АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ РОБОТИ З ЛІТЕРАТУРОЮ.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Дайте відповіді на запитання:

1. Дайте визначення поняття «рефлекс», наведіть приклади.

2. Назвіть складові рефлекторної дуги.

3. Які види рефлекторної дуги Вам відомі?

4. Дайте визначення поняття «рецептор».

5. Які види рецепторів Вам відомі?

Тема: «Фізіологія м'язів, будова м’язового волокна»

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

М'язова тканина (rextus muscularis) побудована з елементів, здатних до скорочення, завдя­ки чому вони виконують усю сукупність рухових процесів все­редині організму (крово- і лімфообіг, пересування їжі в трав­ному тракті, повітря у дихальних шляхах, робота серця то­що), а також переміщення організму або його частин у просто­рі.

Елементи м'язових тканин містять спеціальні органели – міофібрили. В їх основі ле­жать актинові та міозинові міофіламенти, які своєю взаємо­дією забезпечують процес ско­рочення і, таким чином, здійс­нюють функцію руху. Щоб зрозуміти механізм скорочення м'яза, необхідно ознайомитися з його мікроструктурою.

ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ

ЗНАТИ класифікацію м’язових тканин, будову м’язового волокна, поняття про червоні та білі м'язові волокна, будову м’яза як органа.

ВМІТИ пояснювати причину поперечної посмугованості скелетної м’язової тканини.

ЗМІСТ ТЕМИ

М'язова тканина стано­вить 42 % маси тіла дорослої людини, причому переважна більшість м'язів утворена ске­летною м'язовою тканиною. Одиницею будови скелетної м'язової тканини є м'язове волокно, утворене міосимпластом і міосателітоцитами. М'язове волокно має форму циліндра, кінці його мо­жуть бути заокруглені, скошені або зазубрені.

М'язове волокно в діаметрі не перевищує 0,1 мм, а довжина його може становити від кількох міліметрів до 12 см (в залежності від довжини м’яза).

Під світловим мікроскопом видно чергування темних і світлих смуг (поперечна посмугованість). Темні диски (анізотропні диски - А) мають подвійну променезаломлюваність, світлі (ізотропні диски - І) цієї властивості не мають. Частину м'язового во­локна від середини одного ізот­ропного диска до середини іншого називають саркомером. Довжина саркомера в м'язі в стані спокою - близько 2 мкм, а в скороченому з максималь­ною силою - трохи більше ніж 1 мкм.

Сарколема. Мембрана м'я­зового волокна - с арколема - утворена типовою плазматич­ною мембраною, укріпленою сполучнотканинними волокна­ми. Останні, поєднуючись біля кінців м'язових волокон, утво­рюють сухожилки, за допомо­гою яких м'яз прикріплюється до кісток.

Саркоплазма. У саркоплаз­мі м'язового волокна перебуває типовий набір органоїдів. Але на особливу увагу заслуговує один з них - саркоплазматичний ретикулум (СР). Це широко розгалужена мережа, що складається із цистерн і трубочок, обмежених двошаровими білково-ліпідними мем­бранами (мал. 21). Саркоплазматичний ретикулум виконує важливу функцію в ініціації скорочення м'яза як депо Са²⁺.

Необхідно згадати й про наявність у саркоплазмі білка міоглобіну, що слугує депо кисню всередині волокна.

Скоротливі протофібрили. Усередині м'язового волокна в саркоплазмі впорядковано розміщуються скорочувальні протофібрили. Розрізняють протофібрили двох типів: товсті (завтовшки 15-17 нм) і тонкі (завтовшки близько 6 нм).

Тонкі протофібрили розташовані в І-зоні та є білковими актиновими нитками. Товсті нитки, що розміще­ні в зоні А, називають міозиновими (див. мал. 20).

Понад двісті молекул міозину беруть участь в утворенні міозинових філаментів (що скручені попарно, мають виступний відросток – голівку). Голівки спрямовані під кутом від центру в бік тонких ниток (нагадують "йоржа" для миття посуду). В основі голівки міозину міститься фер­мент АТФаза, а па самій голівці розміщується молекула АТФ.

Актинові міофіламентискомпоновано з двох актинових ниток глобу­лярних молекул актину, що мають вигляд намистинок. Тонкі нитки мають активні центри, розташовані один від одного на відстані 40 нм, до яких можуть прикріплюватися голівки міозину. Крім актину в тонких нитках містяться й інші білки - тропоніновий комплекс (кальмодулін), який розміщується над активними центрами, прикриваючи їх, що перешкоджає з'єднанню актину з міозином.

Тонкі нитки проходять через середину І-зони у два прилеглих саркомери. Посередині цієї зони розміщена Z-мембрана, що відокремлює саркомери один від одного. Таким чином, уміст кожного саркомера ізольований сарколемою і Z-мембранами.

Червоні й білі м'язові волок­на. У саркоплазмі міститься розчинний пігментний білок міоглобін. За своєю хімічною будовою цей білок дуже близь­кий до гемоглобіну крові і теж здатний зв'язувати кисень і віддавати його при необхідності. Міоглобін забарвлює м'язові во­локна у червоний колір. Залеж­но від вмісту саркоплазми (а, отже, і міоглобіну), товщини і ферментного складу м'язові волокна поділяють на червоні, білі та проміжні. М'язи людини здебільшого містять усі три типи волокон, але їхнє співвідношен­ня залежить від функції того чи іншого м'яза.

Червоні волокна мають незначну товщину, вели­ку кількість міоглобіну в сарко­плазмі, численні мітохондрії, багаті на цитохроми. Білі волок­на товщі, вони містять менше міоглобіну та мітохондрій. Во­локна третього типу займають проміжне положення за цими показниками. М'язи, у яких переважають червоні волокна, здатні до більш тривалої безпе­рервної активності, ніж м'язи, що складаються переважно з бі­лих волокон, тому що їхня сар­коплазма добре пристосована до забезпечення своїх енергетичних потреб. Білі волокна здатні ско­рочуватися швидше, ніж червоні, але вони порівняно швидко втомлюються, тому що не можуть довго отримувати достатню кіль­кість енергії.

Функціональні особливості поперечно-посмугованої м'язової тканини. З поперечно-посмугованої м'язової тканини побудовані до­вільні м'язи кістяка (скелету) людини, скорочення яких зале­жить від свідомості, на відміну від мимовільного скорочення гладких м'язів. Поперечно-посмугованим м'язам властивий так званий тетанічний тип скоро­чення, для якого характерні та­кі ознаки: скорочення сильні, швидкі (скорочення м'язових волокон у 10-25 разів швидші, ніж гладких м'язових клітин), не тривалі. Посмуговані м'я­зи швидше втомлюються і не можуть перебувати у стані скорочення так довго, як глад­кі.

Будова м'яза як органа. Окре­мі поперечно-посмуговані м'язові волокна поєднуються сполучною тканиною в орган, який має наз­ву м'яза. Тонкі прошарки пухкої сполучної тканини між м'язови­ми волокнами називають ендомізієм. Ретикулярні та колаге­нові волокна ендомізія переплітаються з волокнами сарколеми.

На кінці кожного м'язового во­локна плазмолема утворює вузь­кі глибокі вгинання, в які про­никають колагенові та ретику­лярні волокна. Останні прони­зують базальну мембрану і утво­рюють петлю, яка фіксується до плазмолеми саме у тому місці, де з нею контактують актинові нитки саркомерів. Після виходу з базальної мембрани ретику­лярні волокна переплітаються з колагеновими, а останні пере­ходять у сухожилля. Кожне м'я­зове волокно має самостійну інервацію й оточене сіткою гемокапілярів. Комплекс волокна з оточуючими його елементами пухкої сполучної тканини є структурною і функціональною одиницею скелетного м'яза і має назву міон.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 585 | Нарушение авторских прав