АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика периферичної нервової системи

Прочитайте:
  1. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ЭРАКОНДА
  2. II. Хвороби кістково-суглобової системи
  3. IІІ. Загальна фармакологія
  4. V. Характеристика розвитку фізіології як науки, відкриття. Роль окремих вчених у розвитку світової фізіології. Українська фізіологічна школа.
  5. АВТОНОМНА ЧАСТИНА ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.
  6. Адаптація зорової сенсорної системи
  7. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  8. Анатомічна характеристика будови ліктьового суглобу та рухів у ньому.
  9. Анатомічна характеристика будови плечового суглобу та рухів в ньому.
  10. Анатомія та фізіологія дихальної системи

Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії. Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему. Периферична нервова система з'єднує центральну нервову систему з органами і кінцівками. Нейрони периферичної нервової системи розташовуються за межами центральної нервової системи - головного і спинного мозку. На відміну від центральної нервової системи, периферична нервова система не захищена кістками і може бути схильна до механічних пошкоджень і діям токсинів. Периферичну нервову систему класифікують на соматичну нервову систему і вегетативну нервову систему. Виділяють два типи напрямків нейронів: чутливі сенсорні нейрони (тобто передають імпульси в центральну нервову систему); чутливі рухові нейрони (тобто передають імпульси з центральної нервової системи).

68. Обмін вуглеводів, роль для нервової, серцево-судинної, м*язової системи. Особливості обміну вуглеводів у дітей.

Вуглеводи складають біля 70 % харчового раціону людини, являючись основним джерелом енергії для організму. Вуглеводи поступають до нас в організм у вигляді складних полісахаридів - крохмалю, дисахаридів і моносахаридів. Основна кількість вуглеводів поступає у вигляді крохмалю. Розщеплюючись до глюкози, вуглеводи всмоктуються і через ряд проміжних реакцій розпадаються на вуглекислий газ і воду. Ці перетворення вуглеводів і остаточне окислення супроводжуються звільненням енергії, яка і використовується організмом. Для нормальної роботи нервової системи потрібна енергія. Її містять вуглеводи. Вони стимулюють роботу головного мозку та покращують пам'ять. Легкозасвоювані вуглеводи тонізують кору головного мозку, знімають її втому. Тому їх постійне вживання є необхідним, але в оптимальних співвідношеннях з полісахаридами. При нестачі глюкози в крові розвивається гальмування кори головного мозку і посилюються емоційні реакції. В організмі людини глікоген утворюється з глюкози. Він накопичується в печінці та м’язах. При значних фізичних навантаженнях глікоген може використовуватись як резервний енергетичний матеріал. Зазвичай глікоген підтримує нормальні функції печінки. Частина вуглеводів у вигляді глюкози постійно циркулює в крові, забезпечуючи енергетичним матеріалом клітини організму, а частина у вигляді глікогену депонується в печінці, м'язах і інших тканинах. Основні етапи обміну речовин у дітей з моменту народження до формування дорослого організму має ряд своїх особливостей. При цьому міняються кількісні характеристики, відбувається якісна перебудова обмінних процесів. У дітей, на відміну від дорослих, значна частина енергії витрачається на ріст і пластичні процеси, які найбільш великі у новонароджених і дітей раннього віку.

 


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 488 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)