Хімічні катастрофи.
При розробці заходів лікувально-евакуаційного забезпечення населення в разі хімічних катастроф, переважна більшість яких може статися внаслідок викиду в довкілля сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), слід враховувати:
можливість перенесення СДОР за напрямком вітру на величину
відстані та пов'язані із цим ураження серед населення на значній відстані
від джерела викиду;
можливість проникнення СДОР у негерметизовані приміщення і
накопичення там у концентрації на рівні токсичної дози, що може
призвести до ураження людей:
різноманітність ЗДОР, що ускладнює створення ефективних уніфікованих
засобів захисту людей від ураження;
спроможність СДОР спричинити ураження не лише шляхом
безпосереднього впливу на людей, а й через предмет довкілля (воду,
харчові продукт тощо).
Особливістю хімічної катастрофи є можливість одночасної появи значної кількості ураження на великій території. Це робить неможливим швидке надання екстреної медичної допомоги всім потерпілим, тому для їх медичного забезпечення розгортають і вживають масштабних лікувально-евакуаційних заходів. Крім того, здійснення ефективної специфічної терапії у стислі строки може ускладнюватись відсутністю інформації про хімічний склад речовин, що спричинили отруєння. За цих умов важливим є виявлення
тієї частини населення, що перебуває в зоні катастрофи і може дістати ураження. Це зменшує коло осіб, які потребують екстреної медичної допомоги.
Токсико-терапевтичні заходи повинні включати як надання екстреної специфічної терапії, так і неспецифічну терапію й детоксикаційні заходи, спрямовані на прискорення виведення отрути з організму, її нейтралізацію та відновлення порушених функцій.
Аналіз тактики екстреної медичної допомоги під час хімічних катастроф дозволив виділити три фази, коли необхідне втручання медичних працівників:
Перша фаза (до ЗО хв) - після контакту з отруйними речовинами людина потребує вивезення або винесення із зони хімічного ураження, часткової дегазації одягу, а також екстреного симптоматичного лікування, що спрямоване на усунення розладів життєво важливих функцій організму.
Друга фаза (до 2-4 год)- повинна включати здійснення заходів сортування та надання кваліфікованої або спеціалізованої медичної допомоги, у тому числі антидотної терапії з урахуванням виду отрути, характеру і стану здоров'я ураженого.
Третя фаза (до декількох тижнів) потребує здійснення реабілітаційних заходів та визначення рівня працездатності серед уражених.
На думку фахівців, система медичних і соціальних заходів у разі хімічних катастроф повинна мати такі основні цілі:
а) запобігання та максимальне зменшення соціальних втрат серед населення;
б) зменшення можливостей хімічного отруєння;
в) запобігання шкоди довкіллю;
г) зменшення матеріальних збитків.
Для ефективного здійснення заходів першого пункту цього переліку важливе значення має впровадження сучасних засобів фармакологічної профілактики і лікування при масових отруєннях. Вони включають:
- розробку резервних схем профілактики і лікування, які можна реалізувати за умов НС;
- використання загальнодоступних лікарських засобів і препаратів з подібними механізмами дії;
- поєднання препаратів, що впливають на дію отрути, з ліками, що діють на патогенез отруєння;
- застосування лікарських засобів для профілактики і лікування отруєнь у найбільш ранні строки;
- фармакологічний вплив на основні синдроми виявлення отруєння за умови невизначеної його етіології.
Застосування всього комплексу заходів для найшвидшого надання екстреної медичної допомоги в осередку хімічної катастрофи, ефективна евакуація потерпілих, у багатьох випадках з медичним супроводом в цей період, та спеціалізована медична допомога в токсикоз-терапевтичних стаціонарах із застосуванням специфічної і неспецифічної терапії сприятимуть зменшенню втрат серед ураженого населення та створенню умов для зменшення негативних наслідків отруєння.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 765 | Нарушение авторских прав
|