 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ. Навчальна дисципліна Медична генетика Модуль № Змістовний модуль № Тема заняття №9 Рівні та шляхи проведення
Актуальність теми: В структурі спеціалазованої допомоги дітям, а також родинам із спадковою патологією, медико-генетична служба сьогодні має дуже високе значення.Воно визначається тим,що 5% населення страждає на спадкову патологію. У пацієнтів із спадковою патологією різко знижена соціальна адаптація. Багато з них є інвалідами,що представляє важке велике навантаження на родину і суспільство.Тому попередження народження дітей із вродженими вадами розвитку, розробка скринуючих програм, які дають можливість ранньої постановки діагнозу і адекваиного,сучасного лікування,є на сьлглдні дужк важливим і актуальним питанням.
1. Конкретні цілі: 1. Знати рівні профілактики спадкових хвороб. 2. Знати види профілактики спадкових хвороб. 3. Знати шляхи проведення профілактичних заходів. 4. Знати форми профілактичних заходів. 5. Знати показання до проведення медико-генетичного консультування. 6. Знати показання до проведення пренатальної діагностики. 7. Знати методи пренатальної діагностики. 8. Аналізувати результати біохімічного скринінгу. 9. Знати принципи відбору нозологічних форм, що підлягають просіюючій доклінічній діагностиці. 10. Знати деонтологічні питання просіюючих програм. 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
4.2. Теоретичні питання до заняття: 1. Профілактика природженої та спадкової патології. Види профілактики. 2..Генетичні основи профілактики природженої, спадкової та мультифакторіальної патології. 3. Рівні профілактики. 4. Питання планування сім’ї та преконцепційна профілактика. 5. Охорона навколишнього середовища як складова профілактики. 6. Медико-генетичне консультування (МГК). 7. Загальні положення та показання до МГК. 8. Функції лікаря-генетика при МГК. 9. Ефективність МГК. 10. Пренатальна діагностика (ПД). Загальні питання. Показання. Терміни проведення. 11. Масовий та селективний ультразвуковий скринінг вагітних. 12. Неінвазивні методи ПД. Методики. Показання. Терміни проведення. Можливості методу. 13. Інвазивні методи ПД. Методики. Показання. Терміни проведення. Можливості методу. Протипоказання. Можливі ускладнення. 14. Доклінічна діагностика та профілактичне лікування. 15. Скринінгові програми. Масові та селективні скринінгові програми. 16. Генетичний моніторинг природженої та спадкової патології.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: 13. Зібрати скарги, загальний анамнез та генетичний анамнез у пробанда. 14. Розпізнати клінічні прояви МХ. 15. Призначити допоміжні лабораторні та інструментальні методи дослідження. 16. Скласти родовід сім’ї, встановити механізм передачі спадкового захворювання. 17. Обґрунтувати діагноз. 18. Скласти план лікування, профілактики, визначити прогноз хвороби.
Зміст теми: Пренатальна діагностика (ПД) – метод вторинної профілактики вродженої і спадкової патології – логічне продовження медико-генетичного консультування, яке дає можливість дати сім’ї не вірогідний, а «однозначний» прогноз відносно здоров’я внутрішньоутробного плоду. ПД об’єднує лікарняні заходи, сучасні лабораторні дослідження (цитогенетичні, біохімічні, молекулярні), які спрямовані на пошук морфологічних, структурних, функціональних, молекулярних порушень внутрішньоутробного плоду (вроджених вад розвитку, хромосомних та моногенних хвороб, спадкових хвороб обміну речовин, деяких мультіфакторіальних захворювань). ПД – одна із сучасних знахідок медицини, впровадження якої запобігає перинатальну захворюваність і попереджує народження хворої дитини. Мотивацією до розвитку ПД стало збільшення кількості новонароджених із вродженими вадами розвитку за останні 30 років. Під вродженими вадами розвитку (ВВР) розуміють стійкі морфологічні зміни в побудові органу, органів або частин тіла, які супроводжуються порушенням їхньої функції. Морфогенез – це реалізація генетичної програми у трьохмірному просторі і в часі, яка виконується під дією факторів зовнішнього середовища. Процес морфогенезу (утворення різних органів і систем) супроводжується періодичним включенням або виключенням певних генів, які забезпечують виконання всієї програми (рис. 1). Під час морфогенезу збільшується кількість різних варіантів побудови органів і систем, що в подальшому відбивається на великому різноманітті індивідуальних ознак людини. Таким чином, виконання цієї генетичної програми забезпечується сумісною дією як зовнішньо середовищних так і генетичних факторів, починаючи із запліднення і до самого дорослого віку. Але які конкретні генетичні фактори забезпечують морфогенез остаточно ще не відомо. Гени ембріонального розвитку людини відповідають за вироботку певних білків. Такі білкі мають назву, за свідченням Н.П. Бочкова, транскрипційних факторів, бо вони контролюють транскрипцію РНК із ДНК шляхом зв’язування окремих реагуляторних послідовностей ДНК. Ці послідовності створюють комплекси, які розпочинають сам процес транскрипції за допомогою РНК-полімерази. Існує думка, що саме ці транскрипційні фактори і складають багаточисельні гени, які регулюють включення чи виключення певних процесів створення організму людини. ВВР поділяється на локальні або ізольовані, множинні та системні. Ізольовані ВВР – це стійкі морфологічні зміни в побудові одного органу, які супроводжуються порушенням його функції (наприклад, аненцефалія). Множинні ВВР – це стійкі морфологічні зміни в побудові багатьох органів, які супроводжуються порушеннями функції (наприклад, синдром Холт-Орама-“рука серця”, синдром Едвардса). Системні ВВР – це стійкі морфологічні зміни в побудові системи, які супроводжуються порушеннями функції (наприклад, ахондроплазія). Причинами ВВР можуть бути різні фактори: спадкові, екзогенні і багатофакторні (мультифакторіальні). До спадкових факторів, які викликають ВВР відносяться: генні, хромосомні і геномні мутації. До зовнішньсередовищних - різні фактори фізичного (іонізуюча радіація), хімічного (ліки, паління, алкоголь, дефіцит вітамів і мікроелементів), біологічного (краснуха, цитомегаловірус) характеру. Всі ці фактори мають назву тератогенів, бо вони пошкоджують клітину на ранніх стадіях ембріогенезу або викликають мутації в них. Завдяки вітчизняним дослідникам (Світлов П.Г.) стало відомо, що зародки людини мають певні періоди (критичні), коли чутливість до дії тератогенів найбільша. Найбільш небезпечними (критичними) періодами є кінець І початок ІІ тижня і середина ІІІ та VI тижня. Разом з тим відомо, що кожний орган в процесі ембріогенезу має свій тератогенетичний термінаціний період (таблица 1). У вивчення цих періодів внесли суттєвий вклад вітчизняні вчені – Г.І. Лазюк, І.Р. Бариляк.
Рис. 1 - Ембріональний розвиток у днях (за Лангманом)
Тератогенні термінаційні періоди для різних органів (за Н.П. Бочковим) Таблиця 1
Існує класифікація ВВР, яка побудована на підставі періоду онтогенезу, під час якого діяв тератогенний фактор: o Якщо ВВР сформувалися в наслідок мутацій в статевих клітинах батьків, такі ВВР носять назву гаметопатій (наприклад, моногенні синдроми МВВР). o ВВР, які сформувалися під час дії тератогенних факторів на стадії бластоцистів називаються бластопатіями (мозаїчні форми хромосомних хвороб, циклопія, сиреномелія). o ВВР, які сформувалися під час розвитку зародка, відносяться доембріопатій. Доцільно відносити до цієї групи ВВР, які виникли під впливом дії тератогенних факторів в термін з 15 дня після запліднення до кінця 8 тижня внутрішньоутробного розвитку (наприклад, частина вроджених вад серця, обличчя, кінцівок, хребта і т.і.). o ВВР, які виникають в наслідок дії тератогенних факторів, починаючи від 9 тижня до терміну пологів відносяться до фетопатій (наприклад, діабетична, алкогольна, інфекційна фетопатії). Діагностика ВВР побудована на використання, перш за все, сомато-генетичного дослідження із синдромологічним аналізом, які уявляють собою систему огляду людини на всіх етапах онтогенезу з оцінкою усіх її морфологічних характеристик, перш за все, антропометричних, з метою пошуку порушень морфогенезу. Приоритет у розробці цієї системи належить не тільки Морганьї, а і сучасним вітчизняним дослідникам – патологоанатомам Г.І. Лазюку, Є.Д. Чорствому, І.О. Кириловій і генетикам С.І. Козловій, Н.С. Деміковій, О.Є. Блініковій. Для уточнення діагнозу при ВВР використовується усі перелічені в цьому підручнику методи в процесі медико-генетичного консультування. У комплексі заходів профілактики спадкової патології та вроджених хвороб велике значення мають три рівня профілактики – преконцепційна (первинна) профілактика, медико-генетичне консультування та його логічне продовження - пренатальна діагностика, як метод однозначного прогнозування (вторинна профілактика) та запобігання проявів спадкової патології у новонароджених дітей з важкими вадами, генними і хромосомними хворобами (третинна профілактика). Задачі ПД 1. Забезпечення максимально точної оцінки внутрішньоутробного плода і точного діагнозу при наявності захворювання. 2. Надання майбутнім батькам вичерпної інформації про стан плода, ступінь ризику народження хворої дитини. 3. При наявності високого ризику – надання інформації про можливість переривання вагітності. 4. Визначення прогнозу, виходячи із точного діагнозу. 5. Інформація батьків про наслідки прийнятого ними рішення. 6. Слідкування за розвитком плода при наявності вітальної патології. 7. Вивчення процесів маніфестації вродженої і спадкової патології в процесі пренатального слідкування за розвитком плода та ефектів корекції. Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 602 | Нарушение авторских прав |
Преорганогенез
