АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Актуальність теми .

Відомості про грижі прийшли до нас із глибокої давнини. Згадки про них зустрічаються в роботах Гіппократа, Галена, Цельса, Геліодора, Егінського і других лікарів минулого.

Грижі живота одне з найбільше розповсюджених захворювань. Вони зустрічаються у 3%населення земної кулі і становлять 8-20% хворих хірургічних відділень загального профілю. При несвоєчасному ради­кальному хірургічному лікуванні грижі ускладнюються у 8-10% хворих. Особливо небезпечним ускладненням є защемлення. При лікуванні защем­лених гриж значно підвищується летальність 5-7%, тоді як при неускладнених грижах вона дорівнює 0,05-0,09%. Після операцій защемлених гриж збільшується кількість рецидивів захворювання /до І5%/.

Серед усіх хірургічних втручань операції з приводу черевних гриж займають друге місце після апендектомії. У США щорічно виконується більше 700000 операцій з приводу гриж, в Росії - 200000, в Україні - близько 90000 / із них з приводу защемлених гриж - понад 13000/. Летальність при планових операціях з приводу гриж на Україні не перевищує 0,06%, при защемленні досягає 3%; при пізній госпіталізації в стаціонар хворих защемленими грижами летальність досягає 10%,а серед осіб похилого віку до - 14%. Відсоток рецидивів при планових операціях 10%, а при повторних операціях 45,5%-63,7%. Лікування хворих з грижами в нашій країні потребує значного покращання. Співвідношення планових і ургентних операцій у нас становить 6:1, в той час, як у Європі та США це співвідношення рівняється 15:1 на користь планових операцій.

Низька планова активність призводить до збільшення кількості ускладнень при яких летальність у 200 разів вища ніж при планових операціях, також у 5-10 разів збільшується кількість рецидивів. Після опера­ційного лікування хворі надовго втрачають працездатність. Тільки своєчасне планове операційне втручання, спрямоване на ліквідацію грижі, повертає хворого до повноцінного життя. Диспансеризація та нагляд за хворими не мають сенсу, тому що супроводжуються появою різних ускладнень.

Великий вклад в розробку цієї проблеми внесли в різні проміжки часу співробітники кафедри факультетської хірургії медичного факуль­тету Київського університету та Київського медичного інституту. Серед них, особливі заслуги мають Лисянський В.І., Сапежко К.М., Кримов О.П., Крамаренко Ю.Ю., Коваль Д.М., Богдановський В.Ф., Матяшин І.М.

Лисянський В.І. /1892 р./ в дисертації присвяченій лікуванню защемлених гриж один, із перших в Росії, обґрунтував необхідність ургентних операційних втручань при защемленнях гриж та визначив показання для резекції киш­ки при її гангрені, а також подальше відновлення прохідності кишки шляхом з’єднання її "кінець до кінеця".

Значний внесок в герніологію зробив Сапежко К.М.. Запропонований ним спосіб операційного лікування пупкових гриж з утворенням дублікатури, і відомий як пластика білої лінії живота за Сапежко з успіхом застосовують сучасні хірурги.

Лікуванню пахових гриж була присвячена дисертація Гедройц В.Т., в якій вона обґрунтувала показання для використання способу Ру.

Особливе місце серед герніологів світу посідає акад. Кримов О.П.. Він одним з перших вивчав питання етіології та патогенезу гриж, на основі яких запро­понував нові патогенетичні способи операційних втручань. А його монографія "Учение о грижах" /І911 р./ стала одною із перших фунда­ментальних праць у світовій медичній літературі і була удостоєна премії акад. Буша І.Ф. У подальшому вона декілька разів перевидавалася, була перекладена на німецьку та англійську мови і користується великим попитом у сучасних хірургів

Отримала визнання серед вчених і практичних лікарів-хірургів монографія Крамаренко Ю.Ю. /1956 р./, присвячена лікуванню внутрішніх черевних гриж. Вона й сьогодні залишається практичним посібником для молодих хі­рургів при лікуванні внутрішніх гриж.

У 50-70 роки минулого сторіччя на кафедрі продовжували удосконалювати існуючі способи операцій при грижах та розроблялись нові спо­соби операцій. Отож, Коваль Д.М. один із перших у Радянському Союзі почав з’єднувати тканини під час операції герніопластики клейовими композиціями /ціанокрилатами/, а Богданський В.Ф. також один із перших в Україні почав застосовувати для зміцнення слабких місць черев­ної стінки алопластичні матеріали /капронову тканину та паралонову губку/.

Велику увагу впровадженню нових сучасних технологій та мате­ріалів, які б покращили наслідки оперативних втручань приділяв виз­начний хірург XX сторіччя Матяшин І.М.. Особливе значення він приділяв лікуванню хворих з великими післяопераційними грижами, які потребують застосування складних пластичних методів з використанням не тільки оточуючих тканин, а й алопластичних матеріалів.

В останні роки на кафедрі при лікуванні черевних гриж застосовують новітні лапороскопічні технології, їх з успіхом використовує в клініці і впроваджує в клінічну практику в других хірургічних стаціонарах співробітник кафедри Кучер М.Д., який один із перших почав впроваджувати цей сучасний метод герніопластики у клінічну практику на Україні.

3. Анатомо-фізіологічні особливості будови та функції черев­ної стінки.

Черевна стінка утворена декількома шарами анатомічних тканин -шкіра, підшкірна клітковина, фасції, апоневрози, м’язи, очеревина. В різних ділянках черевної стінки знаходяться природжені або набуті отвори та щілини і слабкі місця, де відсутній м’язовий шар. Через природжені отвори та щілини проходять судини, нерви, сім’яний кана­тик, кругла зв’язка матки, пуповина, стравохід та інші анатомічні структури. Це т. зв. слабкі місця, через які при певних умовах можуть випи­натися та виходити із черевної порожнини, органи, що в ній знахо­дяться. Слабими ділянками є зони пахового та стегнового ка­налів, пупочне кільце, спігелієва лінія, діафрагма, ромб Лесгафта, трикутник Петіта, сідничний отвір, затульний отвір, біла лінія живота (мал.2).

Мал. 2 Місця локалізації черевних гриж.

Ці слабкі місця при підвищенні внутрішньочеревного тиску можуть слугувати появі гриж. Міцність черевної стінки зменшається під час вагітності, при схудненні, а також у людей похилого віку, що є додатковою причиною для появи гриж.

Черевна стінка не тільки вміщає черевні органи та захищає їх, а ще й бере участь в диханні, кровообігу та роботі кишечника.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 346 | Нарушение авторских прав