 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Фізіологія гладеньких м'язів
Гладенькі м'язи людини і хребетних тварин входять до складу стінок шлунка, кишечника, сечоводів, сечового міхура, матки, бронхів, кровоносних судин й інших внутрішніх органів. Є вони і в шкірі (пиломотори), де гладком'язові клітини прикріплюються до волосяних сумок. Гладенькі м'язи спеціалізовані для виконання повільних рухів і тривалих тонічних скорочень. Скорочуючись, вони переміщують і виводять вміст порожнистих внутрішніх органів. Тривалі тонічні скорочення різко виражені у сфінктерах порожнистих органів, завдяки чому у них утримується їх вміст. Побудовані гладенькі м'язи здрібних одноядерних клітин веретеноподібної форми. Товщина клітин становить від 5 до 20 мкм, а довжина - 20-500 мкм. Зовні клітини вкриті плазматичною і базальною мембранами. Клітини гладеньких м'язів зв'язані нексусами, десмосомами і відростками. Десмосоми беруть участь у механічному сполученні клітин. Зв'язок за допомогою відрцртків відіграє роль у передачі механічної взаємодії між клітинами. Нексуси є високопровідними контактами і забезпечують перехід збудження з од нієї клітини на іншу. Завдяки наявності нексусів гладенькі м'язи є функціональним, або електричним синцитієм. Основними органоїдами гладком'язових клітин єядро, мітохондрії, мікротрубочки, лізосоми, скоротливі нитки і саркоплазматичиий ретикулум (виражений слабо). На відміну від посмугованих м'язів, які мають мезодермальне походження, гладенькі м'язи розвиваються з мезенхіми. Вони відрізняються від скелетних м'язів за біохімічними показниками: містять більше води, менше білків (у тому числі і скоротливих), креатинфосфату і АТФ, яка синтезується здебільшого у процесі гліколізу й окисного фосфорилювання. Витрати АТФ на скорочення менші, ніж у скелетних м'язах. Вміст актоміозину у гладеньких м'язах приблизно у 7 разів нижчий, ніж у скелетних. Міозин характеризується у 10 разів слабшою АТФ-азною активністю, ніж ускелетних м'язах. Міозин гладеньких м'язів відрізняється від міозину скелетних м'язів за амінокислотним складом, вищою розчинністю, чутливістю до ферментів і солей, атакож імунологічно. Тривалий час виявляли у гладком'язових клітинах тільки тонкі лротофібри-ли. Останнім часом виявили і міозинові протофібрили у клітинах майже всіх гладеньких м'язів, проте вони характеризуються високою лабільністю. Припускають, що актинові і міозинові протофібрили об'єднуються у міофібрили, які розташовуються під кутом до поздовжньої осі клітин і своїми кінцями прикріплюються до щільних тілець плазматичної мембрани. У гладком'язових клітинах виявлено троиоміозин, який відрізняється від тропоміозину скелетних м'язів. Тропонін у гладеньких м'язах не знайдено. Гладком'язові клітини мають мембранний потенціал спокою від -50 до -60 мВ, у його генерації беруть участь іони калію, натрію і хлору. Мембрана гладком'язових клітин у спокої більш проникна для натрію, ніж волокон скелетних м'язів, тому їх мембранний потенціал спокою менший. Потенціали дії гладком'язових клітин мають форму або звичайних пікових потенціалів тривалістю 20-50 мс (м'язи матки, ворітної вени, кишечнику), або платоподібних потенціалів дії тривалістю до 1000 мс (м 'язи сечоводів, шлунка). Амплітуда потенціалів дії перевищує мембранний потенціал спокою на кілька мВ, тому овершут недостатньо виражений. Потенціали дії деяких м'язів закінчуються слідовою гіперполяризацією. У м'язах, які характеризуються спонтанною активністю (шлунково-кишковий тракт, сечоводи, сечовий міхур, матка), потенціали дії розпочинаються препотенціалом, або генераторним потенціалом. Окрім того, у м'язах кишечника виявлено повільні хвилі деполяризації. Гладенькі м'язи артеріол і артерій, сім'явиносних канальців, райдужної оболонки, мигальної перетинки не проявляють спонтанної активності та активуються нервовими імпульсами. У гладеньких м'язах потенціали дії виникають за відсутності зовнішньо-клітинного натрію. Видалення ж кальцію із зовнішньоклітинного розчину веде до пригнічення генерації потенціалів дії. Такий же ефект спричиняють блокатори потенціалозалежних кальцієвих каналів (верапаміл, катіони лантану, марганцю і кадмію). Це вказує на те, що іони кальцію відіграють головну роль у генерації потенціалу дії. Потенціали дії поширюються у гладеньких м'язах за рахунок колових струмів. Виникнувши в одній клітині, потенціал дії може поширюватися на інші клітини через контакти з низьким опором (нексуси). Поширюються потенціали дії тільки на певну відстань. Швидкість поширення потенціалів дії становить від 2-х до 10-ти см/с. Вона тим більша, чим довша клітина і чим меншу кількість міжклітинних контактів повинен пройти потенціал дії. Тому швидкість поширення потенціалів дії у напрямку поздовжньої осі клітин приблизно у 10 разів вища, ніж у поперечному напрямі. Потенціали дії гладеньких м'язів відіграють роль у запуску скорочень. Зв'язок між збудженням і скороченням здійснюється за участю іонів кальцію. Оскільки саркоплазматичиий ретикулум недостатньо виражений, провідну роль у запуску скорочення відіграє зовнішньоклітинний кальцій, який надходить у клітини під час генерації потенціалів дії. Нез'ясованим залишається питання: яким чином кальцій активує скорочення, оскільки білок тропонін, чутливий до кальцію, не виявлено. Припускають, що АТФ-азна активність міозину підвищується внаслідок його фосфорилювання через систему кальцій-кальмодуліи-протеїнкіназа. Порогова концентрація кальцію в міоплазмі для активації скорочення перебуває на рівні 10-7 моль/л. Для розслаблення вона повинна бути знижена за рахунок виведення кальцію з клітин назовні роботою кальцієвої помпи і Nа-Са-обмінника, які функціонують у плазматичній мембрані. Припускають також, що частина кальцію депонується у ретикулумі і зв'язується білками поблизу внутрішньої поверхні плазматичної мембрани. Гладенькі м'язи скорочуються дуже повільно. Латентний період досягає однієї секунди, тривалість поодинокого скорочення м'язів шлунка жаби - однієї хвилини. Внаслідок цього при дуже низькій частоті подразнення (10-12 імп./хв) гладенькі м'язи переходять у тривале скорочення, що нагадує тетанус скелетних м'язів. Гладком'язові клітини скорочуються завдяки ковзанню тонких протофібрил відносно товстих. Унаслідок цього міофібрили вкорочуються і можуть розміщуватися перпендикулярно до поздовжньої осі клітини. Швидкість ковзання і розчеплення АТФ у 100-1000 разів менша, ніж у скелетних м'язах. Отже, як мембранні електричні процеси, так і скоротливий апарат пристосовані до здійснення повільних і тривалих скорочень без втоми і з незначними енерговитратами. Гладенькі м'язи іннервуються симпатичною і парасимпатичною нервовими системами. їх медіатори модулюють спонтанну активність і спричиняють протилежні ефекти. Наприклад, ацетилхолін підсилює скорочення гладеньких м'язів кишечника, а норадреналін їх гальмує. Гладенькі м'язи чутливі до багатьох фізіологічно активних речовин (адреналін, гістамін, серотонін, брадикінін, простагландини). Ефект цих речовин у різних м'язах є неоднаковими. Якщо речовина спричиняє деполяризацію мембрани, виникає збудження і скорочення, а якщо - гіперполяризацію мембрани, то виникає гальмування і розслаблення. Чутливість гладком'язових клітин до фізіологічно активних речовин зумовлена наявністю в їх мембрані хеморецепторів, які зв'язані з хемочутливими іонними каналами. Одним з адекватних подразників гладеньких м'язів є їх розтягання, яке веде до деполяризації мембрани, генерації потенціалів дії і скорочення. Ця властивість гладеньких м'язів має значення для здійснення нормальної фізіологічної діяльності багатьох внутрішніх органів. Розділ 6 Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 668 | Нарушение авторских прав |