Терморегуляція. Температура тіла людини залежить від двох ос- новних факторів:
Температура тіла людини залежить від двох ос- новних факторів:
— теплопродукції,
— тепловіддачі.
Баланс між теплоутворенням і тепловіддачею визначає температуру тіла. Оскільки швидкість хімічних реакцій залежить від температури, і сис- теми ензимів в організмі мають вузькі температурні межі, у яких їх активність оптимальна, то нормаль- на життєдіяльність організму визначена порівняно сталою температурою (рис. 11.3).
Рис. 11.3. Співвідношення між температурою тіла та температурою оточуючого середовища у пойкілотермних та гомойотермних тварин
Різні ділянки поверхні шкіри мають різну темпе- ратуру. Тулуба і голови - 33-34°С, дистальних віді- длів кінцівок - 28°С. Поверхня шкіри під одягом має вищу температуру, оскільки одяг зменшує тепло- віддачу (рис. 11.4).
Температуру тіла людини оцінюють шляхом її вимірювання під пахвою, де у здорової людини вона складає 36,5-36,9°С. Протягом доби вона може коливатися в межах ±0,5-0,7°С (рис. 11.5).
Найнижча температура буває вночі (3-4 г.), най- вища - о 16-18 годині. У клініці нерідко (особливо немовлят) вимірють температуру в прямій кишці, де вона вища, ніж під пахвою, і складає в здорової людини в середньому 37,2-37,5°С.
Постійність температури тіла та рівновага між теплопродукцією та тепловіддачею підтримується фізіологічними процесами — терморегуляцією.
Розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію.
Рис. 11.4. Температура різних ділянок (пове- рхні та ядра) тіла людини при температурі пові- тря 20ºС (А) та 35 ºС (Б).
Рис. 11.5. Періодичний характер зміни темпера- тури тіла протягом доби.
Хімічна терморегуляція — зміна рівня обміну речовин, що підвищує чи понижує рівень утворен- ня тепла в організмі. У стані спокою на печінку припадає близько 20% загальної теплопродукції, на інші внутрішні органи – 56%, на скелетні м’язи – 20%; при фізичному навантаженні на скелетні м’язи – до 90%, на внутрішні органи – лише 8%.
Фізична терморегуляція — фізіологічні процеси, за рахунок яких змінюється рівень тепловідда- чі. При підвищені температури навколишнього середовища тепловіддача збільшується, при понижені — зменшується.
Віддача тепла відбувається проведенням, конвекцією, випроміненням і випаровуванням.
У людини в стані спокою при t=20°С біля 60% тепла віддається за рахунок випромінювання (радіації),
близько 12-15% - конвекцією повітря, 2-5% - проведенням і близько 20% тепла втрачається шляхом ви- паровування поту. Теплопровідність, конвекція і випромінювання є пасивними шляхами тепловіддачі, які ґрунтуються на законах фізики – тепловіддача здійснюється лише тоді, коли температура поверхні тіла більша за температуру навколишнього середовища. При однаковій температурі, або при вищій темпера- турі навколишнього середовища згадані шляхи не тільки не ефективні, але й може відбуватися нагріван- ня тіла. У цих умовах спрацьовує лише один механізм тепловіддачі – шляхом випаровування поту (для випаровування 1 мл поту витрачається 0,58 ккал).
В основі хімічної та фізичної терморегуляції лежать рефлекторні реакції. Центр терморегуляції розташовано в гіпоталамусі.
У ретикулярній формації середнього мозку й у спинному мозку є центральні терморецептори, які сприймають коливання температури тіла.
Гуморальна регуляція забезпечується гормонами гіпофізу, щитоподібної залози й наднирників.
Головну роль у регуляції процесів тепловіддачі відіграють зміни кровопостачання шкіри. Звуження судин сприяє меншому надходженню тепла від ядра до оболонки й збереженню його в організмі. При розширенні судин шкіри її температура може збільшуватися на 7-8ºС, при цьому збільшується й тепло- віддача.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 637 | Нарушение авторских прав
|