АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Дайте відповіді на запитання:

1. Роботи яких вчених у 17-18 ст. значно вплинули на розвиток фізіології як науки?

2. Назвіть причини стрімкого розвитку фізіології у 19 ст.

3. У чому полягали досягнення фізіологів у 20 ст.?

4. Внесок робіт Л.А.Орбелі, П.К.Анохіна в розвиток світової фізіології.

5. Назвіть сучасні напрямки досліджень у фізіології.

Тема: «Українська фізіологічна школа»

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Для розширення світогляду студентам – майбутнім медикам всіх спеціальностей необхідно знати спрямування досліджень та значення робіт українських вчених для розвитку світової фізіології.

ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ

ЗНАТИ напрями досліджень українських вчених-фізіологів.

ВМІТИ називати представників української фізіологічної школи.

ЗМІСТ ТЕМИ

В галузі фізіології багато і плідно працювали вчені медичних шкіл України. Засновником експериментальної фізіології в Харківському університеті був І.П. Щолков (1833-1900), який керував кафедрою фізіології з 1863 р. У своїх працях головну увагу він приділяв фізіології нервової системи та вивченню газообміну. І.П. Щолков написав посібник з фізіології. У його лабораторії ви­конав свою першу наукову роботу В.Я. Данилевський (1852-1939), який пізніше протягом майже півстоліття очолював фізіологічну науку в Харкові.

Проблематика досліджень академіка В.Я. Данилевського різноманітна й переважно стосується питань нейрофізіології та ендокринології. Йому належить розв'язання проблеми рефлекторного гіпнозу. Академік Данилевський розгортає роботу інституту експериментальної ендокринології і розбудовує інсулінову фабрику, яка постачає інсуліном медичні заклади СРСР.

Велике значення для формування сучасних уявлень про регуляцію функцій гіпофіза та щитовидної залози мали досліди Б.В. Альошина. Він та його співробітники встановили стимулюючу дію симпатичної та пригноблюючу – парасимпатчної імпульсації на функціональну активність щитовидної залози. На основі цих дослідів були сформульовані оригінальні концепції патогенезу ендемічного зоба.

З 1968 р. у Харківському медичному інституті вивчаються механізми функціональних взаємовідносин лімбічних утворень з іншими структурами мозку, а також роль цих утворень у організації емоціонально-стресових реакцій організму.

Академік В.П. Протопопів – психіатр і нейрофізіолог, представник харківсь­кої школи, визначний діяч української науки і культури післяреволюційного періоду. Його фізіологічні погляди зумовлені впливом Сєченова та Павлова. Протопопів поширює в Україні ідеї об'єктивного вивчення діяльності людини. Він був засновником Центрального дослідного Психіатричного Інституту, який згодом перетворився в Українську Психоневрологічну Академію, а також Інсти­туту Експериментальної Медицини. Він не належав до комуністичної партії і йому не дозволяли очолювати ті установи, які він створював.

В.П. Протопопів розгорнув відділ фізіології вищої нервової діяльності. Оскіль­ки психологія в тих напрямках, які тоді були поширені в Україні, не забезпечувала знання природних властивостей дитини, він виготовив прелімінарний "Курс науки про поведінку", який базувався на засадах нейрофізіології. Проте психологія усувається як предмет дослідження і викладання в Україні. Учений вивчав також складні форми вищої нервової діяльності на собаках та мавпах і видав монографію "Движні навички у тварин". Доповідь із зафільмованими (ілюстрована фільмами) матеріалами була зачитана на 8-му Міжнародному Фізіологічному Конгресі.

Засновником експериментальної фізіології в Києві був учень віденського фізіолога Карла Людвіга, його асистент, чех за національністю В.Б. Томса. Він очолював кафедру з 1865 по 1883 рр. Його послідовником був С.І. Чир'єв ­– учень видатного вченого, академіка П.В. Овсянникова. С.І. Чир'єв надав роботі кафедри Київського медичного факультету електрофізіологічного і неврологічного спрямування, що й досі певною мірою визначає характер її діяльності. Найвиз­начніші праці з цієї проблеми належать академіку В.Ю. Чаговцю (1873-1941).

Широкі дослідження будови і функції нервової системи, легень, печінки, нирок, судин шкіри проводив спочатку в Харківському, а згодом – в Київському університеті Н.А. Хржонщевський (1836-1909). З його ініціативи у Києві вперше у світі почали проводити народні медичні читання.

Особливо важливого теоретичного і практичного значення набули дослі­дження І.О. Соколянського в Українському інституті експериментальної дефек­тології. І досі його дослідженням приділяють належну увагу в англійській медичній літературі. І.О. Соколянський заперечував надмірну психологізацію та соціологі­зацію людини в концепціях Маркса, Енгельса і їх російських послідовників. Такі погляди стали причиною розгрому інституту, ув'язнення та висилки вченого з України.

Великий вплив на розвиток вітчизняної фізіології і патофізіології мали результати наукової діяльності колективів Інституту клінічної фізіології під керівництвом О.О. Богомольця. Тут успішно вивчались проблеми фізіології кровообігу, реактивності, імунітету, ендокринології і онкології. Особливу увагу приділяли вивченню захисних сил організму при дії на нього різних несприятливих чинників. На основі отриманих в цих інститутах даних О.О. Богомольцем були створені оригінальні концепції про фізіологічну систему з'єднувальної тканини, цитотоксинах, механізмах реактивності, причинах старіння організму, механізмі дії перелитої крові і ін. Співробітниками інститутів був запропонований і введений в медичну практику ряд препаратів (кортикотонін, спленін).

Досліди по вивченню природи збудження продовжувались у відділі загальної фізіології нервової системи Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця під керівництвом П.Г. Костюка. Були розроблені оригінальні методики, за допомогою яких встановлені основоположні закономірності у діяльності мембрани нервової клітини, яка забезпечує електричну збудливість. Були отримані переконливі докази наявності у соматичній мембрані нейронів електрочутливих натрієвих, кальцієвих і декількох різновидностей калієвих іонних каналів. Показано, що роль переносника струму при генерації потенціалу дії у сомі клітини виконують не тільки іони натрію, але й іони кальцію.

Кафедру фізіології медичного факультету Одеського університету очолював проф. Б. Ф. Веріго (1860-1925), якому належать важливі праці з електрофізіології.

Суттєвий вклад внесений українськими фізіологами у фізіологію травлення. На кафедрі фізіології Одеського університету отримані дані про рефлекторні впливи акту жування на діяльність апарату перетравлювання і дана характеристика періодичних "голодних" скорочень кишечника.

На кафедрі фізіології Одеського медичного інституту в 1955-1965 рр. вивчались активуючі впливи ретикулярної формації мозкового ствола на кору головного мозку. У хронічних дослідах з перерізами ствола на різних рівнях показано, що у реалізації активуючої дії на кору мозку сенсорних подразнень крім ретикулярної формації ствола, приймають участь і інші утворення головного мозку і, задня частина гіпоталамуса.

Кафедра нормальної фізіології Тернопільської медичної академії була заснована в 1957 році. Її фундатором є доктор медичних наук, професор Костянтин Васильович Кованов, який очолював колектив кафедри протягом 34-х років. Він розробив наступні пріоритетні наукові дослідження з фундаментальних проблем серцево-судинної системи: лімфатична система як регулятор кров'яного тиску (1952); про роль лімфатичних судин в кровообігу (1952); зміна загального та місцевого тонусу кровоносних судин при подразненні моторної зони кори головного мозку; фізіологічні фактори ризику кардіопатології у молодих здорових індивідуумів (1980); про роль інтегративності центральних синоптичних і прямих впливів в регуляції гемодинаміки (1982).

В останнє десятиріччя проф. Кованов К.В. вивчав і розробив наступні пріоритетні дослідження: сутність ноосферного рівня сучасного інтелектуала; механізми виникнення слабкості синусного вузла; взаємозалежність функціо­нальних об'ємів серця; механізми діастолічно-систолічної взаємодії передсердь і шлуночків серця; наочні структурно-логічні схеми механізмів дії законів В. Вернадського в розвитку ноо-, біо-, гео-, техносфери; обґрунтовані висновки впливу типу погоди на працездатність людини без виявлення типу її вищої нервової діяльності, біоритму ("сови" та "жайворонки"), прагнення до певної діяльності – неможливі. На наукові роботи проф. Кованова К.В. є посилання у вітчизняних і закордонних монографіях та підручниках. Він винайшов метод поетики для використання його з метою посилення прагнень до знань та ефек­тивності навчального процесу.

З 1954 по 1980 рр. кафедрою фізіології Чернівецького медичного інституту завідував Я.Д.Кіршенблат. Він залишив помітний слід у науці як талановитий вчений-теоретик ендокринолог. Основним напрямком наукових досліджень Якова Давидовича було вивчення фізіології внутрішньої секреції, проблем нервової регуляції функцій ендокринних залоз, механізму дії гормонів.

На кафедрах фізіології Вінницького, Одеського та Івано-Франківського медичних інститутів досліджувались електричні реакції нейронів у різних структурах головного мозку при дії інтерорецептивних подразнень. Показано, що імпульси, які поступають у головний мозок при подразненні інтерорецепторів, змінюють електричну активність нейронів кори головного мозку та таламуса і впливають на діяльність різних сенсорних систем. Вперше встановлено, що в організації умовно рефлекторних рухів, а також при різних видах внутрішнього гальмування значна роль належить центральній сірій речовині середнього мозку.

Широко відомі за межами України праці українських фізіологів у області вікової фізіології. Праці О.О. Богомольця, А.В. Нагорного, В.Н. Нікітіна, В.В. Фроськіна заклали основу вітчизняної геронтології.

Вже у перші роки радянської влади у Харкові, Києві, Кривому Розі, а пізніше у Донецьку були створені спеціальні науково-дослідницькі інститути по вивченню фізіології та гігієни праці. Колективи цих інститутів внесли великий вклад у розробку теоретичних і практичних питань фізіології праці.

В теперішній час в Україні є близько 100 учбових і наукових закладів, у яких розробляються проблеми фізіології людини і тварини. Серед них три спеціалізованих дослідницьких інститути (Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця, Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, Львівський інститут біохімії і фізіології сільськогосподарських тварин), кафедри фізіології університетів, медичних, сільськогосподарських, ветеринарних і педагогічних інститутів, фізіологічні лабораторії інститутів геронтології, кібернетики, ендокринології, медичних проблем фізкультури, клінічної медицини, гідробіології, курортології і декількох інститутів гігієни праці і профзахворювань.

В останні роки українські фізіологи досліджують вплив на організм людини роботи, яка вимагає великої розумової та емоціональної напруженості. Також проводяться роботи по визначенню психофізіологічних критеріїв, які використовують при професійному наборі працівників різного профілю.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 569 | Нарушение авторских прав