АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Процес сечоутворення

Прочитайте:
  1. A. Процесс разрешения гражданских и уголовных дел.
  2. D. отношения между работодателем и работником по поводу применения и процесса наемного труда
  3. E. Стимулюють процеси метаболізму в ЦНС
  4. А. Посилення катаболічних процесів
  5. Азот и его роль в процессе жизнедеятельности растений.
  6. Акклимаьтзация в условиях холодного климата. Гигиенические мероприятия облегчающие процесс аклиматизации.
  7. Анализ локализации процесса
  8. Анализ причин хронизации процесса
  9. Анаэробной (газовой) гангреной называется патологический процесс, вызываемый микробами, размножающимися без доступа кислорода, то есть клостридиями
  10. Ауксины, биосинтез и их роль в процессах регуляции роста растений.

Сечоутворення представляє собою сукупність 3-х процесів.

1. Клубочкова фільтрація.

2. Канальцева реабсорбція.

3. Канальцева секреція.

Клубочкова (гломерулярна) фільтрація – утворення первинної сечі.

У капілярах клубочка ниркового тільця відбувається фільтрація плазми крові. Фільтруюча мембрана являє собою 3 шари:

1) ендотелій капілярів, які мають пори;

2) базальна мембрана;

3) епітелій внутрішнього листа капсули, котрий складається з особливих клітин — подоцитів, між відростками яких є пори.

З 3-х шарів ниркової мембрани тільки базальна мембрана являє собою напівпроникний ультрафільтр, у той час як два інших шари не перешкоджають проходженню плазми й лише здатні затримувати форменні елементи крові та білки з молекулярною масою більше 68000. Поява в сечі крові й білка може бути викликана пошкодженням цих шарів, наприклад при запаленні (гломерулонефріт).

Фільтрація плазми з капілярів клубочка в порожнину капсули (утворення первинної сечі) обумовлена наявністю фільтраційного тиску. Цей тиск залежить від:

1) гідростатичного тиску крові в капілярах клубочка (сприяє фільтрації);

2) онкотичного тиску плазми крові (складає 30 мм рт.ст., протидіє фільтрації); за рахунок білків плазми

(70-80 г/л),

3) гідростатичного тиску рідини в порожнині капсули Шумлянського-Боумена (протидіє фільтрації).

Фільтраційний тиск (ФТ) обумовлений різницею між величиною гідростатичного тиску крові в капілярах клубочка (ГТКК) і сумою онкотичного тиску плазми (ОТП) та гідростатичного тиску фільтрата (ГТФ):

ФТ = ГТКК - (ОТП+ГТФ) = 70 - (30 + 20) = 20 мм рт.ст.

Механізм регуляції клубочкової фільтрації пов’язаний зі змінами фільтраційного тиску. Чим вищий рі- вень тиску крові в клубочку, тим інтенсивніша фільтрація. Великий тиск у капілярах клубочків створюється завдяки різниці в діаметрі приносних і виносних артеріол і становить біля 70 мм рт. ст. При зменшенні тиску в капілярах клубочка до 30-40 мм рт.ст. фільтрація (утворення первинної сечі) припиняється. Фільт- раційний тиск при цьому зменшується до нуля (ФТ = ГТКК - (ОТП+ГТФ) = 40 - (30 + 10) = 0 мм рт.ст.).

Онкотичний тиск плазми (30 мм рт. ст.), який утримує рідину в кровоносних судинах, перешкоджає фі- льтрації, як і гідростатичний тиск фільтрату всередині порожнини капсули (20 мм рт. ст.). При зменшенні онкотичного тиску (внаслідок зменшення кількості білка в плазмі крові при голодуванні, крововтраті, втра- ті білка при захворюванні нирок) зростає клубочкова фільтрація.

У результаті фільтрації крові утворюється 180 л ультрафільтрата тобто первинної сечі. Її склад подібний до складу плазми крові за загальною концентрацією осмотично активних речовин: Na+, Ca2+,Cl-, сечовини, глюкози. Відсутні лише практично всі високомолекулярні білки.

В утвореному ультрафільтраті містяться речовини, необхідні організму для підтримання гомеостазу.


 

Тому вони разом з водою піддаються реабсорбції, або зворотному всмоктуванню.

Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) (утворення первинної сечі) визначають за об’ємом фільт- рату, що надходить у початковий відділ нефронів обох нирок за 1 хв. Метод ґрунтується на визначенні кліренсу. Кліренс – швидкість очищення плазми від даної речовини за 1 хв при проходженні її через нирки. Для визначення ШКФ використовують інертні нетоксичні речовини, не зв’язані з білками плазми крові, що вільно проходять через пори мембрани шляхом фільтрації і не підлягають ні реабсорбції, ні секреції. Та- кими речовинами є інулін, ендогенний креатинін та ін. ШКФ вимірюють у мілілітрах за 1 хв, і кількісно вона відповідає кліренсу речовини, від якої плазма очищається лише шляхом фільтрації. Отже, можна застосо- вувати таку формулу: Cin = Uin/Pin × V, де Cin – кліренс інуліну, або ШКФ; Pin – концентрація інуліну у плазмі кро-

ві; Uin - концентрація інуліну в сечі; V – кількість сечі (мл/хв).

ШКФ в середньому становить у чоловіків 125 мл/хв; у жінок - 110 мл/хв на 1,73 м2 поверхні тіла.

У жаб коркова речовина нирок кровопостачається нирковою артерією, а мозкова – ворітною веною. Тому піс- ля перев.’язування ниркової артерії сечі мало, вона концентрована, оскільки виключається механізм фільтрації і діє лише секреторний механізм сечоутворення.

Канальцева реабсорбція — це процес всмоктування клітинами канальців і транспорт в міжклітину рідину й капіляри нирок необхідних для організму речовин із первинної сечі.

У проксимальному звивистому канальці реабсорбується 80% речовин (уся глюкоза, усі вітаміни, гор- мони, мікроелементи, біля 85% NaCl і Н2О, а також біля 50% сечовини), котрі поступають у капіляри канальців і повертаються в загальну систему кровообігу.

Для процесу реабсорбції суттєве значення має поняття про поріг виведення. Поріг виведення — це концентрація речовини в крові, при якій вона не може бути реабсорбована повністю. Практично всі біологічно важливі для організму речовини мають поріг виведення. Наприклад, виділення з сечею глюко- зи (глюкозурія) наступає тоді, коли її концентрація в крові перевищує 10 ммоль/л. При глюкозурії зростає осмотичний тиск сечі, що призводить до збільшення кількості сечі (поліурії). Існують також непорогові речовини, які виділяються при будь-якій концентрації їх у плазмі та ультрафільтраті.

Механізм реабсорбції включає шляхи: спочатку речовини потрапляють з фільтрату в клітини канальця, далі переносяться транспортними системами мембрани в міжклітинний простір; з міжклітинних просторів дифундують у високопроникні біляканальцеві капіляри.

Транспортування може бути активними та пасивними. Активна реабсорбція відбувається за участі спеціальних ферментативних систем із затратою енергії проти електрохімічного градієнта. Активно реаб-

сорбуються фофати, Na+. За рахунок активної реабсорбції можливе повторне всмоктування з сечі в кров речовин, навіть у тому випадку, коли їх концентрація в крові дорівнює концентрації в рідині канальців чи

вища.

Спряжене транспортування глюкози та амінокислот. З порожнини канальців у клітини речовини тра- нспортуються за допомогою переносника, який обов’язково додатково приєднує Na+. Всередині клітини комплекс дисоціює. Концентрація глюкози зростає і за концентраційним градієнтом вона покидає клітину.

Пасивна реабсорбція відбувається без затрат енергії за рахунок дифузії та осмосу. Велика роль у цьому процесі належить різниці гідростатичного тиску в капілярах канальців. За рахунок пасивної реабсорбції здійснюється повторне всмоктування Н2О, хлоридів, сечовини.

Ще один механізм реабсорбції — піноцитоз. Таким чином відбувається всмоктування білків.

У результаті активного транспортування Na+ і супроводжуючих його аніонів, осмотичний тиск

фільтрату знижується і в капіляри шляхом осмосу переходить еквівалентна кількість води. У результаті в канальці утворюється фільтрат ізотонічний крові капіляра. Цей фільтрат потрапляє в петлю Генле. Тут проходить подальша реабсорбція і концентрування сечі за рахунок поворотно-протипотокової системи. Концентрування сечі відбувається наступним чином. У висхідній частині петлі нефрона, яка проходить у

мозковій речовині, активно реабсорбуються Na+, K+, Ca2+, Mg2+, Cl- сечовина. Потрапляючи в міжклітину рідину, вони підвищують там осмотичний тиск. Низхідна частина петлі Генлє проходить у ділянці високого

осмотичного тиску, тому з цієї частини петлі виходить вода в міжклітинний простір за законами осмосу. Вихід Н2О з низхідної частини петлі призводить до того, що сеча стає більш концентрованою відносно плазми крові. Це сприяє реабсорбції Na+ у висхідній частині петлі, що, у свою чергу, викликає вихід Н2О в

низхідній частині. Ці два процеси спряжені, у результаті сеча втрачає в петлі Генле велику кількість Н2О і

Na+, і на виході з петлі сеча знову стає ізотонічною.

Таким чином, роль петлі Генле як протипоточного концентруючого механізму визначають наступні фактори:

1) близьке розташування висхідного та низхідного коліна;

2) поникність низхідного коліна для Н2О;

3) непроникність низхідного коліна для розчинених речовин;

4) поникність висхідного сегмента для Na+, K+, Ca2+, Mg2+, Cl-;


 

5) наявність механізмів активного транспорту у висхідному коліні.

У дистальній частині канальця відбувається подальша реабсорбція Na+, K+, Ca2+, Mg2+, Н2О, яка за- лежить від концентрації цих речовин в крові — факультативна реабсорбція. Якщо їх багато, то вони не

реабсорбуються, якщо мало, то вони повертаються в кров. Дистальний відділ регулює та підтримує постійність концентрації йонів Na+ і K+ в організмі. Проникність стінок дистальної частини канальця для Н2О регулюється антидіуретичним гормоном (АДГ) гіпофіза (секреція якого залежить від осмотичного тиску крові). При підвищені осмотичного тиску (тобто зменшені кількості Н2О), збуджуються осморецепто- ри гіпоталамусу, секркція АДГ збільшується, збільшується проникність стінок канальця для Н2О і вона реабсорбується в кров, тобто затримується в організмі й осмотичний тиск зменшується.

Аналогічно регулюється реабсорбція води в збиральній трубочці, яка також приймає участь в утворені гіпертонічної чи гіпотонічної сечі в залежності від потреби організму у воді.

Величину канальцевої реабсорбції речовин визначають за різницею між кількістю їх у первинній і кі- нцевій сечі. Величину канальцевої реабсорбції води (RH2O) визначають за різницею між швидкістю клу- бочкової фільтрації (Cin) і кількістю кінцевої сечі й виражають у відсотках по відношенню до ШКФ: RH2O = Cin – V/ Cin х 100%

У звичайних умовах величина реабсорбції становить 98-99%. Для оцінки функції проксимальних канальців визначають величину максимальної реабсорбції глюкози (Tmg), збільшуючи її концентрацію в плазмі крові до межі, що значно перевищує порогову. Tmg = Cin х Рg – Ug х V, де Cin – ШКФ; Рg – концент- рація глюкози в крові; Ug– концентрація глюкози в сечі; V – кількість виділеної за 1 хв сечі. Середня величина Tmg у чоловіків становить 34,7 ммоль/л. У віці після 40 років Tmg зменшується на 7% на кожні 10 років життя.

Канальцева секреція — це:

1) процес переносу речовин через клітини канальців із крові в просвіт канальця в незміному вигляді, що збільшує швидкість екскркції речовини ниркою;

2) виділення з клітини в кров або просвіт канальця синтезованих у нирці фізіологічно активних речовин

(простагландини, брадикінін) або екскретуючих речовин (гіпурова кислота, аміак).

У проксимальній та дистальній частинах канальця активно секретуються йони Н+, а йони К+ — у дистальній частині.

Для оцінки очисної екскреторної функції нирок використовується поняття “кліренс” — очищення. Вели- чина кліренса визначається відношенням кількості речовини, віділеної з сечею за 1 хв., до її вмісту в 1 мл плазми крові.

Утворення NH3 (аміаку) відбувається в клітинах канальця за рахунок дезамінування АТФ і деяких амінокислот.

Секреція йонів аміаку і Н+ сприяє підтриманю рН крові.

Шляхом секреції із крові видаляються продукти білкового обміну, які не фільтруються в клубочку: креатинін, сечова кислота, сечовина.

Особливе місце займає секреція великої частини лікарських засобів (пеніцилін, фуросемід), парааміногіпурової кислоти, барвників, чужорідних речовин.

Клітинами канальців коркових та юкстамедулярних нефронів синтезується ряд біологічно активних ре- човин, які надходять в кров (ендокринна функція нирок). До них відносяться:

1) ренін — його виділення збільшується при зниженні тиску крові в ниркових клубочках; ренін перево- дить ангіотензіноген в ангіотензин I, який під впливом дипептидкарбоксипептидази перетворюється в

ангіотензин IІ, який звужує кровоносні судини, що призводить до підвищення артеріального тиску; крім того, ангіотензин IІ стимулює виділення корою наднирників альдостерону, який підвищує реабсорбцію Na+ в нирках, за натрієм всмоктується вода, об’єм крові збільшується, що також підвищує артеріальний тиск;

2) кініноген — стимулює утворення кінінів;

3) урокіназа — активатор плазміногена й перетворення його в плазмін, який здійснює фібриноліз;

4) серотонін — судинозвужувальна дія.

Величину максимальної канальцевої секреції визначають за різницею між кількістю речовини у пе- рвинній та вторинній сечі:

Tm = V х U – C х P х α,

де α – 0,8, Tm – показник максимальної канальцевої секреції речовини; V – кількість сечі; C – швидкість клубочкової фільтрації; U - концентрація речовини в сечі; P – концентрація речовини у плазмі; α – частина не зв’язаної з білка- ми речовини, що міститься в плазмі.

Для оцінки функціональної здатності проксимальних канальців виділяти речовини шляхом секреції ви- значають секрецію парааміногіпурової кислоти (ПАГК), або діодрасту, або препаратів групи пеніциліну та ін. Максимальну секрецію ПАГК (Tm ПАГК) визначають за умов збільшення її концентрації в плазмі крові, при якій відбувається максимальна секреція в проксимальних канальцях.


 

Tm ПАГК = UПАГК х V – Cin х PПАГК х α, де α – 0,8.

Середня величина максимальної канальцевої секреції ПАГК становить 6,78±1,37 ммоль/с, або

79,9±16,7 мл/хв на 1,73 м2 поверхні тіла.

Шляхом визначення кліренсу ПАГК можна визначити ефективний кровообіг і плазмообіг. Грунту- ється метод на тому, що при низькій концентрації ПАГК в крові плазма практично повністю звільняється від ПАГК за один етап проходження через нирки: СПАГК= UПАГК× V/ PПАГК,

де V – кількість сечі; P – концентрація речовини у плазмі; U - концентрація речовини в сечі.

Середня швидкість ефективного ниркового плазмообігу для чоловіків -720 мл/хв., для жінок – 660

мл/хв на 1,73 м2 поверхні тіла.

Після визначення плазмотоку за величиною гематокриту можна розрахувати кровотік через нирки

(1700-1800 л/добу).

У збиральних трубочках, останьому відділі нефрона, відбувається подальша реабсорбція води. Це пов’язано з тим, що збиральні трубочки проходять через мозковий шар нирки, в якому тканинна рідина має високий осмотичний тиск і тому притягує до себе воду.

У результаті фільтрації, реабсорбції та секреції утворюється вторинна сеча кількістю 1,5-2 л на добу. Однак ця кількість непостійна. Залежить від вживання води, білків, добових біоритмів, фізичного наван- таження.

Сеча — прозара рідина світло-жовтого кольору. Реакція слабокисла. рН її коливається від 4,5 до 8,6.

Відносна щільність 1,016-1,022.

У нормі в сечі білок відсутній або визначають його сліди. Серед органічних речовин небілкового по- ходження в сечі зустрічаються оксалати, молочна кислота, кетонові тіла. У сечі містяться пігменти (уробелін, який визначає її колір), що утворюються з білірубіну жовчі в кишківнику, нирках і виділяються ними.

З сечею виводиться велика кількість неорганічних солей — 15-25 г за добу. Екскретуються хлорид Na,

хлорид K, сульфати й фосфати, від них залежить кисла реакція сечі.

 


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 827 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.008 сек.)