АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка гриж живота.

Клінічна картина при неускладнених грижах досить типова. Пер­шою ознакою грижі є поява незначного болю в животі або в ділянці черевної стінки, де формується грижа. Біль може віддавати в епігастральну ділянку, сім’яні канатики, статеві губи, стегно, промежину. Із розвитком грижі біль посилюється і зміщується у ділянку ло­калізації грижі. Значно збільшується біль при фізичному навантаженні, напруженні живота, кашлі та переході з горизонтального положення у вертикальне.

Важливою ознакою грижі є поява випинання в тій або іншій ділянці черевної стінки, на яке звертає увагу сам хворий. При грижах рано появляються різні диспептичні розлади: печія, нудота, інколи блювання. Вони пов’язані з натягуванням чепця та брижі кишки, що знаходиться в грижовому мішку і носить рефлексійний характер. При великих та ковзних грижах можуть виникати дізуричні розлади та порушення функції кишечника.

Основними об'єктивними признаками зовнішньої грижі є:

І/ випинання в ділянці живота, де знаходиться грижа. Розміри випинання залежать від виду грижі, давності захворювання та ступеня ії розвитку.

2/ випинання при надуванні живота та кашлі збільшу­ється, стає напруженим. При переході хворого із вертикаль­ного положення у горизонтальне випинання зменшуються, а при тиску на нього легко вправляється в черевну порожнину. У залежності від вмісту грижового мішка висліди пальпації, перкусії та аус­культації будуть різними. При наявності в грижовому мішку кишки, поверхня випинання гладенька, а консистенція м’яка, може бути видно перистальтику кишки, чути кишкові шуми. При перкусії в та­ких випадках буде тимпаніт. Присутність у грижовому мішку чепця виявляється не чітким ущільненням.

3/ Наявність дефекту в черевній стінці, тобто грижових воріт, в ділянці де розташована грижа після її вправлення в черевну порожнину. Грижові ворота можуть бути різних розмірів і форми. У одних хворих вони пропускають тільки кінчик пальця, а в інших через них проходить кисть. Грижові ворота можуть бути круглими, овальними, щілиноподібними.

4/ Наявність симптому "кашльового поштовху", який виявляється передачею кашльових поштовхів на введений кінчик пальця в грижові ворота або покладену на грижове випинання руку. Позитивний симп­том "кашльового поштовху" свідчить про вільне сполучення черевної порожнини з порожниною грижового мішка. Він стає негативним при за­щемленні грижі.

Заслуговує на увагу клініка ковзних гриж (мал.6)

А. Б.

А. Ковзна грижа сліпої кишки:

1. Очеревина; 2. Поперечна фасція; 3. Грижовий мішок; 4. Стінка сліпої кишки

Б.Ковзна грижа сечового міхура:

1. Очеревина; 2. Сечовий міхур; 3. Грижовий мішок; 4. Тонка кишка

при яких відзначається масивність та тістуватість грижі, ентероптоз і реакція органа втягненого у грижовий мішок / дизуричні розлади, порушення функцій кишок/. Запідозрити наявність ковзної грижі можливо по значному розширенню пахового каналу, великих розмірах грижі та консистенції грижового вмісту, в неповній вправності грижового вмісту, наявності дизурічних розладів, симптому дворазового сечовипускання і порушенні функції кишечника.

Анатомічною особливістю ковзних гриж є те, що грижовий мішок при збільшенні грижового випинання втягує в грижові ворота органи, тісно пов’язані з очеревиною. Покриваюча орган вісцеральна очеревина при цьому стає частиною грижового мішка. Без знання цих анатомічних,особливостей ковзних гриж існує реальна загроза інтраопераційного пошкодження стінки кишки або сечового міхура, про що варто завжди пам’ятати. За літературними джерелами при ковзній грижі пошкодження органів досягає 26,4%, а летальність - від 1% до 8,3%. Причиною смерті най­частіше буває післяопераційний перитоніт.

Клінічний перебіг при грижах залежить від величини та виду грижі, віку та статі хворого, вправимості чи невправимості грижі, наявності ускладнень і інших факторів.

Діагностика гриж.

Діагноз грижі встановлюється на підставі скарг хворого на болі в харак­терній ділянці черевної стінки та наявність випинання в ній, анамнезу /випинання появилося після фізичного навантаження, яке супроводжувалося підвищенням внутрічеревного тиску/, даних об’єктивного обстеження /зміна розмірів випинання після напруження черевної стінки, кашлі, часткове або повне вправлення його в черевну порожнину, знаходження грижових воріт, позитивний симптом "кашльового поштовху"/, лабораторних досліджень та додаткових методів обстеження /УЗД, рент­генологічні та інші/.

При пальпації грижового випинання нерідко вдається визначити вміст грижі /кишка, чепець, сечовий міхур, неопущене в калитку яєчко, варикозне розширення вен сім’яного канатика або його водянки, пухлина грижового мішка. /

Крім суб'єктивних та об'єктивних даних в клінічній практиці для підтвердження діагнозу використовують УЗД, рентгенологіч­ні методи, герніографію, колоноскопію, цистографію, ірігоскопію та ірігографію. Ці сучасні методи допомагають визначити вміст грижі і встановити з діагноз при наявності сумнівів. Сьогодні намітилося роз­ширення позицій ультрозвукового дослідження у діагностиці гриж, яке стає обов'язковим у діагностичній програмі хворих у перед - і піс­ляопераційному періодах. УЗД дозволяє діагностувати початкові форми грижі, ідентифікувати вміст грижі / особливо при неправимих і гі­гантських грижах/ і прогнозувати вид ковзної грижі. Клінічна цін­ність УЗД полягає у високій чутливості та специфічності цього ме­тоду при проведенні диференційної діагностики грижі з іншими пато­логічними утвореннями, а також оцінити анатомічну ситуацію у конк­ретного хворого та обґрунтувати показання до того чи іншого методу герніопластики.

Обов'язковим при обстеженні хворих є ректальне дослідження у чоловіків /для виключення захворювань передміхурової залози/ і вагінальне обстеження у жінок /для виключення патології органів малого таза/.

При підозрі на ковзну грижу, коли на перший план виступають дизурічні розлади або порушення функції кишечника хворим слід вико­нувати цистоскопію, цистографію, ректороманоскопію, ірігоскопію та ірігографію. При виникненні підозри про залучення у процес сечоводу або нирки, виконують інфузійну урографію.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 434 | Нарушение авторских прав