АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні диференціально-діагностичні ознаки жовтяниць різного генезу

Прочитайте:
  1. III. Основні клінічні дані
  2. V. Основні етапи заняття
  3. Антропометричні дослідження дітей різного віку та особливості їх проведення
  4. Будова і основні функції спинного мозку.
  5. Виберіть із перерахованого, які основні частини розрізняють в скроневій кістці?
  6. Визначте основні методи дослідження психогенетики і можливості їх застосування.
  7. Використання курячих ембріонів різного віку для культивування вірусів
  8. Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму
  9. Вікова періодизація онтогенезу.
  10. Вкажіть які основні види тканин не зустрічаються у людини.

 

Ознака і метод Тип жовтяниці і симптоми
дослідження паренхиматозний гемолітична обтураційна жовтяниця
  гепатит жовтяниця пухлинна калькульозна
Стать, вік Різниці за статтю немає, частіше виникає до 40 років Частіше до 50 років, часто у дітей    
Перші ознаки хвороби (продромальний період Головний біль і біль у суглобах, катаральні прояви, слабкість Слабкість, анемія    
Розвиток хвороби циклічний – протягом 3–5 тижнів Часта поява жовтяниці у дитячому віці    
Зміна маси тіла, слабкість Схуднення немає. Слабкість, як правило, помірна, швидко зникає Схуднення немає. Слабкість від помірної до значної   Схуднення немає. Слабкість відсутня
Болі Відчуття важкості у правому підребер’ї у ранній стадії Ниючий біль у ділянці печінки й селезінки    
Свербіння шкіри Нетривале й неінтенсивне, проявляється на висоті жовтяниці Відсутнє    
Розвиток жовтяниці Швидкий Повільний, тривала субіктеричність з періодичним посиленням жовтяниці    
Температура Субфебрильна Нормальна Субфебрильна  
Колір шкіри Жовто-лимонний, іноді «шафран­ний» Блідо-жовтий    
Печінка Помірно збільше­на, чутлива при пальпації Трохи збільшена   Помірно збільшена
Жовчний міхур Не пальпується Не пальпується Пальпується, не болючий Найчастіше не па­льпується, ділянка його різко болюча
Селезінка У частини хворих збільшена Збільшена Не збільшена Не збільшена
           

 

Планування додаткового обстеження

Після постановки попереднього діагнозу на підставі вивчення скарг, анамнезу захворювання, проведеного об'єктивного дослідження необхідно скласти план додаткового обстеження хворого. Для цього важливо знати, які методики вказують на характер або локалізацію патологічного процесу у підшлункової залози.

Важливо пам'ятати, що з-за особливостей синтопії підшлункової залози деякі методи дослідження дають лише непрямі ознаки захворювання (лапароскопія, дуоденоскопія, дуоденографія, холангіографія).

При оглядовій рентгенографії черевної порожнини характерними ознаками раку біліопанкреатодуоденальної зони є збільшення розмірів тіні печінки та застійного жовчного міхура.

Під час рентгенологічного дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки можливо виявити зміщення та інфільтрацію антрального відділу та великої кривини шлунка, стеноз і зміщення дванадцятипалої кишки, виразку, деформацію латеральної і медіальної стінок внаслідок циркулярної інфільтрації 12-п. кишки пухлиною.

На жаль, ці ознаки притаманні часто занедбаним стадіям раку підшлункової залози. Найбільшу інформативність при початкових формах враження головки ПЗ має метод гіпотонічної дуоденографії, під час якої виявляється звуження просвіту 12-п. кишки, дефект наповнення медіальної стінки, зміна рельєфу слизової оболонки, розширення підкови 12-п. кишки.

Фіброгастродуоденоскопія - цінний інформативний метод, що дозволяє виявити в основному ті ж симптоми, що і гіпотонічна дуоденографія.

Під час селективної целіакографії можливо виявити ампутацію перипанкреатичних артерій та вен, їх зміщення або звуження.

Холангіографія виконується у дожовтушному періоді (пероральна, внутрішньовенна) і жовтушному (транскутанеальна, черезпечінкова, ретроградна трансдуоденальна).

Комп'ютерна томографія та ультразвукове сканування дозволяє одержати зображення підшлункової залози, виявити наявність в ній пухлини за різницею щільності нормальної і пухлинної тканини.

При радіоізотопному скануванні ПЗ з селенметіоніном можливо виявити такі ознаки раку, як зміна форми, розмірів і розташування залози, відсутність накопичення ізотопу будь-яким її відділом.

При лапароскопії оцінюється наявність метастазів, асциту, стан печінки, лімфатичних колекторів, воріт селезінки, малого сальника.

У хворих на рак підшлункової залози у період холестазу при дослідженні крові спостерігається гіпербілірубінемія, в основному за рахунок збільшення прямого білірубіну; збільшується загальна активність лужної фосфатази; значно підвищується вміст у сироватці крові трипсіну, амілази; з'являється гіперглікемія - як прояв вторинного цукрового діабету.

Діагностичне значення в оцінці стану хворого мають дослідження клінічних аналізів крові, сечі, визначення інших печінкових проб (трансаміназ, сулемова, тимолова).

Інструментальні методи обстеження печінки

УЗД (ультразвукове дослідження) має велике значення у діагностиці пухлинного ураження печінки через широку доступність і достатню точність. За допомогою УЗД можна виявити вузлові утворення в печінці, за спеціальними характеристиками диференціювати їх доброякісний і злоякісний характер.

КТ(рентгенівська комп’ютерна томографія), МРТ (магнітно-резонансна томографія, ядерно-магнітна резонансна томографія) застосовуються для діагностики раку печінки, якщо діагноз не вдається поставити більш простими методами або для уточнення розповсюдженості процесу. Додаткові відомості можна отримати при радіоізотопному скануванні печінки.


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 368 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)