АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Провідні шляхи больової чутливості

Перший нейрон знаходиться у чутливих гангліях, аксони цих нейронів попадають у спинний мозок через задні корінці спинного мозку та підходять до вставних нейронів (другий нейрон) і желатинозної субстанції. Далі імпульси проводяться до специфічних ядер таламуса (третій нейрон) і закінчуються у соматосенсорній ділянці кори (постцентральна звивина).

По колатералям від провідних шляхів больова інформація поступає в лімбічну систему, гіпоталамус, зумовлюючи вегетативний та емоційний компоненти болю.

Кора великих півкуль відповідає за тонкий аналіз больового подразнення та за усвідомлення больового відчуття і вироблення програми дії. Лобова кора формує мотивацію позбавлення від болю. Операція видалення лобової кори приводить до байдужого ставлення до болю. Тім'яні частки кори відповідають за психогенне забарвлення болю.

Механізм появи больових відчуттів пояснюється гіпотезою «воріт», запропонованою в 1965 р. Р.Мелзаком, згідно якої на рівні спинного мозку, швидше за все у ділянці желатинозної субстанції, а також, ймовірно, в таламусі є скупчення гальмівних нейронів, що перешкоджають проходженню ноцицептивних імпульсів. Якщо потік цих імпульсів перевищує деякий критичний рівень, то людина відчуває біль.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 604 | Нарушение авторских прав