АЛГОРИТМ ДІЙ ГАЛУЗЕВОГО СТАНДАРТУ ОСВІТИ. Оснащення: Стерильні ватні кульки, пінцети, марлеві серветки, шприци, голки, гумові рукавички, піпетки
“ПРОВОДИТИ ПЛАНОВІ ЩЕПЛЕННЯ ”
2.ПФ.С.34.ПП.О.492.01
Оснащення: Стерильні ватні кульки, пінцети, марлеві серветки, шприци, голки, гумові рукавички, піпетки, 70% спирт, вакцини.
ЕТАПИ
| ОБГРУНТУВАННЯ
| 1.Ввічливо привітатися, назвати себе, отримати дозвіл на проведення процедури.
| Встановлення контакту з пацієнтом та його батьками.
| 2. Перевірити в історії розвитку дитини запис лікаря про стан здоров’я дитини, дозвіл на проведення щеплення згідно віку дитини.
| Забезпечення дотримання показань і протипоказань до щеплення.
| 3. В теплому світлому приміщенні процедурного кабінету роздягнути дитину і покласти її на кушетку або на руки матері.
| Створення комфортних умов для дитини.
| 2. Вимити і висушити руки, одягнути рукавички.
| Забезпечення інфекційної безпеки
| Проведення щеплення проти поліомієліту.
| 1. Перевірити термін зберігання вакцини, цілісність флакону. Зняти стерильними ножицями металевий ковпачок з флакона, відкрити гумову пробку. Надягнути на флакон піпетку яка спеціально додається до вакцини.
| Забезпечення підготовки вакцини до застосування.
| 3. Відкрити рота дитині, шпателем в лівій руці підняти кінчик язика.
| Забезпечення правильності проведення процедури.
| 4. В правій руці тримати флакон з піпеткою і закапати 4 краплі полівакцини під язик або 2 краплі моно вакцини.
|
| 5. Попередити матір про те, щоб на протязі 1,5 – 2 годин не годувати дитину. Спостерігати за станом дитини на протязі години.
| Запобігання виникненню алергічних реакцій.
| Проведення щеплення проти коклюшу, дифтерії, правця.
| 1. Перевірити цілісність ампули, термін зберігання вакцини. Набрати в шприц разову дозу вакцини – 0,5 мл, випустити повітря, покласти шприц в стерильний лоток.
| Забезпечення підготовки вакцини до застосування.
| 2. Намітити місце ін’єкції – зовнішній верхній квадрант сідниці, пальцями лівої руки розтягнути шкіру і швидким рухом ввести голку перпендикулярно до поверхні шкіри на 2/3 її довжини. Повільно ввести вакцину у м’яз. Прикласти до місця ін’єкції стерильну ватну кульку, витянути голку. Ватною кулькою зробити легкий масаж місця введення вакцини.
| Забезпечується правильність введення вакцини.
| 3. Відпрацьовані ватні кульки занурити у склянку з 3% розчином хлораміну на 1 годину, голку з шприцом – у 5% розчин хлораміну.
| Забезпечення інфекційної безпеки
| 4. Спостерігати за станом дитини на протязі години.
| Запобігання виникненню алергічних реакцій.
| Проведення щеплення проти кору, паротиту, краснухи.
| 1. Звільнити від одягу місце ін’єкції – підлопаткову ділянку.
| Забезпечення підготовки місця ін’єкції до вакцинації.
| 2. Перевірити цілісність ампули з сухою живою коровою вакциною або з сухою живою паротитною вакциною, термін зберігання вакцини, а також ампулу розчинника для корової і паротитної вакцини.
| Забезпечення підготовки вакцини до застосування.
| 3. Набрати в шприц розчинник для корової і паротитної вакцини із розрахунку на 1 дозу сухої вакцини 1 дозу (0,5 мл) розчинника. Ввести розчинник в ампулу з сухою вакциною, розбовтати розчин в ампулі. Набрати в шприц 1 дозу (0,5 мл) розведеної вакцини через ту ж голку. Випустити повітря з шприца.
| Забезпечення правильності розведення вакцини.
| 4. Обробити місце ін’єкції ватною кулькою з спиртом, взяти шкіру і підшкірну основу в складку, ввести вакцину підшкірно.
Розведена вакцина повинна сразу ж бути використана (якщо вакцинують одну дитину – залишок знезаражується).
| Забезпечення правильності проведення процедури.
| 5. Спостерігати за станом дитини на протязі години.
| Запобігання виникненню алергічних реакцій.
| 11. Зняти рукавички, вимити і висушити руки.
| Забезпечення інфекційної безпеки.
| 12. Записати про проведену процедуру в лист профілактичних щеплень дитини і журнал реєстрації профілактичних щеплень.
| Забезпечення передачі інформації.
| Білет № 27
“ РОЗРАХУНОК РАЗОВОЇ І ДОБОВОЇ ПОТРЕБИ В ЇЖІ”
Оснащення: Історія розвитку дитини, ручка.
ЕТАПИ
| ОБГРУНТУВАННЯ
| 1. За формулою Зайцева:
2 % маси тіла дитини х п
п – кількість днів життя дитини.
| Розрахунок ДКІ доношеної дитини до 10 – ої доби життя після народження.
| 2. За формулою Фінкельштейна:
п х 70, якщо Мнар менше, ніж 3200 г.
п х 80, якщо Мнар більше, ніж 3200 г.
п – кількість днів життя дитини.
| Розрахунок ДКІ доношеної дитини до 10 – ої доби життя після народження.
| 3. За формулою Зайцева:
1 % маси тіла дитини х п
п – кількість днів життя дитини.
| Розрахунок ДКІ недоношеної дитини до 10 – ої доби життя після народження.
| 4. За формулою Роммеля:
10 мл х п (на кожні 100 г маси тіла недоношеної дитини)
п – кількість днів життя дитини.
| Розрахунок ДКІ недоношеної дитини до 10 – ої доби життя після народження.
| 5. Об’ємний метод:
З 10 доби до 2 місяців – 1/5 маси тіла,
З 2 місяців до 4 місяців - 1/6 маси тіла,
З 4 місяців до 6 місяців - 1/7 маси тіла,
З 6 місяців до 9 місяців - 1/8 маси тіла,
Об’єм їжі не повинен перевищувати 1 літр.
| Розрахунок ДКІ дітям до 1 року після 10 – ої доби життя.
| 6. Калорійний (енергетичний) метод:
На 1 кг маси тіла дитина повинна отримувати:
1 – 3 місяці – 120 ккал/кг,
4 – 6 місяців – 115 ккал/кг,
7 – 9 місяців – 110 ккал/кг,
10 – 12 місяців – 100 ккал/кг.
Визначивши масу тіла дитини, рахується кількість енергії (в калоріях), яка потрібна дитині. 1 літр жіночого молока в середньому містить 700 ккал, тому по пропорції можна розрахувати добову потребу в молоці.
1000 мл молока - 700 ккал
Х мл молока - кількість ккал, яка необхідна дитині.
| Розрахунок ДКІ дітям до 1 року після 10 – ої доби життя.
| 7. Добову потребі в їжі треба поділити на кількість годувань:
Недоношену дитину годують 8 раз на добу, якщо її маса тіла менша за 2000 г.
Недоношену дитину 1 ступеня недоношеності годують 7 раз на добу, з 6 годинною нічною перервою.
Доношену дитину годують: до 3 місяців – 7 разів з 6 годинною нічною перервою, з 3 до 5 місяців – 6 разів з 6,5 годинною нічною перервою, з 5 до 12 місяців – 5 разів з 8 годинною нічною перервою.
Якщо доношена дитина важить більше 3600 г, то її годують після народження 6 разів на добу з 6,5 годинною нічною перервою.
| Підрахунок РКІ.
|
Білет № 24
ВЗЯТТЯ МАЗКА З НОСОВОЇ ЧАСТИНИ ГЛОТКИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
НА НАЯВНІСТЬ МЕНІНГОКОКА
1.ПФ.С.23.ПП.Н.12.04
Оснащення: два середовища: чашка Петрі з елективним середовищем і з сироватковим агаром, стерильний стрижень, бланк направлення, гумові рукавички, шпатель.
ЕТАПИ
| ОБГРУНТУВАННЯ
| 1.Ввічливо привітатися, назвати себе, отримати дозвіл на проведення процедури. Роз'яснити матері мету і хід процедури
| Встановлення контакту з пацієнтом та його батьками Забезпечення прав дитини, матері на інформацію
| 2. Підготувати все необхідне. Дитину посадити обличчям до світла. Маленьку дитину тримає на руках мати або помічник. Посадити дитину до себе спиною, праву руку покласти на лоб дитини, а ліву руку - на її грудну клітку. Лівою рукою зафіксувати руки дитини, а її ноги зафіксувати між своїми ногами. Мазок брати вранці до годування дитини або через 2 години після прийому їжі, до оброблення ротової порожнини дезінфекційними розчинами.
| Забезпечення чіткості виконання процедури Забезпечення комфортних умов дитині.
Середовище зберігайте у холодильнику протягом 2 діб.
| 3. Вимити і висушити руки, одягнути рукавички.
| Забезпечення інфекційної безпеки
| 4. Чашку Петрі з середовищем на 20 хв поставте в термостат. Не порушуючи стерильності, один кінець стрижня з ватним тампоном зігніть за край пробірки під кутом 135* на відстані 3 – 4 см. Лівою рукою візьміть шпатель, яким притримуйте язик дитини, а правою рукою введіть стрижень із ватним тампоном у ротову порожнину під м’яке піднебіння в носову частину глотки. Легкими рухами стерильним стрижнем візьміть мазок із носової частини глотки, після чого стрижень обережно вийміть. Виконуйте посіви на обох середовищах. Використаний стрижень занурте у пробірку. Зніміть рукавички.
| Не торкайтеся до зубів, язика, слизової оболонці щік. Посів виконуйте спочатку густими штрихами, потім – паралельними рідкими штрихами.
| 5. Випишіть направлення.
Направлення до бактеріологічної лабораторії
Посів з носової частини глотки
на наявність менінгокока
П.І. дитини _____________________
Вік _____________________________
Відділення_________________________
Адреса____________________________
Дитячий садок або школа___________
Діагноз__________________________
Дата захворювання_________________
Дата і час обстеження______________
Підпис _______________________
| Чашкі Петрі відправте до бактеріологічної лабораторії в мікро термостаті протягом 2 год. (або на грілці в біксі).
| 6. Про взяття мазка з носової частини глотки для дослідження на наявність менінгокока запишіть у «Журнал реєстрації бактеріологічних обстежень» на менінгокок.
| Забезпечення передачі інформації
|
Білет № 35
“ПРОВОДИТИ ПЛАНОВІ ЩЕПЛЕННЯ ”
2.ПФ.С.34.ПП.О.492.01
Оснащення: Стерильні ватні кульки, пінцети, марлеві серветки, шприци, голки, гумові рукавички, темний ковпачок, 70% спирт, вакцина БЦЖ, дезінфекційний розчин.
ЕТАПИ
| ОБГРУНТУВАННЯ
| 1.Ввічливо привітатися, назвати себе, отримати дозвіл на проведення процедури.
| Встановлення контакту з пацієнтом та його батьками.
| 2. Перевірити в історії розвитку дитини запис лікаря про стан здоров’я дитини, дозвіл на проведення щеплення згідно віку дитини.
| Забезпечення дотримання показань і протипоказань до щеплення.
| 3. В теплому світлому приміщенні процедурного кабінету роздягнути дитину і покласти її на кушетку або на руки матері.
| Створення комфортних умов для дитини.
| 2. Вимити і висушити руки, одягнути рукавички.
| Забезпечення інфекційної безпеки
| Проведення щеплення проти туберкульозу
| 1. Перевірити цілісність ампул, термін зберігання вакцини. Обробіть шийку ампули з сухою вакциною БЦЖ, відкрийте її. Обробіть шийку ампули з розчинником (фізіологічним розчином) – наберіть в шприц 2 мл. Введіть 2 мл фізіологічного розчину в ампулу з сухою вакциною..
| Вакцина зберігається в холодильнику, у пологовому будинку в спеціальній кімнаті..
Одна вакцинна доза міститься в 0,1 мл розведеної вакцини, що становить 0,05 мг культури БЦЖ.
| 2 Наберіть у туберкуліновий шприц 0,2 мл розведеної вакцини. Надлишок (0,1 мл) вакцини витисніть в лоток з дезрозчином. Шкіру зовнішньої поверхні лівого плеча на межі між верхньою та середньою третиною обробіть двічі 70% розчином етилового спирту, просушіть стерильною ватною кулькою. Натягніть шкіру в ділянці ін’єкції. Введіть голку внутрішньошкірно зрізом догори і введіть 0,1 мл вакцини.
| Забезпечується правильність введення вакцини.
При правильному введенні вакцини з’являється папула білуватого кольору, діаметром 5-6 мм. Через 15 – 20 хв папула зникає.
| 3. Відкриту ампулу накрийте стерильною серветкою та темним ковпачком. Відкриту ампулу зберігайте не більше 2 годин. Ампулу з невикористаною вакциною занурьте в лоток з дезрозчином. Зніміть гумові рукавички, вимийте та висушить руки.
| Забезпечення інфекційної безпеки
| 4. Місце вакцинації не можна обробляти йодом, не слід накладати пов’язку. Необхідно оберігати місце ін’єкції від механічного ушкодження.
| Запобігання виникненню алергічних реакцій.
| 5. Дані про проведення щеплення запишіть в «Історію розвитку дитини», «Журнал реєстрації щеплень», карту профщеплень. Зазначте дату щеплення, серію і контрольний номер вакцини.
| Забезпечення передачі інформації
| 6. Після щеплення через 4 – 6 тижнів розвивається специфічна реакція: папула, везикула, пустула діаметром 5 – 10 мм. Поствакцинальна реакція триває протягом 2-3 міс. Якщо в пологовому будинку дитині не проведено вакцинацію, то дітям віком понад 2 міс її проводять після негативної проби Манту. Імунітет утворюється через 6 – 8 тижнів. Перед ревакцинацією проводять пробу манту. Інтервал між пробою Манту і ревакцинацією повинен становити не менше 3 діб і не більше 2 тижн. На місці щеплення утворюється рубчик до 10 мм у діаметрі.
|
| Білет № 24
“ПРОВОДИТИ ПЛАНОВІ ЩЕПЛЕННЯ ”
2.ПФ.С.34.ПП.О.492.01
Оснащення: Стерильні ватні кульки, пінцети, марлеві серветки, шприци, голки, гумові рукавички, темний ковпачок, 70% спирт, вакцина БЦЖ, дезінфекційний розчин.
ЕТАПИ
| ОБГРУНТУВАННЯ
| 1.Ввічливо привітатися, назвати себе, отримати дозвіл на проведення процедури.
| Встановлення контакту з пацієнтом та його батьками.
| 2. Перевірити в історії розвитку дитини запис лікаря про стан здоров’я дитини, дозвіл на проведення щеплення згідно віку дитини.
| Забезпечення дотримання показань і протипоказань до щеплення.
| 3. В теплому світлому приміщенні процедурного кабінету роздягнути дитину і покласти її на кушетку або на руки матері.
| Створення комфортних умов для дитини.
| 2. Вимити і висушити руки, одягнути рукавички.
| Забезпечення інфекційної безпеки
| Проведення щеплення проти туберкульозу
| 1. Перевірити цілісність ампул, термін зберігання вакцини. Обробіть шийку ампули з сухою вакциною БЦЖ, відкрийте її. Обробіть шийку ампули з розчинником (фізіологічним розчином) – наберіть в шприц 2 мл. Введіть 2 мл фізіологічного розчину в ампулу з сухою вакциною..
| Вакцина зберігається в холодильнику, у пологовому будинку в спеціальній кімнаті..
Одна вакцинна доза міститься в 0,1 мл розведеної вакцини, що становить 0,05 мг культури БЦЖ.
| 2 Наберіть у туберкуліновий шприц 0,2 мл розведеної вакцини. Надлишок (0,1 мл) вакцини витисніть в лоток з дезрозчином. Шкіру зовнішньої поверхні лівого плеча на межі між верхньою та середньою третиною обробіть двічі 70% розчином етилового спирту, просушіть стерильною ватною кулькою. Натягніть шкіру в ділянці ін’єкції. Введіть голку внутрішньошкірно зрізом догори і введіть 0,1 мл вакцини.
| Забезпечується правильність введення вакцини.
При правильному введенні вакцини з’являється папула білуватого кольору, діаметром 5-6 мм. Через 15 – 20 хв папула зникає.
| 3. Відкриту ампулу накрийте стерильною серветкою та темним ковпачком. Відкриту ампулу зберігайте не більше 2 годин. Ампулу з невикористаною вакциною занурьте в лоток з дезрозчином. Зніміть гумові рукавички, вимийте та висушить руки.
| Забезпечення інфекційної безпеки
| 4. Місце вакцинації не можна обробляти йодом, не слід накладати пов’язку. Необхідно оберігати місце ін’єкції від механічного ушкодження.
| Запобігання виникненню алергічних реакцій.
| 5. Дані про проведення щеплення запишіть в «Історію розвитку дитини», «Журнал реєстрації щеплень», карту профщеплень. Зазначте дату щеплення, серію і контрольний номер вакцини.
| Забезпечення передачі інформації
| 6. Після щеплення через 4 – 6 тижнів розвивається специфічна реакція: папула, везикула, пустула діаметром 5 – 10 мм. Поствакцинальна реакція триває протягом 2-3 міс. Якщо в пологовому будинку дитині не проведено вакцинацію, то дітям віком понад 2 міс її проводять після негативної проби Манту. Імунітет утворюється через 6 – 8 тижнів. Перед ревакцинацією проводять пробу манту. Інтервал між пробою Манту і ревакцинацією повинен становити не менше 3 діб і не більше 2 тижн. На місці щеплення утворюється рубчик до 10 мм у діаметрі.
|
|
Білет №32
Гіпервітаміноз Д – захворювання, яке зумовлене гіперкальціємією і токсичними змінами в органах і тканинах унаслідок підвищеної чутливості до кальцію.
Етіологія
Потреба в вітаміні Д у дітей 400 мг на добу. Причини розвитку - призначення вітаміну Д в літні місяці, разом з УФО, препаратами кальцію, підвищена індивідуальна чутливість.
Клініка.
Клінічна картина складається з низки симптомів:
Симптоми кишкового токсикозу:
Зниження апетиту до повної анорексії,
Блювання,
Зменшення маси тіла,
Зневоднення організму,
Спрага
Симптоми нейротоксикозу:
Підвищена температура тіла,
Підвищена збудливість
Дитина млява, сонлива, на короткий час може знепритомніти
Напади клоніко-тонічних судом
Симптоми порушення функцій вегетативної нервової системи:
Тахікардія, систолічний шум,
Червоний дермографізм,
Блідість шкіри з сіруватим відтінком,
Зниження тургору тканин,
Зниження м’язового тонусу,
Приєднання пневмонії,
Підвищений артеріальний тиск,
Збільшені печінка і селезінка,
Розвиток ниркової недостатності,
Нестійкі випорожнення
Лікування
Проводиться в стаціонарі.
Виключають продукти, що містять Са, призначають фрукти, пиття, овочі
Вітамінотерапія - призначають вітамін Е (токоферол), який є антагоністом вітаміну Д, перорально в 5 – 10 % олійному розчині.
Дезінтоксикаційна терапія - рідину вводять з розрахунку 150-170 мл на кг маси тіла
Дегідратаційна терапія
Гормонотерапія (в тяжких випадках) преднізолон 1-2 мг на кг маси на добу
ПРЕПАРАТИ ВІТАМІНУ Д
1. Відехол – олійний розчин 0,125% вітаміну Д3.
1 мл – 25 тис ОД 1 крапля – 500 ОД
2. Відехол – олійний розчин 0,25% вітаміну Д3.
1 мл – 50 тис ОД 1 крапля – 1 000 ОД
3. Відеїн у порошку по 1,0 г.
1,0 г – 200 тис. ОД вітаміну Д3.
4. Олійний розчин 0,125% вітаміну Д2.
1 мл – 50 тис ОД 1 крапля – 1 тис ОД
5. Олійний розчин 0,0625% вітаміну Д2.
1 мл – 25 тис ОД 1 крапля – 500 ОД
6. Спиртовий розчин 0,5% вітаміну Д2
1 мл – 200 тис ОД 1 крапля – 5 тис ОД
КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ГІПЕРВІТАМІНОЗУ Д
СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ
КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ
ПЕРІОД
1 (легкий)
Без токсикозу. Погіршення апетиту, пітливість, дратливість, порушення сну, зменшення маси тіла,полідипсія, збільшення виділення кальцію з сечею проба Сулковича +++
Початковий
2 (середньої важкості)
Помірний токсикоз, погіршення апетиту, блювання, зменшення маси тіла, поява гіперкальціємії, гіпофосфатемії, гіпомагніємії, проба Сулковича +++ або ++++
Розпал
3 (важкий)
Виражений токсикоз, стійке блювання, значне зменшення маси тіла, приєднання ускладнень (пневмонія, пієлонефрит, міокардит, панкреатит та інш.), різкі зсуви біохімічних показників
Реконвалесценція. Залишкові явища: кальциноз різних органів і судин, їх склероз із розвитком коарктації аорти, стенозу легеневої артерії,уролітіаз, хронічна ниркова недостатність та інш.)
Медсестринський процес:
МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ
1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО
МАТЕРІ ДАННІ
Е - зниження апетиту - призначення вітаміну Д - підвищена температура тіла,
Т до повної анорексії, в літні місяці, разом з УФО, - підвищена збудливість,
А - блювання, препаратами кальцію, - судоми,
П - зменшення маси тіла, - підвищена індивідуальна - зневоднення організму,
- спрага чутливість - тахікардія
ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА
2 1. Гіпертермія.
Е 2. Блювання.
Т 3. Втрата маси тіла.
А 4. Анорексія.
П 5. Судоми.
ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ
3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень
Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом
Т 3. Виконання лікарських призначень
А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду
П
4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ
Е 1. Взяття крові на вміст Са і Р; сечі на пробу Сулковича.
Т 2. Виключають продукти, що містять Са, призначають фрукти, пиття, овочі.
А 3. Здійснювати контроль за добовим діурезом, водним балансом.
П 4. Виконання лікарських призначень: вітамінотерапія (перорально токоферол),
дезінтоксикаційна терапія в/в крапельно, дегідратаційна терапія,
гормонотерапія.
5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ
Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану
Т 2. Відновлення маси тіла
А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях: треба
П пам’ятати про приєднання пневмонії, підвищений артеріальний тиск,
збільшення печінки і селезінки, розвиток ниркової недостатності, олігурію).
Білет № 34
РАХІТ
Мета: не допустити розвитку вираженої клінічної картини захворювання, приєднання супутніх захворювань.
План дій
Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або родичів про захворювання, можливі його наслідки.
Забезпечується право пацієнта на інформацію.
Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Забезпечити дитині повноцінне раціональне харчування з обов’язковим включенням в раціон продуктів, збагачених вітамінами (особливо вітаміном Д), кальцієм.
Рахіт – це полівітаміноз з переважною недостатністю вітаміну Д, внаслідок чого відмічається схильність до зниження кальцію в організмі дитини.
3. Забезпечити тривале перебування дитині на свіжому повітрі у «мереживній тіні дерев».
Забезпечується вироблення вітаміну Д в шкірі дитини під дією УФ випромінювання.
«Мереживна тінь дерев» затримує інфрачервоні промені, тобто попереджається перегрівання дитини.
4. Організувати щоденне проведення дитині масажу, гімнастики.
При рахіті відмічається гіпотонія м’язів.
5. Провести заходи по профілактиці приєднання супутніх захворювань.
рахіт є несприятливим преморбідним станом.
6. Перевіряти дотримання призначених лікарем доз вітаміну Д2 в залежності від ступеня рахіту.
Забезпечується покращення стану дитини.
7. Періодично контролювати вміст кальцію в сечі, використовуючи пробу Сулковича.
До 5 мл вранішньої сечі додають 2,5 мл реактиву Сулковича. Ступінь помутніння вказує на ступінь кальциурії.
Рахіт – загальне захворювання організму дитини, що виникає внаслідок екзогенного дефіциту вітаміну Д або порушення його природного синтезу в організмі. Характеризується змінами фосфорно-кальцієвого обміну, процесів кісткоутворення, зниженням реактивності, а також порушеннями у функціонуванні ендокринної системи, активності ферментів, в обміні мікроелементів.
Етіологія Причиною рахіту є гіповітаміноз Д (недостатність кальциферолу). Цьому сприяє:
1.Дефіцит сонячного опромінення
2.Неповноцінне харчування. Оптимальне співвідношення Са і Р в їжі – 1: 1,5
3.Недостатня рухова активність
4.Протисудомна терапія, що призначається дуже довго, сприяє підвищеної метаболізації вітаміна Д.
Медсестринський процес:
МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ
1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО
МАТЕРІ ДАННІ
Е - неспокій, - підвищена пітливість, - облисіння потилиці,
Т - легка збудливість, - відставання в фізичному - гіпотонія м’язів,
А - здригування. розвитку. – краніотабес,
П - гепатоспленомегалія,
- деформації грудної клітки,
хребта, довгих кісток.
ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА
2 1. Краніотабес.
Е 2. Деформації грудної клітки, хребта, довгих кісток.
Т 3. Неспокій, підвищена збудливість.
А 4. Відставання в фізичному розвитку.
П 5. Розм’якшення (остеомаляція) кісток.
ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ
3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень.
Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом.
Т 3. Виконання лікарських призначень.
А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду.
4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ
Е 1. Взяття крові на вміст Са і Р; сечі на пробу Сулковича.
Т 2. Коригувати харчування дитини.
А 3. Здійснювати диспансерне спостереження за дитиною.
П 4. Систематичний контроль за перебуванням дитини на свіжому повітрі.
5. Виконання лікарських призначень: вітамінотерапія перорально, ЛФК, масаж.
5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ
Е 1. Зникнення гіпотонусу, остеомаляції; покращання загального стану.
Т 2. Нормалізація діяльності вегетативного відділу нервової системи.
А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при неспецифічному і
П специфічному виді лікування.
Білет № 31
ГНН (гостра ниркова недостатність) – синдром, який розвивається в результаті раптового виключення функцій нирок. Він проявляється олігурією чи анурією, підвищенням концентрації сечовини та креатиніну в крові, ознаками порушення канальцевих функцій нирок.
План дій
Обґрунтування
1. Інформувати пацієнта та його батьків або родичів про захворювання.
Забезпечується право пацієнта на інформацію.
Дитина та її батьки розуміють доцільність виконання всіх заходів догляду.
2. Організувати раціональне харчування дитини (стіл № 7) з обмеженням гострих, солоних, пряних страв, рідини.
При догляді за хворим на пієлонефрит організувати рясне питво під суворим контролем діурезу; при догляді за хворим на гломерулонефрит виключити в харчуванні алергени.
Зменшується подразнення паренхіми нирок, отже, зменшується больовий синдром. Зменшується навантаження на нирки.
Затримка рідини в організмі підсилює набряки, підвищує АТ.
Гострий період пієлонефриту супроводжується інтоксикацією.
Гломерулонефрит є інфекційно – алергічним захворюванням.
3. В гострий період захворювання організувати пацієнту ліжковий режим з наступним поступовим його розширенням.
«Нирки люблять горизонтальне положення», тому що в горизонтальному положенні зменшується больовий синдром, поліпшується кровопостачання нирок, отже поліпшуються регенераторні процеси.
4. Чітко реєструвати діурез.
Зниження діурезу свідчить про затримку рідини в організмі.
Порушення діурезу, а також порушення співвідношення ДД: НД свідчать про можливе порушення функцій нирок.
5. Оберігати дитину від приєднання супутніх інфекцій, простудних захворювань.
будь – яка додаткова інфекція може призвести до загострення захворювання.
6.Обмежити фізичне і емоційне навантаження дитини при організації праці і відпочинку.
Навантаження провокують підвищення АТ, посилення больового синдрому.
7. Організувати суворе проведення гігієни статевих органів.
Можливим є висхідний шлях інфікування.
8. Оберігати дитину від переохолодження.
При охолодженні знижується імунітет (загальний і місцевий), може провокуватися загострення процесу.
9. Проводити регулярний контроль АТ, навчити родичів пацієнта вимірювати АТ.
Не допускати значного підвищення АТ.
10.Суворе дотримання призначень лікаря.
Забезпечується покращення стану дитини.
Білет № 25
1.Природжені вади серця – це аномалії морфологічного розвитку серця і кровоносних судин, які виникають на 2 – 8 –му тижнях вагітності внаслідок порушення ембріогенезу.
Етіологія
Головні чинники пов’язані з дефектами генетичного коду і порушенням ембріогенезу, які виникають внаслідок алкоголізму, цукрового діабету, тиреотоксикозу, вірусних інфекцій, перенесених у перші місяці вагітності, хронічних інфекцій, застосування деяких лікарських препаратів.
Чинники, що сприяють виникненню аномалій, повязані зі спадковістю. Вади серця супроводжують хромосомні хвороби та аномалії розвитку інших органів.
Класифікація
1 група – ПВС зі збільшеним легеневим кровотоком (відкрита артеріальна протока, дефекти перегородок передсердя)
2 група – ПВС з незмінним легеневим кровотоком (коарктація аорти)
3 група – ПВС зі зменшеним кровотоком (тріада та тетрада Фалло)
За перебігом мають 3 фази:
1.Адаптації
2.Відносної компенсації
3.Термінальна (декомпенсації)
Клініка
У більшості дітей ПВС розпізнають на першому році життя. У дітей грудного віку можуть бути утруднення під час годування, діти відстають у фізичному розвитку, часто схильні до ГРВІ.
Загальними симптомами є:
1.Задишка
2.Тахікардія
3.Ціаноз або блідість шкіри
4.Розширення меж серця
5.Шуми в ділянці серця
6.Деформація грудної клітки у вигляді серцевого горба
7.Відставання у фізичному розвитку
8.Хронічна гіпоксемія призводить до зміни кінцевих фаланг (на вигляд як барабанні палички) і нігтів (як годинникові скельця)
ДМПП діагностують відразу після народження дитини або до 5 років життя.
Хворі скаржаться на задишку, втомлюваність, іноді на біль в серці. Під час об’єктивного обстеження визначають такі симптоми:
1.Під час огляду – „серцевий горб”,
2.Під час перкусії – розширення меж серця більше вправо, відсутність талії серця
3.Під час аускультації – акцент і розщеплення 2 тону над легеневою артерією, короткий систолічний шум в другому – третьому міжребер’ї зліва від груднини
4.Рентгенологічно – розширення тіні серця за рахунок гіпертрофії правого шлуночка, збільшення правого передсердя, випинання дуги легеневої артерії, розширення коренів легенів і посилення судинного малюнка в легенях
5.На ЕКГ – гіпертрофія правих відділів серця, аритмія, пароксизмальна тахіардія, блокада правої ніжки передсердно – шлуночкового пучка (пучка Гіса)
ДМШП діагностують відразу після народження дитини, порушення гемодинаміки проявляються з2 – 4 – го місяців життя. Але прояв цієї вади серця залежить від розташування та розмірів дефекту. Невеликий дефект у нижній частині перегородки практично не призводить до порушень гемодинаміки. Високий дефект призводить до гіпертрофії правої половини серця та легеневої гіпертензії. У хворих дітей з’являються кашель, задишка, загальна слабкість, діти відстають у фізичному розвитку.
Під час об’єктивного обстеження визначають такі симптоми:
1.Під час огляду – блідістьшкіри та ціаноз губ, серцевий „горб”, пульсація в епігастрії
2.Під час перкусії –межі серця значно розширені вправо
3.Під час аускультації серця – акцент 2 тону над легеневою артерією, грубий систолічний шум у третьому – четвертому міжребер’ях, який проводиться в усі точки серця. У більшості хворих одночасно визначають під час пальпації систолічне тремтіння, у деяких хворих – ритм галопу
4.Під час аускультації легенів – вологі хрипи, які свідчать про перевантаження малого кола кровообігу
5.Рентгенологічно – збільшення тіні серця за рахунок обох шлуночків і лівого передсердя, розширення легеневої артерії та її гілок, посилення судинного малюнка у легенях
6.На ЕКГ – ознаки гіпертрофії та перевантаження всіх камер серця
Відкрита аортальна протока значного діаметру клінічно проявляється значним шумом після народження. Хворі діти скаржаться на біль у серці, задишку, втомлюваність. Під час об’єктивного обстеження визначають такі симптоми:
1. Під час огляду – блідість шкіри, серцевий „горб”
2. Під час пальпації –посилений і розлитий серцевий поштовх із систолічно – діастолічним тремтінням
3. Артеріальний тиск з великим пульсовим градієнтом (систолічний нормальний, а діастолічний низький і ще більше знижується в положенні стоячи)
4. Під час перкусії – розширення меж серця вліво й угору
5. Під час аускультації –посилення, а іноді розщеплення 2 тону над легеневою артерією, шум швидко наростає і стає систолічно – діастолічним, -машинним”, у другому – третьому міжребер’ях зліва від груднини, проводиться на всі інші точки і спину. У разі збільшення легеневої гіпертензії шум знову стає систолічним, а в термінальній стадії шум повністю зникає
6. Рентгенологічно – збільшення лівих відділів серця, розширення аорти, корені легенів розширені, посилений легеневий малюнок
7. На ЕКГ – гіпертрофія та перевантаження лівого шлуночка
Стеноз отвору аорти діагностують у віці 5 – 15 років. Діти скаржаться на задишку, запаморочення, біль у серці, втомлюваність. Під час об’єктивного обстеження визначають такі симптоми:
1.Під час огляду – блідість шкіри
2.Під час пальпації – посилений серцевий поштовх, систолічне тремтіння в другому міжребер’ї справа
3.Під час перкусії –межі серця розширені вліво
4.Під час аускультації – грубий (дуючий) систолічний шум, який проводиться в усі точки серця, судини шиї, спину
5. Артеріальний ттск знижений
6.Рентгенологічно і на ЕКГ - гіпертрофія лівого шлуночка
Коарктація аорти – звуження просвіту аорти, частіше нижче від отвору лівої підключичної артерії. Скарги з’являються пізніше, ніж при інших вадах серця. Хворі діти скаржаться на головний біль, запаморочення, шум у вухах, задишку, біль у животі та ногах. Під час об’єктивного обстеження визначають такі симптоми:
1. Під час огляду – більш розвинута верхня половина тулуба порівняно з нижньою
2. Під час пальпації – посилений серцевий поштовх
3. Під час перкусії – розширення меж серця вліво
4. Під час аускультації – акцент 2 тону над аортою, систолічний шум над основою серця або у міжлопатковому просторі
5. Артеріальний тиск високий на верхніх кінцівках і знижений на нижніх кінцівках
6. Рентгенологічно – розширення лівих відділів серця, висхідної та низхідної аорти
7. На ЕКГ – брадикардія, перевантаження лівих відділів серця
Тетрада Фалло складається з 4 вад: стенозу легеневої артерії, високого дефекту міжшлуночкової перегородки, декстрапозиції аорти, гіпертрофії правого шлуночка. Клінічно проявляється після народження дитини, на 1 – му році життя наростають задишка, ціаноз під час навантаження (крик, годування), а потім задишка проявляється в стані спокою. Під час об’єктивного обстеження визначають такі симптоми:
1. Під час огляду – ціаноз шкіри і слизових оболонок, пальці у вигляді барабанних паличок, нігті у вигляді годинникових скелець
2. Під час пальпації – серцевий „горб” (діагностують рано)
3. Під час перкусії – межі серця помірно розширені вліво
4. Під час аускультації – послаблений 2 тон над легеневою артерією, грубий систолічний шум у другому- третьому міжребер’ях зліва від груднини
5. Під час вимірювання АТ – знижений систолічний і пульсовий тиск
6. Рентгенологічно –серце має вигляд дерев’яного черевика, лівий контур серця дещо піднятий за рахунок гіпертрофії правого шлуночка. Легеневий малюнок нечіткий, корені легенів вузькі
7. На ЕКГ – електрична вісь відхилена вліво, ознаки гіпертрофії правого шлуночка, гіпоксії міокарда
Особливістю природжених вад серця 3 – ї групи зі зменшеним легеневим кровотоком є гіпоксемічні напади задишково – ціанотичного синдрому. Для цих вад серця характерним є те, що діти набувають вимушеної пози –сидять навпочіпки.
При всіх вадах можуть виникати симптоми перенавантаження правого або лівого відділу серця, що компенсують розлади гемодинаміки.
Діагностика
Ехокардіографія, електрокардіографія, рентгенографія органів грудної клітки, катетеризація серця, ангіо- і вентрікулографія
Лікування
1.Усунення або зменшення недостатності кровообігу: серцеві глікозиди, діуретики, оксигенотерапія, заспокійливі засоби з метою усунення неспокою і подовження сну
2.Лікування супутніх захворювань і ускладнень
3.Хірургічне лікування – його термін, характер визначає кардіохірург у кардіоцентрі, індивідуально. Хірургічне втручання проводиться на „сухому” серці в умовах гіпотермії.Для різних вад є свій віковий ценз (вікове обмеження)
4.Санаторно – курортне лікування (переважно в місцевому санаторії) спрямоване на підвищення загальної опірності організму, ліквідацію вогнищ хронічної інфекції
Природжені вади серця – це аномалії морфологічного розвитку серця і кровоносних судин, які виникають на 2 – 8 – му тижнях вагітності внаслідок порушення ембріогенезу.
Етіологія. Головні чинники пов’язані з дефектами генетичного коду і порушенням ембріогенезу, які виникають внаслідок алкоголізму, цукрового діабету, тиреотоксикозу, вірусних інфекцій, перенесених у перші місяці вагітності, хронічних інфекцій, застосування деяких лікарських препаратів. Чинники, що сприяють виникненню аномалій, повязані зі спадковістю. Вади серця супроводжують хромосомні хвороби та аномалії розвитку інших органів.
медсестринський процес:
МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ
1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ’ЄКТИВНО
МАТЕРІ ДАННІ
Е - ціаноз шкіри, - перенесені під час - тахікардія,
Т - загальна слабкість, вагітності - ціаноз шкіри,
А - задишка, захворювання. – розширення меж серця,
П - відставання в - шум в ділянці серця,
фізичному розвитку. – деформація грудної клітки.
ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА
2 1.Задишка.
Е 2. Відставання в фізичному розвитку.
Т 3. Ціаноз шкіри.
А 4. Деформація грудної клітки.
П
ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ
Е 1. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом
Т 2. Виконання лікарських призначень
А 3. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду
П
ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ
4 1. Підготовка дитини до ехокардіографії, ЕКГ, рентгенографії органів грудної клітки,
Е катетеризації серця, ангіо- і вентрікулографії.
Т 2. Годувати дитину вітамінізованою їжею.
А 3. Здійснювати догляд за дитиною під час задишки.
П 4. Систематичний контроль за ЧСС, частотою дихання, АТ.
5. Виконання лікарських призначень: серцеві глікозиди, діуретики,
оксигенотерапія, заспокійливі засоби, симптоматична терапія.
5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ
Е 1. Зникнення ціанозу, покращання загального стану.
Т 2. Підготовка дитини до оперативного втручання.
А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 588 | Нарушение авторских прав
|