МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ. Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:
Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:
— інфекційний стан, який дістав хворий у лікувальній установі;
— інфекційні захворювання, набуті хворими у лікувальних закладах;
— будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи.
Симптоми ВЛІ можуть проявитись як у лікарні так і за її межами у залежності від інкубаційного періоду.
Чому ВЛІ заслуговують на увагу? В першу чергу через чисельні негативні наслідки, серед яких необхідно в першу чергу відзначити:
– додаткове негативне навантаження на здоров’я пацієнта і персоналу;
– збільшення витрат на лікування та економічні витрати (лікарняні бюлетені);
– збільшення термінів госпіталізації;
– ускладнення проявів та перебігу основної хвороби;
– зниження ефективності лікування основної хвороби;
– небажана можливість залишитись носієм збудників хвороб на тривалий термін;
– небезпека для оточуючих, сім’ї та ін. у випадку появи ознак захворювання після закінчення госпіталізації та лікування, адже інкубаційний період хвороб є доволі різний (Додаток 1).
Нині ще немає можливості викласти у суворій послідовності першорядні та другорядні джерела, збудники та шляхи передачі ВЛІ, адже для них характерна поліетіологічність, неповний облік, і відповідно недостатній аналіз таких станів. Однак, аналізуючи наукові публікації, відповідні матеріали санітарно-епідеміологічної служби та інші джерела доцільно вважати, що основними джерелами ВЛІ є:
а) хворі, медичний персонал, відвідувачі;
б) хірургічні інструменти та ін’єкційні матеріали (кров та її препарати);
в) зонди та катетери;
г) білизна, посуд, їжа, предмети догляду за хворими та прибирання приміщень;
д) іграшки, телефонні апарати, сходові поручні, дверні ручки тощо.
Причин, що зумовлюють появу ВЛІ дуже багато, однак провідними серед них є:
— зростання чисельності дитячого та дорослого населення із хронічними захворюваннями:
— втрата (зниження) природного імунітету;
— велика концентрація хворих та персоналу, і особливо в лікарнях з централізованим типом забудови;
— ускладнення оперативних втручань, збільшення терміну тривалості операцій та госпіталізації;
— надлишкова, і доволі часто необґрунтоване вживання антибіотиків;
— старіння лікарняних споруд, приміщень, комунікаційних мереж, обладнання, меблів, інвентарю тощо;
— дефіцит мийних та дезінфікуючих матеріалів, разових шприців, матеріалів для забезпечення дотримання стерильності та ін.
— недостатній рівень санітарно-гігієнічних та медичних знань серед населення.
Дані щодо основних шляхів передачі наведені на мал.1.
Мал. 1. Шляхи передачі внутрішньолікарняних інфекцій
Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:
– аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий);
– контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;
– трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі);
– зоонозний шлях (антропозоонози);
– аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).
Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).
Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.
Планова:туберкульоз дифтерія, поліомієліт, епідемічний паротит, правець, коклюш, кір, краснуха, вірусний гепатит
| | За епідемічною локалізацією:
Ку-лихоманка, бруцельоз, сибірка, чума, дифтерія
| |
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 598 | Нарушение авторских прав
|