 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Класифікація.
ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ЕРИТРОЦИТІВ
Патологічні зміни еритроцитів можуть виникати в будь-яких клітинах еритрону. Еритрон — це сукупність нерухомих і циркулюючих клітин еритроцитного ряду, які розташовані інтра- та екстравазально і перебувають на всіх стадіях розвитку утворення (проліферуючий, дозріваючий, резервний
Еритропоетин (ЕП) — основний регулятор еритропоезу. Це глюкопротеїд, який виробляється в постнатальному періоді здебільшого в: - інтерстиційних клітинах нирок, - у незначній кількості — в печінці, - макрофагах, - аденогіпофізі, - у плода і під час патології нирок — у печінці та селезінці. Стимулятором продукції ЕП є: - зменшення вмісту кисню в нирковій тканині - підвищення рівня молочної кислоти і оксиду вуглецю (II), - андрогени. ЕП: - індукує проліферацію та еритроїдне диференціювання еритропоетинчутливих клітин кісткового мозку, - збільшує синтез ДНК і РНК, залізотранспортних систем і гемоглобіну. У разі підвищення рівня ЕП в плазмі прискорюється проліферація й дозрівання еритроцитів, що сприяє збільшенню кількості ретикулоцитів у кістковому мозку і крові.
Патологічні зміни еритроцитів поділяють на: а)кількісні - в разі зміни їхньої кількості в крові порівняно з нормою та б) якісні – виявляються: - збільшенням у крові незрілих або навіть патологічних, невластивих нормальному еритропоезу еритроцитів; - зміною структури (форми, розміру), - хімічного складу, - метаболізму, - осмотичної та механічної резистентності, - функції еритроцитів, що супроводжується порушенням транспортування кисню. Кількісні зміни еритроцитів — це: - еритроцитоз - збільшеннявмісту еритроцитів в одиниці об'єму крові вище від норми. - еритропенія, анемія - зменшеннявмісту еритроцитів в одиниці об'єму нижче від норми. Етіологія. Кількісні зміни еритроцитів можуть зумовлюватися: 1) посиленням або ослабленням еритропоезу в кістковому мозку; 2) посиленим руйнуванням еритроцитів (еритродіерез); 3) зменшенням кількості еритроцитів у разі порушення цілості судин (крововтрата); 4) перерозподілом еритроцитів у кровоносному руслі.
Якісні зміни еритроцитів Етіологія 1) порушення дозрівання еритроцитів у кістковому мозку або роздратуванням кісткового мозку, після чого збільшується надходження у кров незрілих клітин еритроцитного ряду з низьким вмістом гемоглобіну (регенеративних форм еритроцитів); 2) зміни типу кровотворення в кістковому 3) набутих і спадкових порушень обміну речовин, складу і структури еритроцитів, у тому числі синтезу гемоглобіну (зменшення утворення або синтез аномального гемоглобіну), що зумовлює появу в крові дегенеративних форм еритроцитів Якісні зміни еритроцитів виявляються: 1.збільшенням або зменшенням у крові: - регенеративних форм еритроцитів (клітини фізіологічної регенерації), які в нормі присутні в крові (ретикулоцити**, поліхроматофільні еритроцити***), а також - появою в крові незрілих клітин еритроцитного ряду, які в нормі містяться лише в кістковому мозку, — ацидофільних, поліхромато- фільних, базофільних нормобластів; 2.клітинами патологічної регенерації еритроцитів у кістковому мозку та крові, до яких належать базофільні, поліхроматофільні, ацидофільні мегалобласти і мегалоцити; 3.дегенеративними змінами еритроцитів (дегенеративні форми), до яких належить анізоцитоз, пойкілоцитоз, зміни забарвлення еритроцитів, патологічні включення. Анізоцитоз — зміна розмірів еритроцитів порівняно з нормальними клітинами (середній діаметр нормоцита становить близько 7,2 мкм), коли з'являються: - мікроцити (діаметр менше ніж 6,5 мкм), - макроцити (діаметр понад 8 мкм) і - мегалоцити (діаметр більше ніж 9 мкм). Пойкілоцитоз — зміна форми еритроцитів, коли в мазку крові виявляються еритроцити: - грушоподібні, видовжені, серпоподібні (дрепаноцити), - овальні (овалоцити), - сферичної форми (сфероцити), - шистоцити (фрагментовані), - стоматоцити (ротоподібні) та ін. Зміни забарвлення еритроцитів залежно від вмісту в них гемоглобіну: - гіперхромія - переважання в мазку крові інтенсивно забарвлених гіперхромних еритроцитів; - гіпохромія — переважний вміст блідо забарвлених еритроцитів та анулоцитів (у вигляді кільця забарвлена лише периферична частина еритроцита, де розміщений гемоглобін, а в центрі є -поліхромія - поліхроматофільні еритроцити — еквіваленти ретикулоцитів; виявляються у вигляді без'ядерних клітин бузкового кольору (сприймають кислі та основні барвники) після забарвлення мазка за Романовським. незабарвлене прояснення); - анізохромія — значна відмінність у забарвленні еритроцитів. Патологічні включення в еритроцитах: - тільця Жоллі — утвори розміром 1—2 мкм, що є залишком ядра, здебільшого мегалобласта; - базофільна зернистість — сині гранули в еритроцитах (преципітати рибосом), що виявляються після забарвлення мазка за Романовським і свідчить про токсичне ушкодження кісткового мозку; - тільця Паппенгейма — темно-голубі гранули тривалентного заліза в сидеробластах і сидероцитах; - тільця Гейнця — Ерліха — сині преципітати гемоглобіну (виявляються в разі суправітального забарвлення), кількість яких перевищує чотири в разі спадкової ферменто- і гемоглобінопатії з порушенням антиоксидантних властивостей еритроцитів, та ін. ЕРИТРОЦИТОЗ Еритроцитоз — збільшення в крові кількості еритроцитів Класифікація. І.За етіологією виділяють еритроцитоз: - набутий і - спадковий. ІІ. За механізмом виникнення еритроцитоз поділяють на: 1.Абсолютний (справжній), зумовлений посиленням еритропоезу в кістковому мозку і збільшенням маси циркулюючих еритроцитів (у нормі — 28—36 мл/кг), Абсолютний еритроцитоз, в свою чергу, поділяють на: а) первинний (у вигляді самостійних хвороб) і б) вторинний (симптоматичний), а останній — - на фізіологічний (компенсаторний) і - патологічний. Етіологія Причиною виникнення первинного абсолютного еритроцитозу може бути пухлинна трансформація з посиленням їхньої проліферації, незалежної від еритропоетину (під час хвороби Ваксза). Хвороба Ваксза (справжня поліцитемія) належить до мієлопроліферативних хвороб з одночасним збільшенням еритроцитів, гранулоцитів і тромбоцитів, що пов’язано з пухлинним ураженням клітини — попередника мієлопоезу, але з переважною проліференціацією в еритроїдному напрямку. Причиною вторинного абсолютного еритроцитозу (набутого), що виникає в разі посилення еритропоезу при підвищеній продукції еритропоетину переважно в нирках, є: 1) гіпоксична, респіраторна, циркуляторна, гемічна гіпоксія при висотній хворобі, хронічних хворобах органів дихання та кровообігу, мет- і карбоксигемоглобінемії; 2) локальна гіпоксія нирок унаслідок їхньої ішемії (гідронефроз, полікістоз нирок, стеноз ниркових артерій); 3) гіперпродукція еритропоетину деякими пухлинами (гіпернефрома, рак печін ки. фіброміома матки, гемангіобластома мозочка); 4)збудження симпатичної нервової системи, гіперфункція деяких ендокринних залоз (щитоподібної, надниркових та ін.). Спадковий абсолютний еритроцитоз може спричинюватися генетично При цьому підвищується спорідненість гемоглобіну до кисню і зменшується віддавання його тканинам. Розвивається тканинна гіпоксія, стимулюється продукція еритропоетину, під впливом якого посилюється еритропоез. 2.Відносний (несправжній) У випадку відносного еритроцитозу зростання кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові є наслідком зменшення об'єму плазми або виходу крові з депо і тому не супроводжується збільшенням маси циркулюючих еритроцитів. Етіологія. Відносний еритроцитоз виникає під дією причинних факторів, які зумовлюють: а)зневоднення організму - підвищене потовиділення під час гіпертермії, - тривале блювання в разі кишкової непрохідності, - пронос, б) внаслідок перерозподілу крові, що спричинює поліцитемічну гіповолемію (шок в) у разі виходу крові з депо під час гострої гіпоксії, коли спостерігається поліцитемічна гіперволемія. Патогенез. У випадку абсолютного еритроцитозу підвищення утворення еритропоетину призводить до посилення еритропоезу з подальшим збіль шенням у крові: - маси циркулюючих еритроцитів, - вмісту гемоглобіну, - гематокритного числа. При цьому спостерігається: - збільшення об'єму циркулюючої крові (поліцитемічна гіперволемія), в'язкості її, - сповільнення швидкості кровотоку, - порушення функції серцево-судинної системи. - Артеріальний тиск підвищується, - спостерігається повнокрів'я внутрішніх органів, - гіперемія шкіри і слизових оболонок, - посилюється тромбоутворення, - іноді виникає ДВЗ-синдром - порушується мікроциркуляція. Зміни в крові в разі набутого абсолютного еритроцитозу в умовах гіпоксії часто мають компенсаторний характер, сприяють поліпшенню постачання тканин киснем. З припиненням дії етіологічного фактора кількість еритроцитів і гемоглобіну нормалізується. Однак у разі справжньої поліцитемії еритроцитоз, який виникає внаслідок пухлинної проліферації клітин еритроцитного ряду, не має компенсаторного значення
ЛЕКЦІЯ № 10 Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 814 | Нарушение авторских прав |