаходиться збоку від середньої лінії голови, то звукова хвиля приходить на одне вухо швидше і більшої сили, ніж на друге. Оцінка віддаленості звуку від організму пов’язана з послабленням звуку та зміною його тембру.

Бінауральний ефект часто вивчають шляхом окремого стимулювання правого та лівого вуха через навушники. При цьому затримка звуку вже на 11х10^-6 с (11 мкс) або різниця в інтенсивності двох звуків на 1 дБ, приводить до відчуття зміни локалізації джерела звуку від середньої лінії звуку, який виник раніше або є більш сильним. На рівні нижніх горбиків чотирьохгорбкового тіла (первинний слуховий центр) та у вище розміщених відділах слухового аналізатора знайдено нейрони, які налаштовані на конкретно визначений діапазон внутрішньослухових відмінностей у часі та інтенсивності. Знайдено також клітини, які реагують лише на визначений напрямок рухів джерела звуку в просторі.

Для дослідження бінаурального слуху застосовують тест з камертоном. Джерело звуку розміщується за спиною у обстежуваного на різній відстані від центра його тіла вправо чи вліво. Завдання обстежуваного – визначити напрямок джерела звуку. Джерелом звуку може бути також шепіт чи цокання годинника.

Дослідження може проводитись для діагностики туговухості, черепно-мозкових травм, пухлин головного мозку, запальних уражень внутрішнього вуха та мозку та ін.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 1079 | Нарушение авторских прав