ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ РОБОТИ З ЛІТЕРАТУРОЮ.
№ п/п
| Основні завдання
| Вказівки
| 1.
| Рефлекс як прояв цілеспрямованої діяльності нервової системи
| Рефлекс – реакція організму на сенсорне подразнення
| 2.
| Рефлекторна дуга, будова, фізіологічне значення
| Чутливий орган, аферентний нейрон, один або більше синапсів, еферентний нейрон, ефектор
| 3.
| Види рефлекторної дуги
| Моно-та полісинаптична рефлекторна дуга
| 4.
| Принципи класифікації рецепторів
| Екстеро- та інтерорецептори; вісцеро- та пропріорецептори
|
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Дайте відповіді на запитання:
1. Дайте визначення поняття «рефлекс», наведіть приклади.
2. Назвіть складові рефлекторної дуги.
3. Які види рефлекторної дуги Вам відомі?
4. Дайте визначення поняття «рецептор».
5. Які види рецепторів Вам відомі?
Тема: «Фізіологія м'язів, будова м’язового волокна»
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
М'язова тканина (rextus muscularis) побудована з елементів, здатних до скорочення, завдяки чому вони виконують усю сукупність рухових процесів всередині організму (крово- і лімфообіг, пересування їжі в травному тракті, повітря у дихальних шляхах, робота серця тощо), а також переміщення організму або його частин у просторі.
Елементи м'язових тканин містять спеціальні органели – міофібрили. В їх основі лежать актинові та міозинові міофіламенти, які своєю взаємодією забезпечують процес скорочення і, таким чином, здійснюють функцію руху. Щоб зрозуміти механізм скорочення м'яза, необхідно ознайомитися з його мікроструктурою.
ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ
ЗНАТИ класифікацію м’язових тканин, будову м’язового волокна, поняття про червоні та білі м'язові волокна, будову м’яза як органа.
ВМІТИ пояснювати причину поперечної посмугованості скелетної м’язової тканини.
ЗМІСТ ТЕМИ
М'язова тканина становить 42 % маси тіла дорослої людини, причому переважна більшість м'язів утворена скелетною м'язовою тканиною. Одиницею будови скелетної м'язової тканини є м'язове волокно, утворене міосимпластом і міосателітоцитами. М'язове волокно має форму циліндра, кінці його можуть бути заокруглені, скошені або зазубрені.
М'язове волокно в діаметрі не перевищує 0,1 мм, а довжина його може становити від кількох міліметрів до 12 см (в залежності від довжини м’яза).
Під світловим мікроскопом видно чергування темних і світлих смуг (поперечна посмугованість). Темні диски (анізотропні диски - А) мають подвійну променезаломлюваність, світлі (ізотропні диски - І) цієї властивості не мають. Частину м'язового волокна від середини одного ізотропного диска до середини іншого називають саркомером. Довжина саркомера в м'язі в стані спокою - близько 2 мкм, а в скороченому з максимальною силою - трохи більше ніж 1 мкм.
Сарколема. Мембрана м'язового волокна - с арколема - утворена типовою плазматичною мембраною, укріпленою сполучнотканинними волокнами. Останні, поєднуючись біля кінців м'язових волокон, утворюють сухожилки, за допомогою яких м'яз прикріплюється до кісток.
Саркоплазма. У саркоплазмі м'язового волокна перебуває типовий набір органоїдів. Але на особливу увагу заслуговує один з них - саркоплазматичний ретикулум (СР). Це широко розгалужена мережа, що складається із цистерн і трубочок, обмежених двошаровими білково-ліпідними мембранами (мал. 21). Саркоплазматичний ретикулум виконує важливу функцію в ініціації скорочення м'яза як депо Са2+.
Необхідно згадати й про наявність у саркоплазмі білка міоглобіну, що слугує депо кисню всередині волокна.
Скоротливі протофібрили. Усередині м'язового волокна в саркоплазмі впорядковано розміщуються скорочувальні протофібрили. Розрізняють протофібрили двох типів: товсті (завтовшки 15-17 нм) і тонкі (завтовшки близько 6 нм).
Тонкі протофібрили розташовані в І-зоні та є білковими актиновими нитками. Товсті нитки, що розміщені в зоні А, називають міозиновими (див. мал. 20).
Понад двісті молекул міозину беруть участь в утворенні міозинових філаментів (що скручені попарно, мають виступний відросток – голівку). Голівки спрямовані під кутом від центру в бік тонких ниток (нагадують "йоржа" для миття посуду). В основі голівки міозину міститься фермент АТФаза, а па самій голівці розміщується молекула АТФ.
Актинові міофіламентискомпоновано з двох актинових ниток глобулярних молекул актину, що мають вигляд намистинок. Тонкі нитки мають активні центри, розташовані один від одного на відстані 40 нм, до яких можуть прикріплюватися голівки міозину. Крім актину в тонких нитках містяться й інші білки - тропоніновий комплекс (кальмодулін), який розміщується над активними центрами, прикриваючи їх, що перешкоджає з'єднанню актину з міозином.
Тонкі нитки проходять через середину І-зони у два прилеглих саркомери. Посередині цієї зони розміщена Z-мембрана, що відокремлює саркомери один від одного. Таким чином, уміст кожного саркомера ізольований сарколемою і Z-мембранами.
Червоні й білі м'язові волокна. У саркоплазмі міститься розчинний пігментний білок міоглобін. За своєю хімічною будовою цей білок дуже близький до гемоглобіну крові і теж здатний зв'язувати кисень і віддавати його при необхідності. Міоглобін забарвлює м'язові волокна у червоний колір. Залежно від вмісту саркоплазми (а, отже, і міоглобіну), товщини і ферментного складу м'язові волокна поділяють на червоні, білі та проміжні. М'язи людини здебільшого містять усі три типи волокон, але їхнє співвідношення залежить від функції того чи іншого м'яза.
Червоні волокна мають незначну товщину, велику кількість міоглобіну в саркоплазмі, численні мітохондрії, багаті на цитохроми. Білі волокна товщі, вони містять менше міоглобіну та мітохондрій. Волокна третього типу займають проміжне положення за цими показниками. М'язи, у яких переважають червоні волокна, здатні до більш тривалої безперервної активності, ніж м'язи, що складаються переважно з білих волокон, тому що їхня саркоплазма добре пристосована до забезпечення своїх енергетичних потреб. Білі волокна здатні скорочуватися швидше, ніж червоні, але вони порівняно швидко втомлюються, тому що не можуть довго отримувати достатню кількість енергії.
Функціональні особливості поперечно-посмугованої м'язової тканини. З поперечно-посмугованої м'язової тканини побудовані довільні м'язи кістяка (скелету) людини, скорочення яких залежить від свідомості, на відміну від мимовільного скорочення гладких м'язів. Поперечно-посмугованим м'язам властивий так званий тетанічний тип скорочення, для якого характерні такі ознаки: скорочення сильні, швидкі (скорочення м'язових волокон у 10-25 разів швидші, ніж гладких м'язових клітин), не тривалі. Посмуговані м'язи швидше втомлюються і не можуть перебувати у стані скорочення так довго, як гладкі.
Будова м'яза як органа. Окремі поперечно-посмуговані м'язові волокна поєднуються сполучною тканиною в орган, який має назву м'яза. Тонкі прошарки пухкої сполучної тканини між м'язовими волокнами називають ендомізієм. Ретикулярні та колагенові волокна ендомізія переплітаються з волокнами сарколеми.
На кінці кожного м'язового волокна плазмолема утворює вузькі глибокі вгинання, в які проникають колагенові та ретикулярні волокна. Останні пронизують базальну мембрану і утворюють петлю, яка фіксується до плазмолеми саме у тому місці, де з нею контактують актинові нитки саркомерів. Після виходу з базальної мембрани ретикулярні волокна переплітаються з колагеновими, а останні переходять у сухожилля. Кожне м'язове волокно має самостійну інервацію й оточене сіткою гемокапілярів. Комплекс волокна з оточуючими його елементами пухкої сполучної тканини є структурною і функціональною одиницею скелетного м'яза і має назву міон.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 627 | Нарушение авторских прав
|