АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація кровоносних судин

Серед судин кровоносної системи анастомози; судини системи мікроциркуляторного русла здійснюють взаємозв'язок між артеріями і венами. Судини різних типів відрізняються не тільки по своїй товщині, а й по тканинному складу і функціональним особливостям.

• Артерії - судини, по яких кров рухається від серця. Артерії мають товсті стінки, в яких містяться м'язові волокна, а також колагенові та еластичні волокна. Вони дуже еластичні і можуть звужуватися або розширюватися, залежно від кількості перекачується серцем крові.

• Артеріоли - дрібні артерії, по току крові безпосередньо попередні капілярах. У їх судинної стінки переважають гладкі м'язові волокна, завдяки яким артеріоли можуть змінювати величину свого просвіту і, таким чином, опір.

• Капіляри - це найдрібніші кровоносні судини, настільки тонкі, що речовини можуть вільно проникати через їх стінку. Через стінку капілярів здійснюється віддача поживних речовин і кисню з крові в клітини і перехід вуглекислого газу та інших продуктів життєдіяльності з клітин у кров.

• Венули - дрібні кровоносні судини, що забезпечують у великому колі відтік збідненої киснем і корисною продуктами життєдіяльності крові з капілярів у вени.

• Відня - це судини, якими кров рухається до серця. Стінки вен менш товсті, ніж стінки артерій і містять відповідно менше м'язових волокон і еластичних елементів.

42. Велике коло кровообігу (системне) - починається від лівого шлуночка аортою. Аорта розгалужується на крупні, середні і дрібні артерії. Артерії переходять в артеріоли, які закінчуються капілярами. В капілярах кров віддає кисень і поживні речовини, а з них в кров поступають продукти обміну речовин, і вуглекислий газ. Капіляри переходить у венули, дрібні, середні та крупні вени. Потім венозна кров збирається у верхню і нижню порожнисті вени, що впадають в праве передсердя, де закінчується велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу (легеневе) – починається від правого шлуночка легеневим стовбуром. Стовбур поділяється на дві артерії, що йдуть до легенів. В легенях артерії діляться на дрібні артерії, артеріоли і капіляри. В капілярах легенів кров з венозної перетворюється на артеріальну в результаті газообміну. Легеневі капіляри переходять у венули, які потім утворюють вени. По чотирьох великих легеневих венах артеріальна кров відтікає до лівого передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.

43. Кровоообіг — процес постійної циркуляції крові в організмі, що забезпечує його життєдіяльність. Кровоносну систему організму іноді об'єднують із лімфатичною системою в кардіоваскулярну систему.

Кров приводиться в рух скороченнями серця і циркулює судинами. Вона забезпечує тканини організму киснем, поживними речовинами, гормонами і постачає продукти обміну речовин до органів їх виділення. Збагачення крові киснем відбувається влегенях, а насичення поживними речовинами — в органах травлення. У печінці та нирках відбувається нейтралізація й виведення продуктів метаболізму. Кровообіг регулюється гормонами та нервовою системою. Розрізняють мале (через легені) і велике (через органи і тканини) кола кровообігу.

Кровообіг — важливий чинник в життєдіяльності організму людини і тварин. Кров може виконувати свої різноманітні функції тільки знаходячись в постійному русі.

Кровоносна система людини і багатьох тварин складається з серця і судин, якими кров рухається до тканин і органів, а потім повертається до серця. Великі судини, якими кров рухається до органів і тканин, називаються артеріями. Артерії розгалужуються на менші артерії — артеріоли, і, нарешті, на капіляри. Судинами, які звуться венами, кров повертається до серця.

44.Артеріальний тиск є одним із головних параметрів гемодинаміки.Він найчастіше вимірюється і служить предметом корекції в клініці.Факторами, що визначають величину АТ, є робота серця, еластичність судинної стінки, об’ємна швидкість кровоточу і величина загального периферичного опору судин.

Розрізняють систолічний, діастолічний, пульсовий, середній. Пульсовий тиск-це різниця між величинами систолічного і діастолічного. Пульсовий тиск необхідний для відкриття клапанів аорти і легеневого стовбура під час систоли шлуночків. В нормі він дорівнює 35-55 мм рт.ст.

У період систоли артеріальний тиск підвищується- це так названий систолічний (максимальний).Рівень артеріального тиску залежить також від еластичності судини. Чим більш еластична судинна сітка, тим тиск нижчий, і навпаки, а ще залежить від об’єму циркулюючої в судинах крові. Наприкінці діастоли тиск знижується- це діастолічний (мінімальний). Різниця між систолічним і діастолічним тисками характеризує пульсовий тиск. У здорової людини віком 20-40р. систолічний тиск у плечовій артерії становить 110-120мм рт.ст, діастолічний-70-80 мм рт.ст, пульсовий-40 мм рт.ст.

45.Артеріальний пульс- періодичні розширення і подовження стінок артерій, обумовлені надходженням крові в аорту при систолі лівого шлуночка. Пульс характеризується рядом ознак 1) частота-число ударів за 1 хв., 2) ритмічність-правильне чергування пульсових ударів, 3)наповнення- ступінь зміни об’єма артерії. Встановлюються по силі пульсового удару, 4) напруга- сила, яку треба прикласти, щоб здавити артерію до повного зникнення пульсу. Пульсова хвиля розповсюджується по артеріях, слабшає і затухає на рівні капілярів.

46.Рух крові по венах.Особливості. особливості кровоточу у венах, кров з мікроциркуляторного русла(венули, дрібні вени) поступає у венозну систему. У венах тиск крові низький. На початку артеріального русла тиск крові дорівнює 120 мм рт.ст, у венулах він складає 10-15 мм рт.ст. В кінцевій частині венозного русла тиск крові наближається до нуля і навіть може бути нижчим за атмосферний тиск. Руху крові по венах сприяє ряд факторів: робот серця, клапанний апарат вен, скорочення скелетних м’язів, присмоктуючи дія грудної клітини. Робота серця створює різницю тиску крові в артеріальній системі і правому передсерді. Це забезпечує повернення крові до серця. Наявність у венах клапанів сприяє руху крові в одному напрямі – до серця. При скороченні м’язів тонкі стінки вен стискаються, і кров просувається у напрямку до серця. Розслаблення скелетних м’язів спия надходження крові в артеріальної системи у вени. Негативний внутрішньо грудний тиск сприяє венозному поверненню крові до серця. внутрішньо грудний негативний тиск викликає розширення венозних судин області шиї і грудної порожнини. Тиск у венах знижується, що полегшує рух крові до серця. Швидкість руху крові в периферичних венах складає 5-14 см/с, порожнистих венах-20 см/с.

47.Регуляція кровообігу. Судинноруховий центр. Безперервний рух крові по судинах називають кровообігом.До системи органів кровообігу належить серце та судини. Серце при скороченні виштовхує кров в артеріальні судини які розтягуються і в середині них розвивається тиск крові. Завдяки градієнту тиску крові в артеріальному і венозному відділах кожного кола кровообігу кров просувається по судинах і знову повертається до серця. Рух крові по судинах зустрічає проти дію – опір кровоточу, його називають судинним, або периферичним, опором. Всі кровоносні судини, за винятком капілярів, мають еластичні, колагенові та м’язові волокна, які перешкоджають розтягуванню судини, тобто чинять опір тиску крові- судинний тонус.

48.Будова системи дихання. Поділяється на повітроносні шляхи і респіраторний відділ. Респіраторний відділ складається із альвеолярних ходів і альвеол, які утворюють ацинуси. У них відбувається газообмін. Повітроносні шляхи включають поржнину носа, глотку, гортань, трахею, бронхи різних калібрів, включаючи бронхіоли. Тут повітря зігрівається (охолоджується), очищається від різноманітних частинок і зволожується Також цей відділ забезпечує голосоутворення, нюх, імунний захист. Підслизова- представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною з великою кількістю кровоносних судин. Фіброзно – хрящова- утворена хрящовою тканиною та може бути представлена гіаліновим чи еластичним хрящем, що утв. Жорсткий і міцний каркас, який дає змогу підтримувати відкритим просвіт повітряносних шляхів для виконання їх основної функції- просування повітря.

49.Будова легенів. Плевра, плевральна порожнина. Легені представляють собою парні губчасті органи конусоподібнох форми. Тканина легень утворена бронхіолами безліччю крихітних легеневих пухирців альвеол, які мають вігляд напівкулястих виступів бронхіол. Стінки альвеол скл. З одного шару епітеліальних клітин, оточених густою мережею кровоносних капілярів. З середини альвеол покриті рідкою поверхнево-активною речовиною (сурфанктантом), яка послаблює сили поверхневого натягу і попереджує повне спадання альвеол під час видиху. Діаметр альвеол складає в середньому 0,3 мм. Поверхня легенів покрита особливою оболонкою-планкою, що складається з двох листків: зовнішній і внутрішній. Плевра скл. З 2-х листків- пристінкового і легеневого. Між листками знаходиться вузька герметична щілина, що містить невелику кількість серозної рідини-плевральна порожнина.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1669 | Нарушение авторских прав