АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ураження центральної нервової системи

Патологічний процес охоплює судини і оболонки головного, рідше спинного мозку. Розвиваються менінгіт, менінгоенцефаліт. Менінгіт може бути прихований. Клінічно у хворих дітей визначається безпричинний крик вдень і вночі (як прояв гідроцефалії), ригідність потиличних м'язів, тремор кінцівок, підвищена судомна готовність, судоми, м'язовий гіпертонус, зниження сухожильних рефлексів. Ураженням судин мозку та дегенеративними процесами можна пояснити затримку психічного розвитку дітей із уродженим сифілісом.

8. Зміни у системі крові. Відмічаються гіпохромна анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, прискорена ШОЕ (до 70-77 мм/год), тромбоцитопенія, сповільнене зсідання крові.

Сифіліс у дітей 1-4-річного віку характеризується помірними клінічними ознаками, навіть у дітей, які в грудному віці мали тяжкі прояви хвороби. Іноді виникають утруднення у разі диференціальної діагностики уродженого сифілісу раннього віку із вторинним набутим сифілісом. Відмінність полягає в тому, що при набутому сифілісі немає значних змін у внутрішніх органах, рідко спостерігаються періостити трубчастих кісток.

Прояви пізнього уродженого сифілісу виникають v віці від 4 до 17 років, але інколи на третьому році життя або через 20-30 і навіть 50 років після народження. У більшості хворих на пізній уроджений сифіліс ранній уроджений сифіліс проходить безсимптомно. Активні ознаки пізнього уродженого сифілісу аналогічні проявам третинного періоду набутого сифілісу.

Особливої уваги потребують "парасифілітичні захворювання", які виникають у дітей, батьки яких перенесли пізні форми сифілітичної інфекції. Ці захворювання виникають у зв'язку з дегенеративними змінами у статевих клітинах ще до запліднення (гаметопатії) чи з ураженням зародка під час бластогенезу (бластопатії), або подальшого розвитку (ембріопатії). Розглядається можливість розвитку "парасифілітичних захворювань" у зв'язку з процесами аутоімунізації, які відбуваються в організмі матері, хворої на сифіліс. У таких хворих спостерігаються різні дефекти фізичного, неврологічного, психічного та інтелектуального характеру. Оскільки збудник в організмі дитини відсутній, то серологічні реакції негативні. Прогноз при "парасифілітичних" захворюваннях гірший, ніж при уродженому сифілісі. Згідно зі статистичними даними діти з ''парасифілітичними" захворюваннями зустрічаються частіше, ніж хворі на пізній уроджений сифіліс.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 431 | Нарушение авторских прав