АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пухлини ободової кишки

Епідеміологія. За даними Національного канцер-реєстру (2012) захворюваність на рак ободової кишки становила 22,5 випадку на 100 тис. населення, а смертність – 13,4. Рак І-ІІ стадій діагностують у 53,5 % випадків, ІІІ – у 23 %, ІV стадії – у 19 %. Смертність впродовж року з моменту встановлення діагнозу – 36,9 %. Спеціальне лікування отримує майже 70 % хворих, однак воно не завжди є адекватним до ситуації. У 82,3 % випадків діагноз раку ободової кишки підтверджений морфологічно (гістологічно чи цитологічно). При профілактичних оглядах виявляють лише 12,4 % випадків раку зазначеної локалізації.

Етіологія. Помічено зв’язок раку товстої кишки з характером харчування. їжа з підвищеним вмістом білків і жирів (так званий "західний" тип дієти) сприятлива для появи цього захворювання. Вважається, що продукти обміну білків (триптофан) є канцерогенними. Жирна їжа сприяє підвищенню рівня жовчних кислот, які лід впливом мікрофлори кишок (особливо анаеробних бактерій) утворюють стимулятори пухлинного росту (азоредуктаза та ін.). Тому рак рідко виникає в тонкій кишці, вміст якої практично абактеріальний. Певну канцерогенну дію чинять також самі жовчні кислоти, видозмінені жовчні пігменти. Канцерогенну дію виявлено в домішках, використовуваних як консерванти продуктів харчування.

Має значення тривалість контакту канцерогену з епітелієм кишок, що залежить від кишкового пасажу. Тому вживання їжі, багатої на клітковину, що пришвидшує пасаж, зменшує ступінь ризику цього захворювання.

Деякі продукти харчування містять природні речовини з канцерогенними властивостями (флавіноїди). До таких продуктів зараховують каву, пиво, червоне вино. Куріння збільшує ризик захворювання, а результати вивчення ролі алкоголю в захворюваності на рак товстої кишки суперечливі.

За останні роки накопичено ряд даних про ендокринні порушення у хворих на рак товстої кишки, причому обговорюється можливість гормонотерапії цієї хвороби.

Появились повідомлення про роль стероїдних гормонів у розвитку колоректального раку. Анаеробна флора кишки, яка має високу дегідрогеназну активність, діючи на жовчеві кислоти сприяє продукції з них естрогенів. Відомо, що вміст жовчевих кислот у товстій кишці хворих на колоректальний рак у кілька разів вищий, ніж у здорових осіб. У пухлинах колоректального раку виявляють рецептори естрогенів (приблизно у 60 % випадків). Тому і фактори ризику колоректального раку одинокові з факторами ризику раку грудної залози, раку ендометрію та раку яйників.

Передрак. Серед місцевих захворювань кишок, на тлі яких може виникнути рак, основними є неспецифічний виразковий коліт та поліпоз. Однак не всі поліпи перетворюються в рак. Серед практично здорових осіб поліпи під час масових обстежень виявляються в 3 % обстежених, а рак – лише в 3-6 випадках на 100 тис. населення, тобто майже в 1000 разів рідше. Рідко малігнізуються дрібні ювенільні та гіперпластичні поліпи (2-3 мм), аденоматозні поліпи малігнізуються частіше.

Рис. Аденоматозний поліп на довгій ніжці.

Тому в кожному випадку необхідно проводити біопсію поліпа з гістологічним дослідженням. І чим більше виражена дисплазія в поліпі, тим вищий ризик переходу його в злоякісну пухлину. Існує зв’язок між кількістю поліпів, їх розміром та частотою малігнізації. Виявлено, що один поліп малігнізується в 15-20 % випадків, два – в 20-30 %, а три – в 50 %. Множинний дифузний поліпоз усього шлунково-кишкового каналу (синдром Пейтц-Єгерса) в усіх випадках трансформується в рак. При клінічних спостереженнях відзначено, що поліпи розміром до 5 мм малігнізуються в 0,5-1,0 % випадків, розмірами до 10 мм – в 4-7 %, а більше 10-20 мм – в 30 % випадків. Поліпи розміром понад 2 см на широкій основі завжди викликають підозру на злоякісну пухлину. Загальна частота малігнізації поліпів коливається від 5 до 10 %.

На тлі неспецифічного виразкового коліту рак розвивається в 2,5-12,5 % випадків. Роль інших захворювань кишок (хвороба Крона, сигмоїдити, проктити) як передракових значно менша. Іноді рак розвивається на тлі дивертикулів і хронічного запального процесу в них.

Рис. Іригограма. Дивертикули сигмоподібної кишки.

Взагалі питання передракових захворювань потребує подальшого вивчення, позаяк у багатьох випадках рак розвивається без клінічних проявів попередніх захворювань кишок.

Важливе значення для ранньої діагностики та профілактики раку товстої кишки має визначення факторів ризику. До них належать:

Ø вживання їжі з високим вмістом жирів, білків;

Ø нестача вітамінів А, С, D, Е в їжі (збільшує ризик захворювання удвічі);

Ø часте вживання алкоголю, зокрема пива (збільшує ризик майже в 2 рази);

Ø ожиріння;

Ø зменшення фізичної активності;

Ø куріння тютюну;

Ø зниження репродуктивної функцій в жінок;

Ø операції з приводу раку товстої кишки в минулому (метахронний, множинний рак);

Ø хворі на рак грудної залози, рак ендометрію, цукровий діабет.

Патологічна анатомія. Різні відділи товстої кишки уражуються пухлинним процесом неоднаково. Найчастіше трапляється рак сигмовидної кишки – 20-25 %, рак сліпої кишки – 15-20 %, висхідної кишки – 10-15 %, низхідної та поперекової кишок – 10-12 %, печінкового та селезінкового кутів – по 8-10 %.

Макроскопічно розрізняють екзофітну, ендофітну та змішану (мезофітну) форми росту пухлин. До екзофітної форми росту зараховують поліпоподібний і грибоподібний раки.

Рис. Колоноскопія. Екзофітна форма раку.

При ендофітній формі раку пухлина поширюється в підслизовому шарі, під час її розпаду утворюється виразка. До ендофітної форми належить інфільтративний (дифузний) рак, виразковий рак, виразково-інфільтративний рак.

Рис. Інфільтративна форма раку (макропрепарат).

Рис. Колоноскопія. Виразкова форма раку.

До перехідної, мезофітної форми належать блюдцеподібний рак, який поєднує елементи екзо- і ендофітної пухлини.

Рис. Блюдцеподібна форма раку (макропрепарат).

Інколи пухлини можуть рости в різних відділах товстої кишки (множинний рак). Пухлини можуть з’являтися одночасно (синхронний рак) або послідовно через певний проміжок часу (метахронний рак).

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 426 | Нарушение авторских прав