АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вигодовування за допомогою зонда (разові, постійні - назогастральні. назодуоденальні).

Причини зондового харчування (ЗХ):

1.діти, які народилися до 33 тижня вагітності (відсутність смоктального рефлексу);

2.любий термін недоношеності при наявності перинатальної патології - постгіпоксичні, інфекційні, обмінно-токсичні, травматичні енцефалопатії, перехідні функціональні порушення центральної нервової системи.

Назогастральне і назодуоденальне (назоєюнальне, транспілоричне) харчування має свої переваги і недоліки (табл. 7). Так, при дуоденальному харчуванню швидше досягається бажаний ефект, повніше задовільняється енергетична потреба дитини, а значить, краще відбувається прибавка в масі. При такому виді харчування аспірація їжею спостерігається рідко, але погіршується засвоюєння жирів, може розвинутися виразково-некротичний ентероколіт (рідко). Безумовно, гастральне харчування є більш фізіологічним, простішим, але частіше спостерігається розширення шлунка, аспірація їжею. В обох випадках можлива закупорка зонда, яка ліквідовується шляхом його промивання. Переводити з дуоденального на гастральне, а потім природнє годування необхідно яко мога скоріше (на стільки, на скільки то можливо).

Таблиця 7 - Характеристика зондового харчування

При виборі між дробним і безперервним гастральним чи дуоденальним харчуванням частіше перевагу надають безперервному, яке проводиться крапельним шляхом або за допомогою інфузійного насоса. Перевага останнього в такому: а) значно рідше буває блювота, пронос; б) на протязі доби можна більше ввести їжі; в) при низькій активності ферментів створюються оптимальні умови для гідролізу, всмоктування харчових продуктів в шлунково-кишковому тракті; г) спостерігається активна прибавка в масі; д) відсутнє одноразове навантаження не лише на шлунково-кишковий тракт, але й дихальну та серцево-судинну систему, обеззаражуючу функцію печінки, видільну і детоксикуючу функцію нирок. Особливо такий вид харчування (безперервне ЗХ) показано недоношеним дітям з патологією вказаних систем та органів.

Вимоги до зонда, який використовується для ЗХ: а) м’який, еластичний, легкий; б) не змінює свої фізико-хімічні властивості (склад, еластичність, м’якість) при тривалому ЗХ; в) відповідає віку дитини і має маркування довжини. Поліетиленові зонди під впливом шлунково-кишкового середовища втрачають еластичність, м’якість, стають твердішими. В зв’язку з цим їх необхідно змінювати кожних 3-5 днів. При тривалому їх використанні для дуоденального ЗХ може наступити перфорація дванадцятипалої кишки. Сіліконіровані зонди не втрачають своїх властивостей на протязі декількох місяців їх використання. Безперечно, перевагу слід надавати саме таким зондам; розміри їх залежно від маси подано в табл.8.

Таблиця 8 - Розміри зонда і наконечники залежно від маси недоношеної дитини

Методика виконання ЗХ:

1. Ретельно вимити руки і просушити.

2.Виміряти відстань, на яку треба вводити зонд (назогастральний) - від перенісся до мочки вуха і до мечевидного відростка (на 2 см більше відстані glabella - processus xiphoideus).

3. Кінець стерильного поліетиленового зонда змочити гліцерином або кип*яченою водою.

4.Лівою рукою зафіксувати голівку на боку, правою - вводити стерильний тонкий зонд через ніс або рот на попередньо зазначеному відстань (близько 10-12 см).

5. Переконатися у правильності місця знаходження зонда шляхом аспірації вмісту шлунка або за допомогою аускультації при вдуванні повітря.

6. Перевірити наявність застою в шлунку, реєструючи його характер та об*єм. Якщо об*єм вмісту перевищує заплановане введення, то чергове годування пропускають. Годування також можна пропустити, якщо спостерігається помітне вздуття живота або ознаки кардіопульмональних розладів.

7. До вільного кінця зонда приладнати шприц, заповнити його необхідною кількістю молока, яка поступатиме в шлунок під дією сили тяжіння.

Не можна здійснювати годування під тиском, нагнітаючи поршнем!

8. Запобігаючи попаданню їжі в гортань, зонд видалити в закритому вигляді.

При необхідності зонд можна залишити в шлунку на 12-18 год., закріпивши його лейкопластирем до шкіри верхньої губи.

До і після годування гастральний або дуоденальний зонд необхідно промити 1-2 мл фізіологічного розчину чи дистильованої води з метою попередження його закупорки (це при дробному годуванні). Правильність введення зонда контролюється шляхом аспірації вмісту шлунка або введенням незначної кількості повітря.

При вигодовуванні недоношених дітей, можна користуватися порадами Т.Л. Гомелли, Н.Д.Каннігам (табл. 9).

Таблиця 9 - Рекомендації по вигодовуванню новонароджених

Методи підрахунку добової кількості їжі для недоношених

У перші 10 днів життя дитини:

Разова кількість молока (мл) = 3 х n x m,

де n - день життя дитини, m - маса в кг

Добова кількість молока (формула Ромеля):

V доб. = (n + 10)х на кожні 100г маси тіла, де n - число днів життя дитини.

Так, дитина масою 1800 г на 4-й день життя потребує (4+10)х18=252 мл молока на добу, а при 7-ми разовому харчуванні по 36 мл на годування.

Після 10-го дня життя

Об’ємний метод - 1/5 від маси тіла на добу.

Недоношеним, які народилися з масою тіла до 1500 г (ІІІ-ІVст.) розрахунки до місячного віку ведуть на справжню (фактичну) масу, а потім на ту, яка повинна бути;

недоношеним, при масі тіла від 1500 до 2000 г (ІІ ст.) - до двохтижневого віку на фактичну, а потім на ідеальну;

при масі тіла більше 2000 г (І ст.) харчування розраховують на ідеальну масу.

Калорійний метод - згідно енергетичних потреб недоношеної дитини (табл. 4, 6).

І-ІІ ст. недоношеності - 120-115 ккал/кг (з другого місяця життя) - І півріччя;

115-110 ккал/кг - ІІ півріччя.

ІІІ-ІV ст. недоношеності - 120-115 ккал/кг (з четвертого місяця життя) - І півріччя;

115-110 ккал/кг - ІІ півріччя.

Таблиця 6 - Необхідні енергетичні потреби залежно від віку і ступеня недоношеності, (ккал/кг)

Оригінальним, дуже простим є кількісний метод розрахунку Севеджа Кинга -

добова кількість молока: перший день життя - 60 мл молока на 1кг маси,

другий - 80 мл/кг на добу,

третій - 100 мл/кг на добу,

з четвертого по сьомий - кожен день збільшують добову кількість на 20 мл/кг,

з восьмого дня життя щоденно по 200мл/кг на добу до того часу, поки маса тіла не досягне 1800 г і дитина буде самостійно смоктати груди.

Кількість годувань для недоношеного вважають вісім, через 3 год. протягом доби без нічної перерви. Це оптимальна схема від якої можливі відхилення залежно від ступеня недоношеності та стану здоров’я дитини.

Білет № 12

2. Гострий стенозуючий ларінготрахеобронхіт (ГСЛТБ)

Діагностичні критерії:

1. Синдром ГСЛТБ виникає при гострому запаленні гортані і трахеї різної етіології, характеризується порушенням прохідності дихальних шляхів на рівні гортані. Етiологічними факторами ГСЛТБ є:

· набряк гортані незапального характеру при алергійних реакціях негайного типу до харчових продуктів, лікарських препаратів, пилкових рослин і ін.;

· набряк гортані як ускладнення захворювань порожнини рота, ЛОР-органів і ін.;

· поразки слизової оболонки гортані при дифтерії, корi і скарлатині;

· термічні, хімічні і механічні травми гортані, наслідки хірургічних втручань в області шиї;

· сторонні тіла верхнього відділу стравоходу;

· папiлломатоз гортані;

2. ГСЛТБ незалежно від причини виникнення, характеризується «гавкаючим» кашлем, афонією і стридорозним подихом..

3.По ступеню звуження просвіту гортані розрізняють:

· стеноз I ступеню (компенсований) - захриплість голосу, у спокої подих рівний, незначне втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, кислотно-основний стан і рО2 крові в межах норми;

· стеноз II ступеню (субкомпенсований) - дитина збуджена, подих гучний, в акті подиху бере участь допоміжна мускулатура, виражене втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, шкірні покриви яскраво-червоного кольору, потім з'являється ціаноз, пульс частий і напружений, субкомпенсований метаболічний або змішаний ацидоз;

· стеноз III ступеню (декомпенсований) - дитина збуджена або загальмована, гучний, чутний на відстані, подих, ціаноз носо-губного трикутника, липкий холодний піт, тахікардія, розширення границь серця, ознаки застою в малому колі кровообігу, зіниці розширені, гавкаючий кашель, змішаний респіраторний і метаболічний ацидоз, гіпоксемія;

· стеноз IV ступеню (асфіктичний) - настає асфіксія і смерть від гіпоксичної коми.

Медична допомога:

1.Відволікаючі процедури: загальна гаряча ванна тривалістю 5-7 хв (температура води 38-39°С), при гіпертермії тіла вище 38°С ванну не застосовувати, можна застосувати гірчичники.

2.Десенсибілізуючі препарати.

3.Тепле лужне пиття.

4.При стенозі II-III ступеня – інгаляція з муколітичними препаратами, преднізолон 1-3 мг/кг внутрівенно;

5.Седативна терапія: бензодіазепіни (діазепам, седуксен, реланіум, сибазон) 0,3-0,5 мг/кг, але не більш 10 мг на уведення внутрім’язово або внутрівенно.

6.Інгаляція 100% кисню.

7.При наростанні ГДН і неефективності вищенаведених заходів - після попередньої премедикації 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно інтубація трахеї або ургентна крикоконікотомія.

8.При стенозі I ступеня - госпіталізація до інфекційного відділення, при II-IV ступенях - до ВIТ.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ, ЩО ХВОРІЄ НА СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕЇТ

Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, забезпечити максимальний комфорт хворій дитині.

План дій

Обґрунтування

1. Інформувати пацієнта та його батьків або родичів про захворювання.

Забезпечується право пацієнта на інформацію.

Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.

2. Підтримувати в палаті або кімнаті вологий теплий клімат – температура 24 – 26*С. В кімнаті потрібно розвішати мокрі пелюшки, накрити ними батареї опалення, поставити миску з гарячою водою, принести каструлю з відваром відхаркувальних трав, щоб відвар парував.

Створення для дитини комфортних умов.

3. Зробити содово – трав’яну інгаляцію Краще застосовувати паровий інгалятор. Для інгаляції застосовують відвари сумішей трав: ромашки, багульника, фіалки, коренів солодки й алтею, подорожника тощо.

Попереджається набряк підголосової порожнини гортані.

4. Провести відволікальну терапію: гірчичні ніжні та ручні ванни; гірчичні аплікації на груди, на гомілки; зігрівальний компрес на грудну клітку.

За умови нормальної температури тіла.

5. Напувати дитину часто і малими порціями липовим, малиновим чаєм, чаєм з молоком і медом.

Рясне питво оказує дезінтоксикаційну дію.

6. Давати відхаркувальні мікстури з теплим лужним питвом. Добрий ефект дає бронхолітин, бромгексин, лазолван, сироп з кореня солодки.

Допомагає перевести сухий кашель в вологий.

7. Після попередніх заходів внутрішньом’язово ввести літичну суміш:

Аміназин 2,5 % - 1мл,

Піпольфен 2,5% - 1 мл

Новокаїн 0,25% - 4 мл

Дозування суміші – 0,1 – 0,15 мл на 1 кг маси тіла.

Попереджається підвищення температури тіла.

8. Після поліпшення стану дитину госпіталізують в дитячий стаціонар.

Попереджається розвиток ускладнень, перехід 1 ступеня стенозу в 2, 3 ступень.

Оснащення: Гумовий балончик, гумові рукавички, апарат Боброва, киснева палатка, гірчичники, марлева серветка, вата, компресний папір, поліетиленовий катетер, лікарські препарати, термопластикова трубка.

3. Механізм дії зігрівального компресу. Під дією зігрівального компресу відбувається рівномірне та тривале розширення судин, збільшується приплив лімфи та крові не тільки до шкіри, але й до глибше розташованих тканин і органів, унаслідок чого зменшується застій крові та запальна інфільтрація, а також набряк тканини. Це призводить до купірування спазму непосмугованих м´язів і послаблення або зникнення болю.

Накладання зігрівального компресу

1. Візьміть шматок чистої, м´якої, гігроскопічної тканини (марля, бавовняна або лляна тканина потрібного розміру), складіть у декілька шарів. Розмір прокладки повинен бути трохи більшим від розміру ділянки шкіри, на яку накладаєте компрес.

2. Компресний папір візьміть такого розміру, щоб він перекрив попередній шар на 1 см з усіх боків. Можна використати клейонку або вощаний папір. Цей шар забезпечує герметичність.

3. Для третього (утеплювального) шару використайте білу або сіру вату, яка з усіх боків повинна перекрити на 1 — 1,5 см компресний папір.

4. Тканину (прокладку) змочіть 30 — 40 % розчином етилового спирту, відіжміть і накладіть на визначену ділянку. Зверху покладіть компресний папір, потім — вату. Вологий шар щільно прилягає до шкіри, а решта шарів прикриває його.

5. Зверху компрес закріпіть бинтовою пов´язкою так, щоб він щільно прилягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював кровоносні судини.

6. Через 2 год перевірте за необхідності правильність накладання компресу: просуньте вказівний палець під нижній шар компресу. Якщо прокладка тепла й волога, це означає, що компрес накладено правильно.

7. Накладіть зігрівальний компрес на 8 — 10 год.

8. Після зняття компресу шкіру легенько протріть серветкою, змоченою теплою водою, висушіть м´яким рушником і накладіть суху теплу пов´язку. Якщо шкіра почервоніла та свербить, змажте її борним вазеліном.

Запам´ятайте! Компрес вважається накладеним правильно, якщо прокладка, що прилягає до шкіри, після зняття компресу тепла та волога.

9. Другий раз накласти компрес можна не раніше ніж через 1 год після зняття попереднього. Для запобігання мацерації шкіри заздалегідь протріть її 40 — 45 % розчином етилового спирту й насухо витріть.

У разі повторного накладання компресу використовуйте чисту свіжу прокладку.

При тривалому накладанні зігрівальних компресів може виникнути подразнення шкіри. У таких випадках зробіть перерву на 1 — 2 дні.

Для накладання зігрівальних компресів за призначенням лікаря можна використати:

водно-спиртовий розчин (1 частина 96 % розчину етилового спирту і 2 частини води). Напівспиртові компреси швидко висихають, тому їх слід знімати через 4 — 6 год;

фурациліново-спиртовий розчин (2 частини розчину фурациліну 1:5000 і 1 частина 96 % розчину етилового спирту);

олійно-спиртову суміш (2 частини рослинної пастеризованої олії та 1 частина 96 % розчину етилового спирту).

У домашніх умовах для накладання компресів можна використати кефір, молочну сироватку, листя капусти (ошпарене окропом).

У разі післяін´єкційного інфільтрату добре допомагає двошаровий компрес з використанням розчину фурациліну 1:5000 і мазі Вишневського.

При тромбофлебіті накладіть зігрівальний компрес із маззю Вишневського на 2 — 3 дні.

У разі запалення середнього вуха (отит) у прокладці та в компресному папері зробіть отвір. Накладіть компрес таким чином, щоб дія його була спрямована в основному на ділянку соскоподібного відростка, а вушна раковина залишалася відкритою.

Білет № 13

2. АЛГОРИТМ ДІЙ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ ОСВІТИ

ПРОВОДИТИ КОНТРОЛЬНЕ ЗВАЖУВАННЯ

1.ПФ.С.24.ПП.О.09.02

Оснащення:

Горизонтальні медичні ваги, склянки з 1% розчином хлораміну, чистими та використаними

серветками,гумові рукавички

ЕТАПИ	ОБГРУНТУВАННЯ
1.Роз ‘яснити матері мету і хід обстеження, отримати згоду матері	Забезпечення прав дитини, матері на інформацію
2.Підготувати необхідне оснащення	Забезпечення чіткості процедури
3.Вимити, висушити руки, одягнути рукавички	Забезпечення інфекційної безпеки
4.Сповити дитину, щоб у випадку сечевиділення або дефекації не змінилася початкова маса тіла	Виключення неточності в отриманих даних
5.Підготувати матір до годування дитини	Виключення інфікування дитини під час годування груддю
6.Обробити чашу вагів дезрозчином і підготувати їх до роботи	Інфекційна безпека
7. Зважити дитину і зафіксувати отриману масу в історії розвитку дитини	Реєстрація першоначальної маси дитини
8.Передати дитину матері для годування груддю протягом 20 хвилин	Достатній час для висмактування дитиною необхідної дози молока і задоволення ссального рефлексу
9.Вдруге зважити дитину (не міняти пелюшки у разі сечевипускання і дефекації) і зафіксувати результат. Визначити результат отриманих даних (до і після годування). Провести контрольне зважування декілька разів протягом доби	Визначення кількості висмоктаного дитиною молока
10.Передати дитину матері або покласти в ліжко	Забезпечення безпеки дитини
11.Обробити ваги дезрозчином, зняти рукавички, вимити і висушити руки	Забезпечення інфекційної безпеки
12.Розрахувати необхідну дитині кількість молока на одне годування (об’ємним або калорійним методом)	Необхідна кількість молока залежить від віку, маси тіла дитини
13. Оцінити відповідність фактично висмоктаного молока дитиною належної кількості	Оцінюється ступень процеса лактації у матері Вирішується питання про подальший вид вигодовування

Білет № 14

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 708 | Нарушение авторских прав