АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Б. Розвиток рухової активності

Розвиток рухової активності у онтогенезі пов’язаний з дозріванням кори великих півкуль та інших структур головного мозку. Різні ступені зрілості мозкових структур та мієлінізації нервових волокон, які зменшуються від стовбура до кори, спричиняють «безконтрольну», по своїм примітивним законам, роботу підкіркових структур. У цьому віці вищим руховим центром є палідум. З віком зростає значення кори великих півкуль.

У психомоторній діяльності дітей раннього віку розрізняють:

1) таламопалідарний період – від народження до 4-6 місяців;

2) стріопалідарний період – включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння), зниження м’язового тонусу, розвиток руху на базі вроджених рефлексів (від 4 до 10-11 місяців);

3) період дозрівання кіркових функцій – розвиток складних умовних рефлексів, інтелектуальної психічної діяльності.

Для плоду та новонародженого характерною є ортотонічна поза, пов’язана з підвищеним тонусом м’язів-згиначів. Вона забезпечує високу теплопродукцію та зменшує загальну тепловіддачу. Для новонародженого характерні безперервні хаотичні рухи усіх кінцівок, тулуба та голови. Координовані згинання та розгинання, відведення та приведення змінюються аритмічними, некоординованими, ізольованими рухами. Зростаючий вплив кори головного мозку на регуляцію рухів, дозрівання мозочка, смугастого тіла та інших структур ЦНС протягом першого року життя дитини сприяють зменшенню загальної напруги м’язів і встановлення балансу активності м’язів.

З двохмісячного віку починається розвиток руху руки у напрямку до видимого предмету. При зустрічі руки з предметом виникає тактильне відчуття та захоплення предмету. Надалі хаотичні хватальні рухи з частими промахами змінюються плавними прямими наближеннями до предмету.

До кінця другого місяця дитина, викладена на животик, старається утримати голівку. Остаточне формування здатності утримувати голівку завершується до третього місяця життя. З чотирьох місяців дитина перевертається зі спини на бік і з живота на спину.

Від трьох до семи місяців дитини засвоює повзання, у 6-7 місяців стає рачки, від 6 до 8 місяців починає сідати, може встати, стояти, опускатися, тримаючись руками за предмети.

У другому півріччі для дитини особливого значення набуває розвиток тих рухів, які приймають участь в актах сидіння та стояння. Ці рухи пов’язані з роботою випрямляючих м’язів тулуба та тазового поясу, які є головними у підтримці рівноваги тіла. Утримання рівноваги досягається за допомогою тонічних рефлексів та вдосконалюється протягом багатьох років.

З 5-місячного віку дитина починає при підпаховій підтримці дитина починає переступати. Переступання відрізняється від ходи тим, що гомілка весь час підігнута, не виноситься вперед, починається переступання від стегна, стопа найпізніше приймає участь у русі. Оволодівши переступанням до кінця першого року дитина починає ходити спочатку при підтримці, а згодом і сама.

Дитина, яка починає ходити, пересувається швидко, бо так легше зберегти рівновагу. При кожному кроці тіло дитини піднімається і опускається (у дорослого підйоми плавні). Кроки короткі та нерівномірні. З віком довжина кроку поступово зростає, хода стає повільнішою, коливання від кроку до кроку меншими.

З віком розвиток центральних координаційних механізмів приводить до встановлення співдружніх рухів рук і ніг.

У дітей до 4-х місяців життя немає будь-яких відмінностей у рухах обох рук. Поступовий перехід від нестійкої симетрії до нестійкої асиметрії функціонування рухового апарату відбувається у другому півріччі першого року життя дитини. Після першого року життя відмінності між правою та лівою рукою набувають стійкого характеру.

Починаючи з двох-, трьохрічного віку у дитини в керуванні рухами приймає участь друга сигнальна система, тобто діти, хоча і недосконало, але починають здійснювати рухи по словесній інструкції.

З 2-х років у дітей з’являється здатність до бігу. Саме у цьому віці виявляються елементи польоту. Час польоту подовжується до 10 років. З віком під час бігу збільшується довжина кроків.

З 3-х років дитина починає підскакувати на місці, злегка відриваючи ноги від поверхні. У 3-4 роки дитина орієнтується у своїх рухах, в основному, за допомогою зору, а у 7 років основним джерелом інформації стає кінестетичне відчуття. Тому у дітей 5-6 років у порівнянні з дітьми 3-4 років появляються більш тривалі та досконалі форми ощупування предметів обома руками.

До 6-7 років важливе значення у формуванні рухів набувають порівняння та передбачення. Тому у дітей покращується здатність виконувати рухи, копіюючи їх за дорослими.

З 7 до 12 років спостерігається найбільш високий темп розвитку точності та частоти відтворюваних рухів, що пов’язано з розвитком відповідних нервових структур. У цей період значно зростає темп руху.

У підлітковому та юнацькому віці збільшується та завершується формування рухової активності, що створює можливість виконання та засвоєння складних рухів, запам’ятовування тимчасових, просторових та словесних рухів.

Завдання 1. Опишіть показники, що характеризують морфологічну та функціональну зрілість ЦНС: __________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 770 | Нарушение авторских прав