АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Белая линия живота -

Белая линия живота. Апоневрозы широких мышц живота, сходясь и соединяясь друг с другом по средней линии, образуют между прямыми мышцами сухожильную полосу, так называемую белую линию, linea alba, которая тянется от мечевидного отростка грудины до лобкового симфиза. В верхней своей части белая линия довольно широка (2-2,5 см на уровне пупка).

Внизу же на некотором расстоянии от пупка она быстро суживается, но зато утолщается в переднезаднем направлении. Почти на середине linea alba, находится так называемое пупочное кольцо, annulus umbilicalis, выполненное рубцовой тканью, соединяющейся с кожей пупка. Светлый цвет линии обусловлен перекрестом сухожильных волокон во фронтальной плоскости (при переходе с одной стороны на другую) и в сагиттальной (с поверхности в глубину), а также бедностью кровеносными сосудами. Этим обстоятельством пользуются хирурги, когда необходимо при операции (например, при кесаревом сечении) широко открыть брюшную полость.

Череп у цілому. Кістки черепа з'єднуються між собою волокнистими, хрящо­вими, кістковими та м'язовими сполученнями. Ьнгнто кісток черепа з'єднуються між собою швами. Шов (ліійга) — це такті нп.ц з'єднання, коли між краями міс­титься шар (0,2 — 0,5 мм) сполучної тканини,,'інлсжпо від форми країв кісток, які з'єднуються між собою, виділяють зубчасті, лускоподібні та плоскі шви. Зубчасті

шви находяться між лобовою, тім'яною та потиличними кістками; лускоподібні __

між висковими та тім'яними, а плоскими швами з'єднані кістки лиця, крім нижньої щелепи, яка зчленовується з висковими кісікамп ннсконо-ппжньощелепними су­глобами (рис. 57).

Вискові, клиноподібна та потилична кістки з'єднуються між собою хрящовими зчленуваннями, а під'язикова кістка з'єднується з черепом за допомогою м'язів.

Уділяти' пшіи можуть бути вставні кістки. Відомі випадки, коли вставних *іс-ток було до 100, а іноді з таких кісток складався мало не весь череп.

Череп умовно поділяють па черепне склепіння та основу.

Черепне склепіння (саіуагіа) утворюють лобова та потилична луски, лускоподібні частини вискових кісток та тім'яні кістки.

В черепному склепінні розрізняють зовнішню та внутрішню плас­тинки, між якими міститься губчатка (сііріое). В губчатці прохо­дить багато каналіз, в яких лежать судини кісток, які крізь отвори в кістках сполучаються із судинами зовнішніх утворів голови та судинами оболонок мозку.

На внутрішній поверхні черепного склепіння є багато дрібних борозен, в яких розміщені гілки оболонкових артерій, а також паль­цеподібні втиснення (ітргеззіопез с!і«і1аіае), до яких прилягають закрутки мозку.

Основа черепа має складнішу будову; її поділяють на внутріш­ню та зовнішню основу (Ьазіз сгапіі ехіегпа еі іпіегпа).

На внутрішній основі черепа виділяють три черепні ями (перед­ню, середню та задню; рис. 58).

Передня черепна яма (їбзза сгапіі апіегіог) утворена очноямко­вою частиною лобової кістки, малими крилами клиноподібної кіст­ки та решітчастою пластинкою решітчастої кістки. В центрі перед­ньої ями розміщений півнячий гребінь, а позаду від нього є численні отвори, крізь які проходять нитки нюхових нервів. Від середньої черепної ями передня яма відділена заднім краєм малих крил кли­ноподібної кістки.

Середня черепна яма (Ї05$а сгапіі тесЗіа) утворена клиноподіб­ною та висковою кістками. В ямі виділяють три частини: дві бічні та центральну, утворену турецьким сідлом. На дні турецького сід­ла знаходиться ямка мозкового придатка, де розміщується мозко­вий придаток (Ьурбрпузіз).

Попереду від неї знаходиться борозна перехрестя, яка продов­жується в парний зоровий канал (сапаїіз оріісиз), крізь який у по­рожнину черепа проходять зорові нерви. Між малими та великими крилами клиноподібної кістки розміщена верхня очноямкова щілина (їіззйга ог Ь і і а 1 і з зирєгіог), де проходять судини та нерви.

Біля верхівки кам'янистої частини вискової кістки поруч з внут­рішнім отвором сонного каналу розміщується рваний отвір (іюга-птеп Іасегшті), крізь який проходять судини та нерви.

Крім того, середня черепна яма за допомогою овального, остис­того та круглого отворів (їогатеп оуаіе, зріпбзит еі гоійпсіит) спо­лучається з крилопіднебінною і підвисковою ямками та із зовнішньою основою черепа. Крізь ці отвори в порожнину черепа та з неї проходять судини і нерви, оточені сполучною та жировою тка­нинами.

Межа між середньою та задньою ямами черепа проходить по вер­хньому краю кам'янистої частини вискової кістки та спинці турець­кого сідла.

Задня черепна яма (і'бзза сгапіі розіегіог) утворена тілом клино­подібної кістки, задніми поверхнями кам'янистих частин вискових кісток, потиличною кісткою та невеликими частинами тім'яних кіс­ток. У центрі її є великий отвір, до якого спереду спускається схил, утворений тілами клиноподібної та потиличної кісток. Латераль­ні ше від великого отвору розміщені яремні отвори (іогатеп ]и§и-Іаге), де закінчуються борозни сигмоподібних пазух.

У задню черепну яму відкривається внутрішній слуховий хід, там також знаходиться отвір каналу під'язикового нерва. В цій ямі розміщуються середній мозок, частина довгастого мозку та мозочок.

Зовнішню основу черепа умовно поділяють на передній та задній відділи. Передній відділ утворений піднебінними та комірковими відростками верхніх щелеп, а також горизонтальними пластинками піднебінних кісток. Задній відділ зовнішньої основи черепа складається з частини тіла і великих крил клиноподібної кістки, а також вискової та потиличної кісток.

Рельєф зовнішньої основи черепа дуже складний (рис. 59). В її передній частині розташоване кісткове піднебіння (раїаїшп бззеит),по середній лінії якого проходить шов та починається різцевий канал. В його задньому відділі є поперечний піднебінний шов та великі і малі піднебінні отвори, які продовжуються в однойменні канали.

Кісткове піднебіння, крилоподібні відростки та леміш формують задні носові отвори (сЬоапае), які ведуть у носову порожнину, Біля верхівки кам'янистої частини вискової кістки є рвані отвори,

а латеральніше від них — остисті отвори та шилоподібні відростки. У середній частині тіла потиличної кістки розміщується глоткових горбок, де прикріплюється глотково-основна фасція. Далі містить­ся великий отвір, по обох боках якого лежать потиличні виростки, що зчленовуються з першим шийним хребцем. В основі потилични-виростків проходять виросткові канали, латеральніше від яких зна­ходяться яремні отвори, де лежать цибулини однойменних вен. Ще далі назад розміщені соскоподібні відростки, попереду яких є зов­нішні слухові отвори.

Крім вищеописаних утворів на черепі виділяють: носову порож­нину, а також очні, вискові, підвискові та крилопіднебінні ямки. Носова порожнина (сауііаз пазі) є кістковою основою початко­вого відділу дихальної системи та органу нюху. Ця порожнина но­совою перегородкою поділена на дві нерівні частини, які мають шість стінок: верхню, нижню, задню, передню, присередню та бічну. Найскладніший рельєф має бічна стінка, на поверхні якої знахо­дяться верхня, середня та нижня носові раковини. Носові раковини утзорюють верхній, середній та нижній носові ходи, у які відкри­ваються приносові пазухи (рис. 60).

Парні очні ямки (огЬііа) розміщуються з обох боків від носової порожнини і мають вигляд неправильних чотиригранних пірамід, верхівки яких обернені назад та присередньо.

В орбіті розміщуються: очне яблуко з оболонками, м'язами та очноямковою фасцією, зоровий нерв, слізна залоза, а також багато різних судин та нервів, вкритих жировою тканиною. В стінках оч­них ямок є багато отворів та щілин, крізь які проходять судини та нерви. Зорові канали зв'язують порожнину орбіти з середньою че­репною ямою; нижня очноямкова щілина відкривається у підви­скову та крилопіднебінну ямки, а носослізний канал — у нижній носовий хід. Крім того, є ще значна кількість отворів та щілин, де знаходяться різні морфологічні структури (рис. 61).

Крилопіднебінна ямка ({бзза ріегу^ораіаііпа) знаходиться між верхньощелепним горбом, прямовисною пластинкою піднебінної кістки та крилоподібним відростком клиноподібної кістки. Ямка з'єднується з рваним отвором, середньою черепною ямою (крізь круглий отвір), носовою порожниною (через клинопіднебінний от­вір) та очною ямкою (через нижню очноямкову щілину). Зовні кли-нопіднебінна ямка продовжується у підвискову ямку. У крилопід-небінній ямці є багато жирової тканини, де лежить однойменний парасимпатичний вузол і проходять судини та нерви.

Підвискова ямка (їозза іпггаіешрогаїіз) знаходиться на бічній поверхні черепа і утворена великим крилом клиноподібної кістки, бічною пластинкою клиноподібного відростка, лускоподібною час­тиною вискової кістки, підвисковою поверхнею верхньої щелепи, виличною кісткою та гілкою нижньої щелепи (рис. 62). Ямка запов­нена крилоподібними м'язами, судинами, нервами та жировою тка­ниною, яка продовжується у жирову тканину крилопіднебінної

ямки.

Вискова ямка ({база іетрогаїіз) знаходиться вище від підвиско­вої ямки і відділяється від неї підвисковим гребенем. Стінки вискової ямки утворені тім'яною, висковою, клиноподібною, лобовою та виличною кістками. її порожнина заповнена висковим м'язом, його фасцією та жировою тканиною, яка спускається у підвискову ямку.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 2438 | Нарушение авторских прав