АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Состав и свойства желудочного сока

Желудочный сок представляет собой бесцветную прозрачную жидкость, содержащую соляную кислоту и потому имеющую кислую реакцию (pH 0,9-1,5). В его состав входят ферменты-протеазы, расщепляющие белки, липазы, расщепляющие жиры, слизь, хлористо-водородная кислота(HCl), минеральные вещества,вода. К протеазам относятся пепсины, желатин и химозин. Пепсины расщепляют белки до полипептидов, т.е. крупных частиц, которые еще не могут всасываться.

63. В регуляції шлункової секреції беруть участь гуморальніі нервові механізми. Весь період шлункової секреції поділяються на фази. Перша – складнорефлекторна(мозкова), друга- шлункова(хімічна), третя – кишкова.

1.Складнорефлекторне виділення шлункового соку викликається запахом, виглядом їжі, звуковими подразниками. Нервові імпульси, при подразненні нюхових, зорових і слухових рецепторів, надходять у мозковий відділ мозкових відповідних аналізаторів, далі в харчовий відділ довгастого мозку і по блукаючому нерву до залоз шлунка. Тривалість шлункової секреції 30-40 хвилин.

2.Шлункова фаза секреції настає при контакті їжі з рецепторами слизової оболонки шлунка. Фаза триває 3-4 години. На другу фазу шлункової секреції впливають хімічні сполуки, що надходять в кров і збуджують шлункові залози. Збудником секреції шлункових залоз є гістамін. Гістамін збуджує окладові клітини, що cекретирують HCl, і гальмує секрецію головних клітин. Збудливий вплив на секреторні клітини шлунка надає ацетилхолін, що викликає вивільнення гістаміну і гастрину. Специфічну роль у 2 фазу грає гормон гастрит, який надходить у кров і переноситься до клітин залоз шлунка, збуджуючи їх роботу.

3.Кишкова фаза шлункової секреції починається з моменту надходження їжі в кишечник. Харчова кашка(хімус) подразнює рецептори слизової оболонки кишечника і рефлекторно змінює інтенсивність шлункової секреції. Вплив на виділення шлункового соку в цю фазу надає гормон ентерогастрин.

64.

65. Їжа що потрапила у 12-палу кишку, піддається дії підшлункового соку,жовчі і кишкового соку, який продукується залозами кишечника. У людини активна реакція у 12-палій кишці коливається в межах pH 7.2-8.0.

Панкреатичний сік- це безбарвна, прозора рідина, pH 7,8-8,4. Лужна реакція обумовлена наявністю бікаронатів. Підшлунковий сік багатий ферментами. Він містить ферменти: трипсин і хімотрипсин, які розчеплюють білки, карбоксиполіпептидазу і амінопептидази, які розчеплюють поліпептиди до амінокислот, ліпазу, що розчеплює жири до гліцерина та жирних кислот, амілазу і мальтозу, які рочеплюють вуглеводи до глюкози, лактазу, що розчеплює лактозу, нуклеазу, діючу на нуклеїнові кислоти.

66. Жовч є секретом клітин печінки(гепатоцитів). До складу жовчі входять:жовчні кислоти, жовчні пігменти, холестерин, а також жирні кислоти, неорганічні солі, ферменти і вітаміни. Жовчні кислоти є специфічними продуктами обміну речовин печінки. Жовчні кислоти утворюються в результаті розпаду холестерину в печінці. До жовчних пігментів відносяться білірубін і білівердин, які надають жовчі характерне забарвлення і утворюються з гемоглобіну. Утворення білірубіну відбувається в печінці. На добу у здорової людини секретується 0,5-1,2 л. жовчі. Надходження її в 12-палу кишку відбувається під час травлення. Розрізняють жовч міхурову і печінкову. Печінкова жовч має золотисто-жовтий колір pH 7,3-8,0, міхурові темно-коричневий pH 6,0-7,0. Функції жовчі: емульгування жирів, розчинення продуктів гідролізу жирів, активація ферментів, посилення перистальтики кишечнику, стимуляція жовчоутворення і жовчовиділення, всмоктування жирів, бактеріостатична дія.

67. В кишечнику розрізняють порожнинне і пристінкове(мембранне) травлення. Порожнинне і пристінкове травлення існують взаємозалежно. Порожнинне травлення забезпечує початковий гідроліз харчових речовин до проміжних продуктів. Мембранне травлення забезпечує проміжний і заключний гідроліз і підготовку до всмоктування.

68. З товстого кишечнику хімус порціями через сфінктер потрапляє в товстий кишечник, який включає: сліпу, ободову,сигмоподібну та пряму кишку. Сфінктер грає роль клапана, який відкривається рефлекторно. Відкриття сфінктера відбувається під дією перистальтичної хвилі тонкого кишечнику, яка підвищує тиск на нього. Сік товстого кишечнику виділяється при механічному подразненні слизової оболонки неперетравленими харчовими речовинами. Сок містить значну кількість відторгнутих епітеліальних клітин і слиз. В товстому кишечнику всмоктується вода і хімус перетворюється на калові маси. Мікрофлора товстого кишечнику сприяє кінцевому розчепленню залишків неперетравленої їжі, гальмує розвиток патогенних мікроорганізмів, бере участь в обміні речовин організму, в синтезі вітамінів і фізіологічно активних речовин. Порушення мікрофлори в кишечнику призводить до розмноження стафілокока, протея, дріжджів. Мікрофлора синтезує вітамін Д і деякі вітаміни груп Б.

69. Всмоктування – процес транспорта у кров та лімфу корисних речовин через один або декілька шар клітин, які утворюють біологічні мембрани, що є напівпроникними.

Транспортуються макро- та макромолекули. Транспорт здійснюється активним шляхом: фагоцитоз, піноцитоз. Видами пасивного транспорту є дифузія, фільтрація, осмос. Активний транспорт – це перенос речовин проти градієнту концентрації з затратою енергії. В ротовій порожнині всмоктується невелика кількість вуглеводів. Основні процеси всмоктування здійснюються в

Кишці. За допомогою підвищення внутрішньокишкового тиску здійснюється всмоктування. Всмоктування в тонкому кишечнику залежить від скорочення ворсинок.

70. Нирки: є гомеостатичним органом, який бере участь у підтримці гомеостазу основних фізико-хімічних констант рідин внутрішнього середовища, стабілізації показників обміну речовин. Видільна функція шкіри забезпечується діяльністю потових та сальних залоз. Видільна функція печінки реалізується за рахунок утворення в ній секреції жовчі. Видільна функція шлунка забезпечує виведення у склад шлункового соку продуктів метаболізму, лікарських та отруйних речовин. Видільна функція кишечнику у виділенні продуктів розпаду, які не всмоктувались у кров. Видільна функція легень полягає у газообміні, що забезпечує видалення із внутрішнього середовища організму екзогенних речовин: вуглекислого газу, аміаку, ацетону, етанолу.

71. Функції нирок:

- участь у регуляції об’єму крові у внутрішньоклітинній рідині;

- регуляція концентрації осмотично активних речовин у крові та інших рідинах тіла;

- регуляція іонного складу виворотки крові та іонного балансу організму;

- участь у регуляції кислотно-основного стану (рН);

- участь та регуляція артеріального тиску, еритропоезу, звертання крові, модуляції дій гормонів завдяки утворенню та виділенню у кров біологічно активних речовин;

- участь в обміні білків, ліпідів та вуглеводів;

- виділення з організму кінцевих продуктів азотистого обміну та чужорідних речовин.

72. Будова нефрона:

Кожен нефрон складається з капілярного клубочка (мальпігієвого тільця), який міститься в двустінній капсулі (Шумлянського – Боумена) та системи звивистих канальців. Внутрішня поверхня капсули вистелена епітеліальними клітинами. Особливістю клітин канальця є наявність щиткової ямки – великої кількості мікроворсинок. Наступний відділ нефрона – тонка нисхідна частина петлі нефрона (петлі Генле). У печінці функціонує декілька типів нефронів: суперфіціальні, інтракортикальні та юкстамедулярні. Нефрон – порожнистий канал, що має різноманітні структурні елементи, які беруть участь у сечоутворенні шляхом фільтрації, реабсорбції та секреції.

73. Особливість кровопостачання нефрону полягає в тому, що в умовах зміни системного артеріального тиску в широких значеннях він залишається постійним. Це забезпечується спеціальною системою саморегуляції кровообігу у нирці.

74. Процес сечоутворення включає 3 етапи:

- Клубочкова фільтрація;

- Канальцева реабсорбція;

- Секреція.

1. Процес ультрафільтрації обумовлений різницею між гідрастатичним тиском крові, гідростатичним тиском у капсулі клубочка та онкотичним тиском плазми крові. Проходження білків через клубочковий фільтр перешкоджає негативно заряджені молекули, які входять у склад базальної мембрани. Рівень клуб очкової фільтрації залежить від різниці між гідростатичним тиском крові в капілярі, онкотичним тиском білків плазми крові та гідростатичним тиском у капсулі клубочка. Ультрафільтрат в порожнині клубочка майже не містить білків, але містить активні речовини: глюкозу,сечовину, сечову кислоту, креатинін та ін.

2. Велика частина первинної сечі повертається у кров за рахунок механізму реабсорбції. І лише нереабсорбована її частина виділяється як кінцева сеча. Регулюється реабсорбція води в збиральній трубочці, яка бере участь в утворенні гіпертонічної або гіпотонічної сечі. Зворотнє всмоктування речовин в канальцях забезпечується активним та пасивним транспортом. Реабсорбція води, хлору та інших іонів, сечовини забезпечується за допомогою пасивного транспорту. Виділення з сечою слабких кислот та лугів залежить від клубочкової фільтрації, процеса реабсорбції або секреції. Сечова кислота фільтрується вільно.

3. У виведенні продуктів обміну та чужорідних речовин має значення їх секреція з крові у просвіт канальця проти концентраційного та електрохімічного градієнтів. Цей механізм дозволяє швидко екскретувати деякі органічні кислоти та луги.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 508 | Нарушение авторских прав