АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова скелетних м 'язів

Структурною одиницею скелетних м'язів є м'язове волокно, що є симнластичною багатоядерною структурою. М'язове волокно містить до 100 ядер і утво­рюється в зародковому періоді шляхом злиття первинних м'язових клітин - міобластів. Воно має циліндричну форму, товщину 10-100 мкм та довжину від кіль­кох міліметрів до декількох сантиметрів. М'язові волокна групуються у пучки, оточені пухкою сполучною тканиною (перимізій). Всередині пучків, між окре­мими м'язовими волокнами, міститься невелика кількість сполучної тканини (ендомізій), яка тісно зв'язана з оболонкою м'язових волокон - сарколемою. Увесь м'яз оточений фасцією або епімізієм.

Сарколема складається з двох шарів: внутрішнього - плазматичної мемб­рани (товщиною 8-10нм) і зовнішнього - базальної мембрани (товщиною 30-50 нм).

Розміщення ядер може бути різним. У ссавців вони розміщуються під обо­лонкою, а у амфібій - розкидані по всій товщині волокон. Навколо ядер і між мі­офібрилами знаходиться саркоплазма з різними органоїдами і включеннями. Ядра м'язових волокон разом з рибосомами відіграють важливу роль у синтезі білків. Мітохондрії м'язових волокон досягають великих розмірів і розміщуються ряда­ми між міофібрилами, забезпечуючи процес скорочення енергією АТФ. У м'язових волокнах добре розвинений саркоплазматичний ретикулум, який виконує головну роль в активації і регуляції скорочення-розслаблення. В саркопла­змі знаходяться розчинні білки (міоглобін та ін.), гранули глікогену, крапельки жиру й інші включення.

Основною особливістю м'язових волокон є наявність у їх саркоплазмі вели­кої кількості (до 1000-2000) тонких ниток - міофібрил діаметром 0,5-2 мкм. Міо­фібрили є скоротливим апаратом м'язових волокон. Вони мають світлі і темні ді­лянки (диски), які чергуються між собою. Диски характеризуються різними опти­чними властивостями. Одні з них анізотропні, тобто здатні до подвійного залом­лення світла. У звичайному світлі вони виглядають темними. Інші диски у зви­чайному світлі виглядають світлими. Вони ізотропні, тобто не володіють по­двійним заломленням світла. Анізотропні диски позначають буквою А, ізотропні - буквою I. В середині А-диска знаходиться світліша ділянка - Н -зона, а в сере­дині І-диска - Z -пластинка. В центрі Н -зони проходить М -лінія. Одноіменні ди­ски всіх міофібрил розміщуються на одному рівні, чим і зумовлюється поперечна посмугованість усього м'язового волокна.

Відрізок міофібрили між двома Z-лініями називається саркомером, довжи­на якого досягає 2,5 мкм. Ультраструктурна організація саркомерів встановлена за допомогою електронної мікроскопії. Міофібрили побудовані з тоненьких нитчас­тих структур - протофібрил, або міофіламентів. Розрізняють товсті і тонкі про-тофібрили. Товсті протофібрили мають діаметр 10-25 нм, довжину 1,5-2 мкм. То­вщина тонких протофібрил становить 5-7 нм, а довжина - 1 мкм. Товсті протофі­брили розміщуються в центральній частині саркомерів і утримуються тут опор­ними білками, які утворюють М-лінію. Тонкі протофібрили прикріплені до Z,- ліній і спрямовані до центральної частини саркомерів. Отже, в І-дисках розслабле­них саркомерів розміщуються тільки тонкі протофібрили, а в межах А-дисків - товсті. При скороченні саркомерів тонкі протофібрили переміщуються між товс­ті, тому спостерігається їх перекриття. Ділянка А-диска, в якій відсутнє перекрит­тя товстих і тонких протофібрил, називається Н-зоною. В кожному саркомері на­раховується близько 2500 протофібрил. Кожна товста протофібрила оточена шіс­тьма тонкими. У більшості хребетних тварин у скелетних м'язах і міокарді відно­шення кількості тонких протофібрил до кількості товстих становить 2:1.

Протофібрили побудовані зі скоротливих і регуляторних білків. Товсті протофібрили містять скоротливий білок міозин, а тонкі - скоротливий білок актин і регуляторні білки тропоміозин і тропоиін. Молекула міозину має дві нитки, які утворюють спіраль. Кожна нитка закінчується головкою. Утворюючи товсту проюфібрилу, молекули міозину розміщуються хвостами назустріч, а головками в протилежні боки. У головках наявні центри взаємодії з актином і центри АТФ-азної активності. Головки міозину виступають назовні, утворюючи в напрямку до тонких протофібрил поперечні місточки.

Тонка протофібрила складається з двох ниток фібрилярного актину, що утворюють спіраль. У жолобках між нитками актину розміщуються нитки тропоміозину. Одна тропоміозинова молекула зв'язана з сімома глобулами актину і од­нією молекулою тропоніну.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 853 | Нарушение авторских прав