АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПАРАЩИТОВИДНІ ЗАЛОЗИ

При гіпопаратиреозі спостерігаються ознаки збільшення концентрації фосфору в сироватці крові та зниження вмісту в ній кальцію. До клінічних проявів гіпопаратиреозу належать судоми (загальні, ларингоспазм та ін.), підвищена збудливість, гіперестезії окремих ділянок тіла, симптоми Хвостека, Трусо, Ерба. В зв’язку з підвищенням збудливості кишківника спостерігаються часті рідкі випорожнення, які не піддаються лікуванню дієтотерапією та медикаментозними середниками, нормалізуються після підвищення вмісту кальцію в сироватці крові. Факультативні симптоми: світлобоязнь, блефароспазм, кон’юнктивіт, помутніння кришталика. Існують і інші симптоми гіпопаратиреозу: руйнування зубів, поганий ріст нігтів, їх стоншення та огрубіння шкіри.

Гіперпаратиреоз може бути первинним (при аденомі аденокарциномі, гіперплазії залоз) та вторинним (при рахіті, остеомаляції та інших станах, що супроводжуються вимушеною гіперфункцією паращитовидних залоз).

Симптоматика первинного гіперпаратиреозу зумовлена гіперкальціємією, кальцифікацією м’яких тканин, тривалим виділенням кальцію та фосфору з сечею. Клінічні ознаки гіперпаратиреозу: слабість, болі в животі, підвищена збудливість, анорексія,полідипсія, поліурія, болі вкістках, деколи затьмарення свідомості. Характерні системні ураження кісткової системи - остеодистрофія та нефрокальциноз. Рентгенологічно - дрібногніздний малюнок кісток, деформації та переломи, потоншення коркової речовини, затримка росту кісток.

Для нефрокальцинозу характерні нирковий синдром (поліурія, утворення каменів, гематурія, обтурація сечоводів, гідронефроз), ознаки метастатичної кальцифікації м’яких тканин, зв’язок навкруг кісток. Специфічною ознакою гіперкальціємії є наявність склоподібних зерен в кон’юктиві, рогівці, які можна виявити при огляді з допомогою щілинної лампи. Факультативні симптоми: виразка шлунку та дванадцятипалої кишки, панкреатит, гіпертензія.

Вторинний гіперпаратиреоз розвивається при станах, що супроводжуються гіпокальціємією та іншими характерними для остеонефропатій ознаками - нирковому рахіті, нирковому ацидозі з остеомаляцією та синдромі Де — Тоні — Дебре — Фанконі.

Патологічна гіпокальціємія спостерігається при гіпопаратиреозі, спазмофілії, рахіті, гострих і особливо хронічних захворюваннях нирок, гострому панкреатиті, гіпонатріємії, гіперкальціємії - при гіперпаратиреозі, гіпервітамінозі D, хворобі Аддісона, акромегалії, хворобі Іценко-Кушинга, лейкозі, перитоніті.

При ураженнях паращитовидних залоз гіпо- та гіперкальціємія носять різко виражений характер. Крім цього, при гіпопаратиреозі в основному знижується рівень іонізованого кальцію. Ця ознака має більш важливе значення, ніж показник загального кальцію в сироватці крові.

Реакція Сульковича використовується з метою визначення виділення кальцію з сечею (гіперкальціурія). В зв’язку з тим, що між вмістом кальцію в крові та сечі є певний паралелізм, реакція Сульковича побічно відображає і рівень кальціємії.

НАДНИРНИКИ

Мозкова речовина наднирників продукує катехоламіни-адреналін, норадреналін та дофамін. Коркова частина виробляє значну кількість стероїдних сполук, до яких відносяться С18 — стероїди (естрогени), С₁₉ - стероїди (андрогени), С² 1— стероїди (власне кортикостероїди). Останні, по походженню та фізіологічній дії поділяються на глюкокортикоїди, мінералокортикоїди.

Достовірними критеріями глюкокортикоїдної функції наднирників є
величина добового виділення 17 — оисикортикостероїдів; (І7ОКС) з сечею та вміст в крові та сечі 11 — оксикортикостероїдів (11ОКС). Останні представлені в крові переважно гідрокортизоном та кортикостероном. Про андрогенну функцію наднирників судять по добовій екскреції з сечею 17 — КС (вони в основному складаються із продуктів перетворення андрогенів андростерона, етіохоламелона та інш).

Для визначення активності мінералокортикоїдної функції наднирників використовують показники мінерального обміну. За допомогою лабораторцих досліджень виявляють такі ознаки підвищеної мінералокорти­коїдної функції наднирників — гіпокаліємію, гіпернатріемію, підвищений вміст натрію в еритроцитах та зниження кількості в них калію, зниження екскреції натрію з сечею, підвищення в ній калію, підвищення коефіцієнту натрій / калій в плазмі (понад 32) та еритроцитах (понад 0,22), збільшення відношення натрій / калій в сечі (понад 0,26).

Дослідження функції мозкової речовини наднирників проводяться шляхом визначення вмісту катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) в сечі та кінцевого продукту їх нейтралізації - ванілін-мигдальної кис­лоти. Ці показники значно підвищуються при феохромоцитомі.

Синдром гострої недостатності кори наднирників - гострий початок, різкий біль в животі, холодний піт, нудота, невпинна блювота, холероподібний пронос, як наслідок — симптоми зневоднення, зниження температури тіла, зниження артеріального тиску до колапсу, цей стан може закінчитися смертю (шлунково-кишкова форма);

—швидко виникаюча недостатність кровообігу (ціаноз, холодний піт, тахікардія, ниткоподібний пульс, різне падіння артеріального тиску, колапс) — серцево-судинна форма;

—біль голови, маячіння, судоми, ознаки менінгіту, мозкова кома — менінгоенцефалітична форма;

—найчастіший варіант — змішана форма (поєднання симптомів різних форм)

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 511 | Нарушение авторских прав