 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
АЛГОРИТМ ДІЙ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ ОСВІТИ. Оснащення: Гумовий міхур з широким отвором, шматочки льоду, пелюшка, дезрозчин , серветка,ЗАСТОСОВУВАТИ МІХУР З ЛЬОДОМ 1.ПФ.С.21.ПП.Н.08.04 Оснащення: Гумовий міхур з широким отвором, шматочки льоду, пелюшка, дезрозчин, серветка, годинник
2. Гіпотрофія – хронічний розлад травлення у дітей раннього віку, головною ознакою якого є зупинка або сповільнення наростання маси тіла дитини, при цьому може спостерігатися порушення пропорцій тіла, функцій травлення, обміну речовин, зниження імунітету, затримка фізичного і нервово- психічного розвитку. Причини виникнення -кількісні або якісні порушення в харчуванні, -порушення режиму харчування, -спадкові ферментопатії Клініка Гіпотрофію 1 ступеня діагностують тільки під час огляду і обстеження дитини. Загальний стан її залишається задовільним і батьки не звертають уваги на незначні прояви хвороби: - з боку ЦНС спостерігають збудження, неспокій, поганий сон, - апетит збережений або підвищений, проявляється жадібністю до їжі, - шкіра гладенька, еластична, бліда, тургор тканин знижений, - підшкірна жирова клітковина відсутня на животі, шкірна складка на рівні пупка -0,8-1,0 см, - може спостерігатись схильність до закрепу („голодні” випорожнення) - маса тіла зменшується на 10-20%, крива збільшення маси тіла ущільнена. Гіпотрофія 2 ступеня характеризується вираженими змінами всіх органів і систем: - зниження емоційного тонусу, активності дитини, адинамія, затримка розвитку психомоторних функцій і мови, - апетит знижений, - шкіра бліда, суха, спостерігають її лущення, - тургор і еластичність тканин значно знижені, - підшкірна жирова клітковина збережена на обличчі, але чітко зменшена або відсутня на животі і кінцівках, шкірна складка на рівні пупка -0,4-0,5 см, - змінюється характер випорожнень, вони стають мізерними, знебарвленими, з грудочками й гнильним запахом або часті, рідкі, зеленого забарвлення і з великою кількістю слизу, неперетравленої клітковини., - дефіцит маси тіла становить20-30%, - зміни з боку внутрішніх органів: коливання температури тіла на 1*С протягом доби, постійно холодні кінцівки, аритмічне дихання, тахіпное, тони серця глухі, схильність до тахікардії і гіпотонії, збільшена печінка, - толерантність до їжі знижена, у разі насильного годування виникає блювання, - імунітет знижений, часті захворювання, - порушується білковий, жировий, вуглеводний, водно-електролітний і вітамінний обміни. Гіпотрофія 3 ступеню (атрофія) – крайній ступень виснаження дітей раннього віку. -значне порушення загального стану дитини, - з боку ЦНС різке гальмування, спостерігають сонливість, дратливість, відсутність реакції на оточуюче середовище, - повна анорексія, -шкірабліда, сіруватого кольору, суха, лущиться, еластичність втрачена, складки не розправляються, -тургор тканин повністю втрачений, м’язовий тонус знижений, інколи гіпертонус, - слизові оболонки ротової порожнини, кон’юнктива ока стають сухими, яскравими, в кутах рота тріщини, - підшкірна жирова клітковина відсутня на тілі, кінцівках і на обличчі (відсутність грудочок Біша), складка шкіри на рівні пупка – до 0,2 см, -дефіцит маси тіла понад 30%, - дихання поверхневе, спостерігається апное, -живіт збільшений у розмірах (внаслідок метеоризму), через стоншену передню стінку видно петлі кишок, -печінка і селезінка збільшені, -закреп чергується з рідкими випорожненнями, -гіпотермія, дитина легко охолоджується до 32-34*С, її кінцівки завжди холодні, -дисбактеріоз 2-3 ступеня. Лікування Госпіталізація дитини з гіпотрофією 2-3 ступеня. Призначення дієти з проведенням корекції харчування і врахуванням толерантності до їжі. Використовують принцип „омолоджування” дієти, тобто дитину годують частіше, ніж треба у його віці. Початкова кількість їжі не повинна перевищувати 1/2 – 1/3 належного. Об’єм і енергетичну цінність розраховують на фактичну масу тіла дитини, поступово переходять до розрахунку на належну масу тіла. Застосовують двофазовий метод харчування: в першій фазі встановлюють толерантність дитини до їжі, друга фаза допускає поступове кількісне і якісне розширення дієти. Парентеральне харчуваня з метою забезпечення організму енергією, білками, усунення порушення кислотно- основного стану. Гормонотерапія для поліпшення засвоєння вуглеводів, білків, нормалізації обміну речовин, зниження ацидозу. Ферментотерапія (абомін, фестал, панкреатин, ензистал, мезим) Для відновлення кишкового біоценозу і боротьби з дисбактеріозом- біопрепарати (біфікол, бактисубтил, лінекс, хілак – форте, ентерол) Терапія, що стимулює апетит (імуноглобулін, метацил, пентоксил, дібазол, апілак) Вітамінотерапія. Медсестринський процес: МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ 1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО МАТЕРІ ДАННІ Е - зниження маси тіла, - дитина часто - підшкірна жирова Т - загальна слабкість, хворіє. клітковина зменшена, А - закрепи, - гіподинамія, П - диспепсичні розлади, - гіпорефлексія. ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА 2 1. Гіподинамія. Е 2. Блювання. Т 3. Втрата маси тіла. А 4. Зменшення підшкірно – жирової клітковини. П 5. Нестійкі рідкі випорожнення. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ 3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом Т 3. Виконання лікарських призначень А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду П 4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ Е 1. Взяття калу на космологічний аналіз. Т 2. Годувати дитину за дієтою, що омолоджує. А 3. Здійснювати догляд за шкірою, природними складками. П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ. 5. Виконання лікарських призначень: вітамінотерапія, еубіотики, ферментотерапія, симптоматична терапія. 5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ Е 1. Зникнення диспепсичних розладів, покращання загального стану. Т 2. Відновлення маси тіла. А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях. П
Білет № 11 2..Цукровий діабет – ендокринне захворювання,при якому порушуються всі види обміну речовин (вуглеводний, жировий, білковий). Це стан хронічної гіперглікемії, тобто підвищеної концентрації цукру в крові Цукровий діабет – поширене захворювання. В усьому світі страждають на цукровий діабет 100 млн чоловік, кількість хворих швидко збільшується. В Україні кількість хворих на цукровий діабет становить 1 млн чоловік. Етіологія Головним чинником, який керує усіма видами обміну в організмі людини, є гормон підшлункової залози – інсулін. Причиною порушень процесів обміну у хворих на цукровий діабет є нестача або відсутність інсуліну, головною функцією якого є зниження рівня глюкози в крові. Цукровий діабет – захворювання поліетіологічне. Існують різні концепції механізмів розвитку цукрового діабету, а саме: - травмування, ушкодження бета – клітин підшлункової залози або зниження їх функціональної активності, - порушення ЦНС, функції залоз внутрішньої секреції, що керують діяльністю підшлункової залози. Виходячи з цих 2 механізмів розвитку цукрового діабету, можна визначити чинники, що сприяють розвиткові захворювання: 1.Спадковість – генетично доведено, що цукровий діабет може успадковуватися в поколіннях однієї родини. 2.Інфекції – найчастіше це віруси, які мають спільність з бета – клітинами підшлункової залози. 3.Інтоксикації – різні токсичні речовини можуть уражати бета – клітини підшлункової залози. До них належать нітрати, нітрити, пестициди, гербіциди, консерванти. 4.Стан харчування – на розвиток діабету впливають ожиріння, білкове голодування, зловживання алкоголем, паління, незбалансоване харчування. 5.Важкий і тривалий стрес – смерть близької людини, опіки, хірургічні втручання, сильні хвилювання. 6.Фізичне навантаження, травма 7.Відсутність фізичної активності 8.Запальні та пухлинні ураження підшлункової залози 9.Ендокринні порушення в організмі, під час яких підвищується рівень утворення білкових інгібіторів та антагоністів інсуліну 10.Лікарські препарати і гормони Патогенез Захворювання може початися у будь – якому віці, але частіше виникає у дітей 6 -8 та 11 – 13 років, оскільки в ці роки діти інтенсивно ростуть і інсулярний апарат підшлункової залози працюєз великим напруженням. Порушується синтез і секреція інсуліну. За відсутності інсуліну тканини не засвоюють глюкозу, зменшується її перетворення у жирні кислоти, підвищується рівень глюкози у крові (гіперглікемія). Тривалий високий рівень глюкози в крові, який перевищує максимальний поріг її зворотного всмоктування в канальцях нирок, веде до збільшення втрат глюкози з сечею(глюкозурія). В цих умовах потреби організму в енергії забезпечуються за рахунок згорання жирів. Тканини не можуть повністю окислити ті жирні кислоти, які у великій кількості надходять в організм. Тому накопичуються недоокислені продукти обміну жирів – кетонові тіла, ацетон. Класифікація За типом: 1.Інсулінозалежний тип у дітей 2.Інсулінонезалежний тип у дорослих Клініка Предіабет – стан, коли діти скарг не пред’являють, глюкоза крові в нормі, з сечею глюкоза не виділяється. Діагностують предіабет за виявленням підвищеного вмісту глюкози в крові після цукрового навантаження. Такий стан часто супроводжує аліментарне ожиріння або інфекційну хворобу. Латентний діабет супроводжується ендогенною глікемією, при цьому спостерігають приховане порушення жирового обміну. Маніфестний діабет починається поступово або гостро, бурхливо.Діти скаржаться на сухість у роті, спрагу, часте сечовиділення, збільшену кількість добової сечі (до 3 – 5 л). Пелюшки у маленьких дітей стають твердими, а горщик – липким. Першими скаргами можуть бути слабкість, головний біль, підвищена втомлюваність, схуднення, сухість шкіри, свербіж. Іноді перше звертання до лікаря зумовлено захворюваннями шкіри – піодермією, фурункульозом, дерматитом. Головними симптомами початкового періоду цукрового діабету є: - поліурія, - полідипсія, - поліфагія Ці симптоми супроводжуються такими проявами: - сухість шкіри і слизових оболонок, - схуднення за гарного апетиту, - загальна слабкість, - головний біль, - швидка втомлюваність дитини, - піодермія, фурункульоз, - поліурія супроводжується нічним енурезом Усі симптоми розвиваються через зневоднення організму,порушення всіх видів обміну. Якщо рівень глюкози в крові до 9 ммоль/л, нирки зворотно всмоктують глюкозу в крові і з сечею вона не виділяється. Якщо рівень глюкози в крові більший за 9 ммоль/л, нирки вже не всмоктують глюкозу в кров і вона виділяється з сечею. Організм прагне компенсувати втрату цукру, дитина починає багато їсти, але втрачає масу тіла, оскільки до клітин тканин глюкоза не потрапляє без інсуліну. Тому більшість клітин організму голодують і гинуть. Під час об’єктивного обстеження хворих на діабет виявляють патологічні симптоми з боку різних органів і систем, а саме: А) з боку шкіри – сухість, лущення на долонях і підошвах, на волосистій частині голови суха себорея, волосся втрачає блиск. Спостерігають свербіж шкіри і статевих органів, потім приєднується вторинна інфекція. Іноді на лобі, повіках, щоках, підборідді виникають червоні плями, які зумовлені розширенням капілярів. Б)з боку слизових оболонок – сухість слизової оболонки рота. Губ, подразнення в кутахрота (гіповітаміноз). Язик сухий, темно – червоний, спостерігають стоматит, іноді випадають зуби В) з боку травного тракту – нудота, блювання, зниження апетиту до анорексії, біль у животі, збільшення печінки, вона чутлива під час пальпації і тверда. Г) органи дихання уражаються рідко, але на тлі цукрового діабету часто діагностують туберкульоз Д) з боку серцево – судинної системи – тахікардія, рідше брадикардія, слабкість тонів серця, систолічний шум, акцент 2 тону над легеневою артерією. Зміни в міокарді визначаються на ЕКГ і пов’язані з порушенням калієвого обміну. Артеріальний тиск спочатку низький, а потім встановлюється на високих цифрах. Спостерігають мікро – і макроангіопатії. Зменшується капілярна сітка, затримується кровообіг, з’являється схильність до набряків. Зміни в капілярах пов’язані з порушенням кислотно – основного стану – розвитком ацидозу Е)з боку нервово- психічної сфери – дратливість, послаблення пам’яті, плаксивість, головний біль, сонливість, зниження рефлексів, поліневрит Є)з боку очей –ретинопатія Найхарактернішими симптомами є такі: - глюкозурія, - гіперглікемія, - кетонемія і кетонурія, - ацидоз (що менший вік дитини, то швидше виникають ацидоз і кетонемія) Діабет у новонароджених і немовлят зустрічається рідко і виявляється випадково. Характерні ознаки –низька маса тіла при народженні у доношених дітей, спрага, часте сечовипускання, шкірні ураження –дерматит, екзема,попрілості, спостерігають природжену катаракту і збільшення печінки. Захворювання у немовлят має важчий перебіг через поганий резерв глікогену та електролітів. До ускладнень цукрового діабету відносять: Жирова інфільтрація печінки, ліподистрофія, затримка статевого розвитку, затримка росту, поліневріт, гіперглікемічна і гіпоглікемічна коми. Лабораторна діагностика 1.Біохімічний аналіз крові 2.Визначення глюкози в крові і сечі 3.Проба толерантності до глюкози 4.Визначення ацетонових тіл і холестерину в крові Надання допомоги Дитина повинна з’їсти 2 шматочки цукру або випити солодкого чаю з булкою (цукерки,сік, варення, солодка вода).Якщо покращення не настало, необхідно в/в ввести 20 – 40% розчин глюкози. Якщо дитина знепритомніла, їй уводять 1 мл глюкагону (1 мг), повторно його можна ввести через 5 – 10 хвилин Збільшити дозу простого інсуліну, яку дитина отримує щодня, на 10% і робити ін’єкції простого інсуліну кожні 4 години доти, поки глюкоза в сечі не зменшиться до 0,4 г/л на добу і нижче, глюкоза в крові – до 11ммоль/л і нижче Лікування Велике значення мають три головних напрямки: 1)раціональне харчування – дієтотерапія, 2)інсулінотерапія, 3)гігієнічний режим Харчування – найважливіший чинник, який впливає на проведення інсулінотерапії. Для отримання ефективних результатів лікування необхідно розробити індивідуальну раціональну дієту. Дитині,якій проводять інсулінотерапію, необхідно харчуватися 6 разів на добу, з’їдати суворо визначену кількість їжі, у тому числі і вуглеводів. Харчування має бути суворо збалансованим за кількістю білків, жирів, вуглеводів, містити достатню кількість вітамінів, мінеральних солей, мікроелементів, відповідати вікові, забезпечувати дитині нормальний ріст і життєдіяльність. Легкозасвоювані вуглеводи, які містяться в цукрі, медові, варенні, цукерках, тістечках, солодких водах, діабетикам протипоказані.Ці продукти призводять до різкого підвищення цукру в крові. Усі продукти поділяються на: 1)хлібобулочні вироби –хліб, печиво, 2)мучні та круп’яні –лапша, рис, гречка, 3)фрукти і ягоди – яблука, грейпфрути, банан, гранат, кавун, віноград, 4)рідкі молочні продукти –молоко, кефір, кисле молоко, вершки, 5)овочі Потрібно знати продукти, якими можна замінити той чи той продукт. Кількість продуктів, яка містить 10 – 12 г вуглеводів, відповідає 1 хлібній одиниці (ХО). Кількість ХО на добу залежать від віку і дози інсуліну, але в середньому дорівнює 12 – 18. На 1 ХО необхідно 2 ОД інсуліну короткої дії. На тлі дієтотерапії діти, хворі на діабет 1 типу інсулінозалежний, протягом усього життя отримують інсулін. Медична сестра повинна навчити батьків,родичів і саму дитину робити ін’єкції. Для корекції дози інсуліну необхідно користуватися одноразовими інсуліновими шприцами. Кожним таким шприцом можна користуватися від 1 до 5 діб без стерилізації. Потім шприц потрібно викинути. Останнім часом з’явилися шприци – ручки для введення інсуліну. Вони називаються OptiPen, NovoPen, PlivaPen. Вони мають розмір авторучки і вже містять спеціальні набої з інсуліном: в 1 мл міститься 100 ОД інсуліну. Існують ручки для інсуліну короткої дії, пролонгованої дії та для суміші інсулінів. Профілактику цукрового діабету медсестра проводить в напрямках: - недопущення перегодовування дітей, - своєчасне лікування ожиріння, - санація вогнищ інфекції, - раннє виявлення предіабетичних станів, латентних форм діабету, - боротьба з інфекційними захворюваннями ІНСУЛІНОТЕРАПІЯ Існує два способи лікування інсуліном: традиційна та інтенсифікована інсулінотерапія. Традиційна інсулінотерапія - Інсулін вводять 1 або 2 рази на добу (о 7 – й та 19 – й годині), - Уводять інсулін короткої та подовженої дії, які можна змішувати в одному шприці - або вводять комбінований препарат інсуліну – суміш раніше приготованих інсулінів короткої і подовженої дії. Вони містять від 10 до 50 % інсуліну короткої дії і від 90 до 50% інсуліну подовженої дії. До цих видів інсуліну належать – інсулонг SPP, монотард МС, монотард НМ - у разі застосування традиційної інсулінотерапії дитина має споживати їжу 6 разів на добу: 7.30, 11, 14, 17, 19, 21 – ша години. Інтенсифікована інсулінотерапія Цей вид терапії нагадує природне, фізіологічне виділення інсуліну відповідно з їжею у здорової людини. - інтенсифіковану інсулінотерапію призначають тоді, коли потреба в інсуліні перебільшує 0,5 ОД на кг маси тіла, - інсулін короткої дії вводять перед 3 основними споживаннями їжі, а інсулін подовженої дії –перед сном, - визначати вміст глюкози в крові потрібно 4 рази на добу, перед кожним уведенням інсуліну ПРЕПАРАТИ ІНСУЛІНУ 1.Препарати бичачого інсуліну: - інсулін короткої дії: інсулрап - інсуліни подовженої дії: інсулонг SPP, ультраленте, ультралонг 2.Препарати свинячого інсуліну: - інсуліни короткої дії: інсулін простий (суінсулін), актрапід,інсулрап SPP, - інсуліни подовженої дії: монотард МС, претафан МС 3.Препарати людського інсуліну: - інсуліни короткої дії: актрапід НМ, хоморап, хумулін (Хумінсулін) - інсуліни подовженої дії: монотард НМ, протафан НМ, хомофан, ультратард НМ, хумулін ультралонг Медсестринський процес: МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ 1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО МАТЕРІ ДАННІ Е - підвищена спрага, - сімейна спадковість, – поліурія, Т - часті сечовипускання,, - стреси, травми. - поліфагія, А - сухість шкіри, - полідипсія, П - схуднення за гарного апетиту, - сухість шкіри, - енурез. – збільшення печінки, - ретинопатія. ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА 2 1. Поліурія. Е 2. Поліфагія. Т 3. Полідипсія. А 4. Енурез. П 5. Сухість шкіри. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ 3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом Т 3. Виконання лікарських призначень А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду П 4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ Е 1. Взяття крові на глюкозу; сечі на глюкозу, визначення добового діурезу. Т 2. Годувати дитину відповідно дієті (з обмеженням вуглеводів і жирів). А 3. Здійснювати догляд за шкірою. П 4. Систематичний контроль за добовим діурезом. 5. Виконання лікарських призначень: інсулінотерапія, цукровознижувальні, дезінтоксикаційна терапія, вітамінотерапія, симптоматична терапія. 5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ Е 1. Дотримування дієти, покращання загального стану. Т 2. Нормалізація добового діурезу. А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях. П Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 485 | Нарушение авторских прав |
