АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика структури і функції клітин.

Кліти́на (від лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною мембраною (плазмалемою). Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин-живителів. У всіх клітинах під контролем генетичного апарату здійснюється синтез білків. Клітка, що не синтезує білки, по суті справи мертва.. Цитоплазма, ядро і оболонка клітин складаються переважно з білків, ліпідів, вуглеводів (цукру і полісахариди), вітамінів і гормонів, органічних кислот та інших складних органічних сполук, а також простих за хімічною будовою речовин - солей, різних радикалів.

2. Синапси, передача збудження через синапси. Місця, в яких збудження з однієї нервової клітини передається на другу, називають синапсами. Синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної частин, між якими лежить синаптична щілина. До пресинаптичної частини відноситься кінцева гілочка аксона, яка поблизу місця контакту втрачає мієлінову оболонку і розширюється, утворюючи синаптичний ґудзичок. У синаптичному ґудзичку знаходяться міхурці (везикули), наповнені хімічною речовиною —медіатором, а також мітохондрії. Збудження в синапсах передається за допомогою хімічних речовин, що дістали назву медіаторів. В нервово-м'язових синапсах, синапсах парасимпатичної нервової системи медіатором є ацетилхолін. Збудження в ід клітин до клітин передається хімічним шляхом за допомогою речовин що називаються медіаторами.

3. Плоскостопість, її причини і ознаки. Заходи попередження.

Плоскостопістю називають деформацію стопи, що характеризується уплощением а також опущенням її поздовжнього і поперечного склепінь. Плоскостопість може бути вродженим, однак останнє зустрічається вкрай рідко. Набагато частіше доводиться стикатися з плоскостопістю придбаним. Причинами розвивається плоскостопості можуть бути: 1) рахіт, загальна слабкість, порушення тонусу певних груп м'язів ніг, знижений фізичний розвиток, 2) плоскостопість особливо легко розвивається, якщо діти передчасно (до 10-12 місяців) починають багато стояти і пересуватися, особливо в м'якій взуття; 3) шкідливо позначається на формуванні стопи тривале ходіння дітей по гладкій твердій поверхні (підлозі, асфальту), 4) деформація стоп може виникнути також у результаті паралічів (поліомієліт) і травм м'язів, зв'язок і кісток ніг. При плоскостопості: а) порушується і знижується опорна функція стопи, погіршується її кровопостачання; стопа стає пітливість, холодної, синюшної; б) болі можуть виникнути і в литкових м'язах, в колінних суглобах, а також у ділянці нирок; в) діти, які страждають плоскостопістю, при ходьбі широко розмахують руками, сильно тупають, хода їх напружена, незграбна. З метою попередження плоскостопості необхідно: 1) щоб дитяча взуття не була тісною. Вона повинна щільно облягати ногу, мати жорсткий задник, 2) не рекомендується носити взуття з вузькими носами або жорсткою підошвою; 3) не слід також дозволяти дітям ходити вдома у теплому взутті, так як частий перегрів ніг послаблює зв'язковий апарат стопи, сприяє розвитку плоскостопості. Щоб виправити плоскостопість, бажано проводити вправи для м'язів ніг і стоп: ходьба на носках, зовнішніх краях стоп, по похилій площині, катання м'яча і обруча ногами, присідання стоячи на палиці. Тривалість вправ - 10-20 хв, залежно від віку дитини. Профілактичні (стандартні) супінатори маються на деякій взуття, яку бажано купувати для дитини з тенденцією до плоскостопості. Лікувальні супінатори застосовуються в більш важких випадках, їх повинен підібрати по гіпсовим зліпком зі стопи дитини лікар-ортопед.

Білет №3

1. Ріст і розвиток - дві взаємопов'язані сторони одного і того ж процесу. Зростання - це общебиологическое властивість живої матерії, яка виражається в кількісних змінах: збільшенні органів і організму в цілому за рахунок збільшення розмірів і маси окремих клітин, тканин. Розвиток - це якісна зміна, перехід з одного стану в більш досконале. Воно полягає в морфологічної диференціації клітин, тканин, органів.

Організм дитини відрізняється від організму дорослої особливостями будови і функцій окремих органів і систем. Головна особливість організму дитини - це стан безперервного зростання і розвитку. Постійно відбуваються кількісні (зростання) і якісні (розвиток) зміни. Кількісні зміни, поступово наростаючи, переходять в якісні. У цьому полягають єдність і взаємозв'язок росту і розвитку.

Розвиток зростаючого організму підпорядковується певним закономірностям, які знаходять своє відображення в морфологічних і функціональних особливостях, властивих різним віковим періодам.

Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, які є основою подальшого фізичного і психічного розвитку організму. Вже з перших місяців життя визначальним фактором, що впливає на хід цього розвитку, є навколишнє середовище.

В окремі вікові періоди зростання і розвиток органів і систем протікають нерівномірно (гетерохронно). Особливості росту і розвитку дитячого організму обумовлені також статевими відмінностями.

Організм дитини з моменту народження відчуває безліч різноманітних впливів. Деякі з них мають надзвичайно важливе значення для його росту і розвитку (наприклад, біологічні ритми, рухова активність).

1. Ембріональний (зародковий) — від утворення зиготи до народження або виходу з яєчних оболонок;

2. Постембріональний (післязародковий), або до репродуктивний — від виходу з яєчних оболонок або від народження до набуття організмом здатності до розмноження.

3. Репродуктивний — період, коли організм здатен до розмноження.

4. Пострепродуктивний — від втрати здатності до розмноження і до смерті. У деяких видів цей період відсутній (горбуша після розмноження гине).

2. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності.

Основу діяльності нервової системи, її елементарний акт становить рефлекс. Рефлекс — це реакція організму у відповідь на подразники зовнішнього або внутрішнього середовища, яка відбувається з обов’язковою участю центральної нервової системи. Рефлекс виявляється у виникненні або припиненні якоїсь діяльності.Шлях, яким за допомогою основних фізіологічних процесів здійснюється рефлекс, називається рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з таких ланок:● рецептора, який сприймає подразнення;● аферентного нервового волокна, по якому передається збудження від рецептора в центральну нервову систему;● вставних нейронів і синапсів, які передають збудження від аферентних до ефекторних нейронів;● еферентних нервових волокон, по яких передається збудження до робочих органів;● ефектора, або робочого органа.

Для здіснення рефлексу, або керування однією з функцій організму, група нейронів, розміщених в різних відділах центральної нервової системи, утворює нервовий центр. Нервовий центр — це функціональнеоб’єднання, в якому є головна частина (скупчення нейронів), без якої конкретна функція нездійсненна.

3. Порушення функціональних характеристик ока, їх профілактика. Око міститься в очній ямці черепа (орбіті). Воно складається з двох частин: очного яблука і допоміжного апарата ока. Очне яблуко має кулясту форму, що дозволяє йому рухатись у межах очної ямки. чинники, що впливають на зниження зору школярів в даний час, – це неправильна організація навчального процесу, невідповідність навчального навантаження віковим і індивідуальним особливостям дітей, а також гігієнічних вимог до умов навчання учнів.

Білет №4

1. За розташуванням нервова система поділяється на центральну (Ц.Н.С.) і периферичну. До центральної нервової системи відноситься головний та спинний мозок, до периферичної нервової системи відносяться 31 спинно мозкових нервів, та 12 черепно мозкових нервів.
За функціями нервова система поділяють на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система іннервує опорно-руховий апарат і всі органи чуттів.
Вегетативна нервова система регулює процеси обміну і роботу усіх внутрішніх органів серця, нирок, легень, залоз внутрішньої секреції.
Соматична нервова система підпорядковується вищим корковим нервовим системам, а тому більш ніж ні ж інші нервові системи контролюється свідомістю.
Основна функція нервової системи полягає у встановленні оптимальних взаємовідносин між окремими частинами організму і забезпеченні індивідуального пристосування до навколишнього середовища. Нервова система утворена з нервової тканини що складається з нервових клітин-нейронів, та нейроглій.
Нейрони – це спеціалізована нервова клітина що є основою структурою і функціональною одиницею нервової системи.

Основними функціями нейронів є сприймання подразнень, їхня обробка, передача інформації та формування відповідної реакції.
За формами нейрони поділяються:
1. уніполярні з одним відростком
2. біполярні з двома відростками
3. мультиполярні з багатьма відростками
За функціями нейрони поділяються на чутливі, рухові та вставні.
Синапс - це спеціалізований утвір який забезпечує перехід збудження від одного нейрона на інший. В середньому один аксон має 2000 синаптичних закінчень.

Медіатор – біологічна активна речовина що виділяється нервовими закінченнями і є посередником у процесі синаптичної передачі, вони поділяються на збуджуючі (атоцилхолін), та гальмівними (гама аніномасляна кислота).
Нерви – це скупчення відростків нервових клітин (дендритів і аксонів) вкритих спільною оболонкою, більшість нервових оболонок є змішаними і вкриті мієліновими оболонками що ізолюють їх від навколишніх клітин.

2Акомодація – це здатність ока чітко розрізняти предмети, що розташовуються між подальшою й найближчою крапками ясного бачення. Можна сказати, що акомодація забезпечується чітке зображення, тобто ясне визначення предметів, розташованих ближче подальшої крапки ясного зору. Гострота зору - здатність ока розрізняти роздільно дві точки при мінімальній відстані між ними. Мірою гостроти зору служить кут, утворений променями, що йдуть від цих точок. Чим менше цей кут, тим вище гострота зору. Гострота зору ока, що має найменший кут зору, рівний 1 хвилині, прийнята за одиницю. Найвища гострота зору забезпечується тільки областю центральної ямки сітківки, а по обидва боки від неї вона швидко знижується і вже на відстані більше 10 ° дорівнює всього 0,2.

3. Продукти харчування (суміші) для дітей 1-го року життя необхідно зберігати в окремих холодильниках. У холодильному обладнанні повинні бути термометри, температурний режим контролюють комірник (завгосп), кухар і медсестра. Строк зберігання продукту обчислюється з моменту закінчення його виготовлення на виробництві, що зазначений в накладній.
- деталізувати суміші: сухі чи вже придатні до споживання.

Безпека і якість продуктів харчування та продовольчої сировини залежать від умов їх зберігання, у тому числі від температури, вологості. При тривалому зберіганні у несприятливих умовах, а також при недодержанні товарного сусідства вони псуються, гниють, висихають, частково втрачають вагу, збільшується відсоток відходів.

Білет №5

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1300 | Нарушение авторских прав