АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Природне вигодовування

Вигодовування дитини в першому півріччі життя лише грудним молоком або грудним молоком і догодовування (донорським грудним молоком або молочними сумішами в разі нестачі молока у матері), кількість якого становить менш як 1/5 необхідної добової кількості їжі, називається природним.

Чинники, що ускладнюють процес грудного вигодовування

З боку дитини:

1. Природжені дефекти (щілина верхньої губи і твердого піднебіння, недорозвинення нижньої щелепи тощо).

2. Неактивне ссання дитини (у недоношених і кволих ново­народжених, «ледачих» сисунів).

3. Захворювання порожнини рота і носоглотки (виразки на слизовій оболонці, садна, кандидозний стоматит, нежить).

З боку матері:

1. Втягнуті або плоскі соски.

2. Туга грудь.

3. Тріщини сосків.

4. Мастит, гіпогалактія. За наявності втягнутих і плоских сосків потрібно за кілька тижнів до пологів їх готувати (періодично витягувати протягом дня), а в разі тріщин сосків і маститу — проводити відповідне лікування.

Режим, техніка і правила природного вигодовування. Важливим моментом природного вигодовування є перше прикладання дитини до груді, яке потрібно проводити якомога раніше (відразу або протягом 30—60 хв) після народження дитини. Раннє прикладання до груді позитивно впливає на рівень чинників неспецифічного й імунного захисту, контамінацію дитини нормальною мікрофлорою, становлення і тривалість лактації.

Здоровим доношеним дітям установлюють 6-разовий режим годування через 3,5 год із нічною перервою протягом 6,5 год. Тривалість годування становить 20—25 хв. Дітям, що народилися з низькою масою тіла, недоношеним, ослабленим, а також у разі недостатньо активної лактації у матері призначають 7-разовий режим годування через 3 год із нічною перервою протягом 6 год.

За наявності глибокої недоношеності, загальної кволості, частого зригування тощо призначають годування через 2—2,5 год. У подальшому із нормалізацією стану дитини і встановленням лактації у матері рекомендується переходити на 6-разове вигодовування.

Якщо дитина неспокійна, у проміжках між годуваннями їй із перших днів життя дають пити воду для дитячого харчування або кип’ячену воду (без цукру або трохи підсолоджену). Деякі діти відмовляються від води, оскільки повністю задовольняють свої потреби у рідині молоком.

Вигодовування груддю в перші 3 місяці життя може проводитись на вимогу дитини, тобто кількість годувань може становити 7—10 разів на добу. Таке вигодовування, за якого режим і кількість з’їденої їжі встановлюється дитиною, називають вільним. Ознакою голоду є голосний крик, активний пошуковий рефлекс за відсутності інших причин для неспокою. Такий режим годування дитини має певні недоліки. Так, неспокій дитини може бути не лише проявом голоду, а й ознакою захворювання, поганого догляду. У зв’язку з цим вільне вигодовування може легко перейти у безладне годування.

Прикладання дитини до груді із проміжками менш як 2 год зумовлює пригнічення секреції пролактину передньою часткою гіпофіза, що призводить до зниження секреції молока.

Із введенням першого підгодовування кількість годувань скорочують до п’яти.

Дотримання режиму харчування й інтервалів між окремими годуваннями впливає на апетит дитини, діяльність травних органів і стан нервової системи, а також кількість грудного молока матері.

Якщо немовля не прокидається в потрібний час, то можна зачекати 15—20 хв, а потім розбудити його і погодувати.

Під час годування дитини мати має дотримуватися таких правил:

1. Перед годуванням вимити руки з милом, потім обидві груд­ні залози і обережно просушити рушником (не розтираючи).

2. Протягом перших 3—4 днів після пологів проводити годування, лежачи у ліжку на тому чи іншому боці (залежно­ від того, до якої груді прикладають дитину). При цьому рукою, яка спирається на постіль, мати тримає дитину, а іншою підтримує грудь і стежить, щоб вона не закривала носові ходи дитини і не порушувала її дихання. У подальшому годувати дитину слід, сидячи на стільці або в кріслі з підставленим під ногу ослінчиком. Голова дитини при цьому лежить на руці матері, а тулуб спирається на її стегно, вільною рукою мати підтримує грудь.

3. Другим і третім пальцями протилежної руки взяти грудь за краї навколососкового кружальця зверху і знизу від сос­ка й максимально витягнути вперед. Зцідити кілька крапель молока за появи сильного струмочка для видалення випадкових бактерій, що містяться у периферичних відділах ви­відних залозистих проток, а потім торкнутися соском до губ дитини і швидко ввести в рот сосок і всю ділянку навколососкового кружальця до підтримуючих пальців.

4. Годувати дитину з однієї груді, чергуючи протягом дня годування лівою і правою груддю. Якщо молока мало, допускається годування з обох грудей.

5. Тримати дитину біля груді близько 20 хв. Якщо дитина лінується смоктати і засинає, потрібно її будити і змушувати смоктати належний час.

6. Віднімати дитину від груді після припинення смоктальних рухів. Після чого тримати її вертикально кілька хвилин до зригування повітря.

7. Після кожного годування зціджувати навіть незначні залишки молока рукою або молоковідсмоктувачем. Якщо цього не робити, переповнені молочні ходи через барорецептори і центральні механізми будуть зумовлювати зменшення продукції пролактину, що призводить до зменшення секреції молока (гіпогалактії). Спочатку молоко зціджують після кожного годування, а коли лактація встановлюється і дитина добре ссе, зцідження залишків молока проводять 2—3 рази на добу.

8. Після закінчення годування і зцідження залишків молока грудь обмивати кип’яченою водою, просушувати чистою м’якою серветкою, а сосок змащувати вазеліном або ланоліном.

9. Привчати немовля спати до годування, а не після нього. Такий режим створює добрий настрій дитини і вона рідко плаче.

Методика введення підгодовування. 1. Підгодовування починають уводити з 1—2 чайних ложок (5—10 г), поступово збільшуючи його кількість під час кожного годування майже вдвічі. Через 10—14 днів повністю замінюють одне годування груддю. Підгодовування дають дитині до годування груддю.

2. Перше підгодовування дають уранці перед другим годуванням. Воно має бути однорідне. Краще використовувати овочеве пюре (картопляне, морквяне, змішане). Відповідно до віку потрібно поступово переходити до густішої їжі. Підгодовувати дитину слід із ложечки.

3. Друге підгодовування можна дати через 2 тижні після введення першого в повному об’ємі й адаптації дитини до нього перед четвертим годуванням.

Рекомендації щодо віднімання дитини від груді. Віднімати здорову дитину від груді рекомендується таким чином: спочатку заміняють вранішнє, а потім і вечірнє годування груддю на кисломолочні суміші (кефір, ацидофільне молоко, ацидофільно-дріжджове молоко тощо) або на коров’яче молоко з печивом або сухарем. У випадку одноразового годування лактація зникає протягом 1,5—2 тижнів. Для прискорення згасання лактації накладають на грудь стисну пов’язку, обмежують пиття, завдяки чому лактація згасає через 3—4 дні.

Не рекомендується віднімати дитину від груді влітку, особливо в спеку, коли знижується функція травних залоз і гірше переноситься чужорідна їжа. У такому випадку грудне вигодовування можна продовжити до 1,5 року.

Період віднімання від груді іноді супроводжується непри­ємними фізичними і емоційними відчуттями у матері й дитини. Дитина в цей час може відмовлятися від їжі, плакати, часто прокидатися вночі. Такий стан триває 3—5 днів.

За наявності болісних відчуттів у матері внаслідок за­стою молока необхідні легкий масаж грудних залоз, зціджування невеликої кількості молока, обмеження пиття й туге бинтуван­ня груді. Можна застосовувати компрес із камфорним маслом.­

Штучне вигодовування

Штучне вигодовування — це такий вид вигодовування, за якого дитина в першому півріччі життя зовсім не отримує грудного молока або його кількість становить менш як 1/5 добової потреби.

Показання до штучного вигодовування:

1. Агалактія у матері й відсутність можливості забезпечити дитину донорським грудним молоком.

2. Постійні протипоказання до вигодовування грудним молоком з боку дитини: деякі спадкові захворювання обмі­ну речовин (фенілкетонурія, галактоземія та ін.).

3. Постійні протипоказання до вигодовування грудним молоком з боку матері (тяжкі захворювання нирок з їхньою недостатністю, природжені або набуті вади серця з вираженою серцево-судинною недостатністю, злоякісні пухлини, тяжкі хвороби крові й ендокринної системи, гострі психічні розлади, сифіліс у матері у випадках зараження протягом останніх місяців вагітності) за неможливості забезпечити дитину донорським грудним молоком.

Для штучного вигодовування застосовують численні молочні суміші, які поділяють на дві групи: неадаптовані й адаптовані. Неадаптовані суміші готують із коров’ячого молока шляхом його розведення. Вони істотно відрізняються за якістю від грудного молока. Адаптовані суміші за своїм складом наближаються до грудного молока, хоч і мають істотні біологічні відмінності. У кожній із цих груп можна виділити дві підгрупи: солодкі й кисломолочні суміші.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 594 | Нарушение авторских прав