АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методика і правила змішаного вигодовування

1. Молочну суміш слід давати тільки після годування груддю. Для стимулювання лактації і максимального використання грудного молока залишки його після годування груддю потрібно зцідити і давати разом із молочною сумішшю.

2. У разі швидкого зменшення кількості грудного молока в матері, молочну суміш потрібно давати не відразу в повній кількості, а дрібними порціями, збільшуючи їх об’єм протягом 3—5 днів до потрібної норми.

3. Не допускати тривалих (понад 3—6 год) інтервалів між годуваннями груддю.

4. Давати догодовування краще з ложечки. Якщо його дають із мірної пляшечки, то отвір у сосці має бути малим, щоб суміш надходила краплями. Таким чином, процес годування з пляшечки наближається до ссання молока із груді матері, щоб дитина не відмовилася від неї.

5. Кальцифероли (віт. D) призначають дитині з урахуванням їхнього вмісту в молочній суміші.

Змішане вигодовування можна проводити двома методами: класичним (догодовування) і чергування.

Класичний метод — дитину під час кожного годування прикладають до груді, а потім догодовують замінником грудного молока до необхідного об’єму. Частіше цей метод застосовують до 3-місячного віку.

Метод чергування — годування груддю чергують із самостійним годуванням штучною сумішшю. Його застосовують з 4-го місяця життя дитини.

Правила стерилізації сосок і пляшок. Брудні соски ретельно миють спочатку в проточній воді, а потім теплою водою з содою (0,5 чайної ложки питної соди на стакан води), при цьому їх вивертають навиворіт. Потім соски кип'ятять протягом 10—15 хв. Стерилізація сосок проводиться раз на день, звичайно в нічний час. Проводить її палатна медична сестра. Чисті гумові соски зберігають сухими в закритому (скляному або емальованому) посуді з маркіровкою "Чисті соски". Чисті соски дістають стерильним пінцетом, а потім чисто вимитими руками надягають на пляшку. Використані соски збирають в посуд з маркіровкою "Брудні соски".

Стерилізація пляшок проводиться в буфетній. Спочатку пляшки обезжирюють в гарячій воді з гірчицею (50 г сухої гірчиці на 10 л води), потім миють за допомогою йоржа, промивають проточною водою зовні і зсередини (використовують пристрій у вигляді фонтанчиків для обполіскування пляшок) і обполіскують. Чисті пляшки шийкою вниз поміщають в металеві сітки, а коли стечуть залишки води, пляшки в сітках ставлять в сухожарову шафу на 50—60 хв (температура в шафі 120—150 °С).

Пляшки можна стерилізувати кип'яченням. Для цього їх поміщають в спеціальний посуд (бак, каструлю), заливають теплою водою і кип'ятять 10 хв. Зберігають стерильні пляшки з горловиною, закритими стерильними ватяно-марлевими тампонами, в окремо виділених для цього шафах.

Оцінка харчування дитини. Найдоступніші об’єктивні методи ґрунтуються на порівнянні маси тіла та інших антро­пометричних показників. Оптимальним методом такої оцін­ки є точні (каліперні) вимірювання товщини підшкірного жирового шару і порівняння отриманих результатів із даними відповідних таблиць. За відсутності таких таблиць можна користуватися таблицями стандартів параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного) типу. Ці таблиці дають змогу без будь-яких розрахунків і з великою точністю виявити порушення співвідношення зросту і маси тіла в дітей.

Особливий інтерес становить оцінка співвідношень зросту і маси тіла дитини за центильними таблицями. Якщо значення маси тіла знаходять у середній зоні таблиці (25—75-й центилі), то її оцінюють як таку, що відповідає­ середнім характеристикам; у зоні від 25-го до 10-го центиля як таку, що має тенденцію до зниження; від 10-го до 3-го центиля — як явно знижену; більш крайні положення можна трактувати як патологічний стан. Так, показники маси тіла у зоні від 75-го до 90-го центиля вказують на перевищення маси тіла, а від 90-го до 97-го центиля — на її явний надлишок.

Центильні характеристики є більш об’єктивними і точними, ніж параметричні (сигмальні).

Фізичний розвиток – це динамічний процес росту (збільшення довжини і маси тіла, окремих частин тіла тощо) і біологічного дозрівання дитини в різні періоди віку, вагомий критерій оцінки стану здоров¢я і вікових норм розвитку, особливо, в період раннього дитинства.

Оцінка фізичного розвитку. Для оцінки фізичного розвиткудитини використовують методи соматометрії (вимірювання зросту — стоячи і маси тіла — сидячи, довжини кінцівок), соматоскопії (визна­-
чення особливостей постави, форми грудної клітки, спи-
ни, ніг, стоп, рельєфу і пружності м’язів, наявності жиро­-
вих відкладень, еластичності шкіри, статевих ознак) і фізіометрії (визначення життєвої ємності легень, показників функ­ціональних проб серцево-судинної системи, динамометрії тощо).

Необхідні для цього вимірювання бажано проводити за змогою в один і той самий час, краще в першу половину дня. Усі вимірювання мають бути проведені під час одного обстеження. Зважувати дитину потрібно до сніданку, під час вимірювань її роздягають.

Антропометрія – сукупність методів та прийомів вимірювання, опису людського тіла в цілому і його окремих частин. Вона дозволяє дати кількісну характеристику та оцінку фізичного розвитку людини.

Масу тіла грудної дитини визначають на спеціальних дитячих електронних вагах з максимально допустимим навантаженням до 10 кг та точністю вимірювання до 1г. Зважування проводиться вранці, після сечовипускання і дефекації, в білизні. При зважуванні дитини до 1 року спочатку на лоток вагів кладуть пеленку, дитину викладають на ваги головою на широку частину лотка. Відмічають показання маси тіла дитини разом з пеленкою, після чого масу пеленки треба відняти.

Визначення маси тіла дітей старшого віку проводять вранці натще на спеціальних медичних вагах з точністю до 50 г.

Маса доношеної дитини при народженні в середньому складає 3200 – 3800г. Взагалі, нормальною вважають масу від 2500 до 4500г. Маса тіла недоношеної дитини складає 2500 г і нижче. Протягом перших днів життя маса тіла новонародженого знижується на 150-300 г (транзиторна (фізіологічна) втрата маси) і складає близько 3 – 9 % від маси при народженні. Зменшення її більше ніж на 10 % (понад 300 г) вважається патологічною втратою маси. Відновлення початкової маси тіла у новонароджених відбувається за двома варіантами:

І. Ідеальний (або тип Бюдена): втрата маси до 3-4 дня і відновлення початкового рівня до 7-10 дня життя (25 % новонароджених).

ІІ. Уповільнений тип (тип Пісса): втрата маси тіла протягом 3-4 днів із затримкою на мінімальному рівні на 1-3 дні і повільним відновленням початкової маси до 12-15 дня (в 70-75 % дітей).

ДОВЖИНА ТІЛА. Під довжиною розуміється розмір дитини від ніг до голови при вимірюванні у лежачому положенні, горизонтально. Вертикальне вимірювання цього ж розміру стоячи носить назву зросту.

Довжину тіла у дітей перших 2 років вимірюють у положенні лежачи за допомогою спеціального ростоміру у вигляді дошки з сантиметровою шкалою. Макушка дитини повинна щільно прилягати до нерухомої планки ростоміру. Голова фіксується так, щоб нижній край глазниці та верхній край зовнішнього слухового проходу знаходились на одному рівні. Ноги дитини розпрямляють легким надавлюванням на коліні. Рухому планку ростоміра щільно прижимають до п’яток дитини.

У дітей після двох років зріст вимірюється за допомогою вертикального ростоміра з відкидним табуретом. Дитина стоїть на площадці ростоміра спиною до шкали. Дитина торкається шкали потилицею, між лопатковою ділянкою, крестцом та п’ятками. Голова фіксується таким же чином – щоб нижній край глазниці та верхній край зовнішнього слухового проходу знаходились на одному рівні. Рухома планка фіксується на верхівковій точці голови.

ОБВІД ГОЛОВИ ТА ГРУДНОЇ КЛІТКИ виміряють за допомогою сантиметрової стрічки. Для визначення обводу голови стрічку накладають позаду по найбільш виступаючій точці потилиці, спереду – по надбрівним дугам.

Для вимірювання обводу грудної клітки стрічку накладають позаду під нижніми кутами лопаток та спереду – по ділянці сосків.

Оцінку фізичного розвитку проводять шляхом порівняння фактичних антропометричних показників із нормативними. При цьому можна використовувати методи антропометричних стандартів і орієнтовних розрахунків за емпіричними формулами.

Метод антропометричних стандартів є точнішим. Він дає змогу порівняти індивідуальні антропометричні показники дитини з регіональними антропометричними таблицями (з урахуванням віку і статі) — параметричними (сигмальними) і непараметричними (центильними).

Метод орієнтованих розрахунків є неточним і сьогодні використовується обмежено.

За підсумками оцінки фізичного розвитку розрізняють п’ять його рівнів: середній, вищий і нижчий від середнього, високий і низький.

Середній рівень — відхилення антропометричних показників у межах:

1) середньої центильної зони — від 25-го до 75-го центиля;­

2) одного стандартного відхилення (х ± δ) за сигмальними таблицями;

3) 7 % середнього значення (х ± 7) за емпіричними формулами.

Вищий або нижчий від середнього рівень — антропометричні показники в межах:

1) відповідно від 75-го до 90-го і від 25-го до 10-го центиля;­

2) від першого до другого стандартного відхилення (х ± 2 δ);

3) 8—20 % середнього значення х ± 20 %.

Високий або низький рівень — антропометричні показники в межах:

1) відповідно від 75-го до 90-го і від 25-го до 10-го центиля;­

2) від першого до другого стандартного відхилення(х ± 2 δ);

3) 8—20 % середнього значення х ± 20 %.

Високий або низький рівень — антропометричні показники в межах:

1) відповідно від 90-го до 97-го центиля або від 10-го до 3-го центиля;

2) більш як два стандартні відхилення(х ± 2 δ);

3) понад 20 % середнього значення за емпіричними формулами.

Фізичний розвиток може бути гармонійним або дисгармонійним.

Якщо маса тіла й окружність грудної клітки відповідають зросту, тобто коливання цих ознак не виходить за межі сигми регресії (δ)* чи середньої центильної зони (від 25-го до 75-го центиля), то фізичний розвиток дитини вважають гармонійним.

У тих випадках, коли маса тіла чи окружність грудної клітки не відповідають зросту, а відрізняються більш як на ± δ від усереднених чи виходять за межі середньої центильної зони, слід ураховувати описові ознаки фізичного розвитку (розвиток м’язів, відкладення жиру) і в кожному окре­мому випадку зазначати, чим зумовлений дисгармонійний розвиток.

При орієнтовних розрахунках визначають різницю між середніми віковими показниками і фактичними масою тіла, зростом, окружністю голови, грудної клітки, і поділяють її на δ, зазначену в таблиці. У результаті отримують фактичне відхилення від середніх вікових показників (сигму регресії).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 569 | Нарушение авторских прав