АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рефлекторна дуга

Морфологічною основою для здійснення рефлексів є рефлекторні дуги. Рефлекторною дугою називають шлях, яким поширюється збудження від рецепто­рів до ефекторів під час рефлексів. До складу рефлекторної дуги входять: 1) рецептори, що сприймають подразнення; 2) аферентні нейрони, що проводять збудження у центральну нервову систему; 3) вставні нейрони, що проводять збу дження до ефекторних нейронів; 4) еферентні нейрони, що проводять збудження з центральної нервової системи до робочих органів; 5) ефектори, або робочі органи, діяльність яких змінюється у результаті рефлексу, Для здійснення рефлексу необ­хідна цілісність усіх компонентів рефлекторної дуги.

Загальноприйнятим є твердження, що замикальна ланка рефлексів знаходи­ться у центральній нервовій системі. Проте останнім часом описано місцеві реф­лекси, що замикаються у периферичних вегетативних гангліях. Саме вони у бага­тьох відношеннях відновлюють і забезпечують функції децентрованих і переса­джених внутрішніх органів.

Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: рецепторного і ефекторного, між якими наявний один синапс. Таку рефлекторну дугу називають двонейрониою, або моносинаптичною. Прикладом такої дуги є дуга міотатично-го рефлексу. Рецептори цієї дуги розміщені у м'язах (м'язові веретена), тіла реце­пторних нейронів - у спинальних гангліях, тіла ефекторних нейронів - у передніх рогах сірої речовини спинного мозку.

До рефлекторних дуг більшості рефлексів входить не два, а більша кількість нейронів (окрім рецепторного і ефекторного ще один або кілька вставних нейро­нів). Такі рефлекторні дуги називають багатонейронними, або полісинаптич-ними.

Рефлекси виникають унаслідок подразнення не одного, а багатьох рецепто­рів, які розміщуються на певній ділянці тіла. Та ділянка тіла, подразнення якої спричиняє певний рефлекс, називається рефлексогенною зоною, або рецептив­ним полем рефлексу. Тому схеми рефлекторних дуг складаються з ряду аферен­тних, вставних і ефекторних нейронів. Рефлекторні дуги включають ряд парале­льно розміщених синапсів, які сполучають групу аферентних з групою еферент­них нейронів.

Розглядаючи структуру рефлекторної дуги, необхідно наголосити, що сьо­годні уявляють її замкнутою, у вигляді рефлекторного кільця. Рефлекторне кільце утворюється за рахунок зворотного зв'язку, який інформує центральну нервову систему про виконання рефлекторної реакції. Рефлекторні кільця лежать в основі саморегуляції. За принципом зворотних зв'язків здійснюються складні поведінкові реакції і підтримання гомеостазу. Завдяки зворотним зв'язкам центральна нер­вова система отримує інформацію про результати свого впливу, оцінює будь-який рефлекторний акт і здійснює нові впливи.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 888 | Нарушение авторских прав