Пустовий Ю.Г., Магалецький І.Ф., Сєлєзньов В.О. Клініко-рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання / Методичні рекомендації. – Луганськ, 2003. – 26с.
КЛІНІКО-РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ ПРИ
ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів
та лікарів-інтернів
Складені професором Ю.Г.Пустовим,
доцентом І.Ф.Магалецьким, доцентом В.О.Сєлєзньовим
Луганськ-2003
Пустовий Ю.Г., Магалецький І.Ф., Сєлєзньов В.О. Клініко-рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання / Методичні рекомендації. – Луганськ, 2003. – 26с.
Методичні рекомендації призначені для самостійної аудиторної роботи студентів та лікарів-інтернів під час вивчення курсу туберкульозу. Матеріали підготовлені з урахуванням межкафедральної програми з фтизіатрії 2002р.
Затверджені на засіданні Вченої Ради Луганського державного медичного університету «____»________________2003 року, протокол № ___
Рецензенти: проф. В.І.Путінцев – зав. кафедрою шпитальної терапії №2 Луганського державного медичного університету
проф. О.К.Асмолов – зав. кафедрою фтизіопульмонології Одеського державного медичного університету
ТЕМА: «Клініко-рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання».
Актуальність (професійна значимість теми):
В діагностиці захворювань легень провідне місце займає рентгенологічний метод дослідження.
Його можливості великі, але, як і кожного методу, не безмежні.
При постановці діагнозу лікар повинен додержуватись слідуючої схеми: обстеження хворого – виявлення патологічних ознак (симптомів) – групування їх в симптомокомплекс – порівняння з захворюваннями з подібними симптомами-висновок-перевірка лікуванням.
Але один і той же симптомокомплекс може спостерігатись при різних захворюваннях, а одні і ті ж захворювання можуть проявлятись різними поєднаннями симптомів в залежності від конституційних, спадкових, статевих і інших особливостей індивідуума. Крім того, навіть дуже досвідчений лікар не в змозі зберегти в пам`яті симптоми різноманітних захворювань.
Клінічна практика показує, що найбільш раціональним являється такий шлях діагностики, коли обґрунтування діагнозу і диференційну діагностику проводять на базі не симптомокомплексу, а синдрому.
Синдром – це сукупність симптомів, об`єднаних загальним патогенезом, що характеризують конкретний патологічний стан організму. Поняття “рентгенологічний синдром” слід визначати як сукупність симптомів, що утворюють подібну тіньову картину при ряді захворювань з різними етіологією і патогенезом, що характеризуються різним загально паталогічним процесом.
Таких синдромів небагато (8-9), і міжсиндромна діагностика (перший етап) виявляється не складною, тому що побудована на порівнянні цілком різко не подібних тіней (кругла тінь, вогнища, порожнина, та інше). Внутрішньосиндромну диференційну діагностику проводять з урахуванням рентгенморфологічних особливостей 5 основних патологічних процесів /запалення, пухлина, дистрофія, порушення крово- і лімфообігу, компенсаторно-пристосувальні процеси/.
Кінцева мета діагностики – встановлення нозологічного діагнозу у конкретного хворого, а синдром на діагностика – це спосіб пізнання хвороби індивідуума.
Ось чому знання клініко-рентгенологічних синдромів при захворюваннях органів дихання має провідне місце в діагностиці.
Мета вивчення матеріалу теми:
Внаслідок самостійної роботи студент повинен:
А) знати:
- основні рентгенологічні симптоми;
- основні рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання;
- основні захворювання легень, що зумовлюють кожний синдром.
Б) вміти:
- знайти і описати основні рентгенологічні симптоми на рентгенограмі органів грудної клітини;
- знайти і описати основні рентгенологічні синдроми при захворюваннях органів дихання;
- провести міжсиндромну діагностику при захворюваннях органів дихання;
- провести диференційну діагностику усередині клініко-рентгенологічного синдрому і встановити нозологічний діагноз;
- скласти протокол рентгенологічного обстеження хворого.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 354 | Нарушение авторских прав
|