АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Деякі злоякісні пухлини

25) Ра́на (лат. vulnus, eris n., τραυμα) — це наслідок травми з порушенням цілісності покривів з або без пошкодження прилягаючих тканин. За механізмом утворення

різані (vulnus incisum) — нанесені ковзаючим рухом тонкого гострого предмета (ширина рани більша за глибину)

колоті (vulnus punctum) — нанесені предметом з невеликим поперечним перерізом (глибина рани більша за ширину)

колото-різані — нанесені гострими предметами з ріжучими краями,

рвані (vulnus laceratum) — унаслідок перерозтягнення тканин,

укушені (vulnus morsum) — нанесені зубами тварин або людини (не обов'язково внаслідок укусу),

рубані (vulnus caesum) — нанесення важким гострим предметом,

розтрощені (vulnus conquassatum) — характеризуються роздавлюванням і розривом тканин,

забиті (vulnus contusum) — від удару тупим предметом з одночасним ударом навколишніх тканин,

скальповані — з повним або майже повним відокремлеленням клаптя шкіри,

операційні, або хірургічні (vulnus operativum seu chirurgicum) — утворені під час хірургічної операції.

отруєні — містить отруту, що потрапила в рану як результат укусу тварин чи людської діяльності

комбінована: рвано-укушена, колото-різана тощо

Вогнепальна рана — (vulnus sclopetarium) — від вогнепальної зброї або уламків боєприпасів вибухової дії,:

кульові:

кулями невеликої швидкості (<700 м\с);

кулями великої швидкості (>700 м\с);

відламкові (осколочні);

стрілоподібними елементами;

кульками;

вторинними відламками (при попаданні кулі в тверді тканини — кістки);

мінно-вибуховими пристроями;

[ред.] За забрудненістю

чисті;

умовно чисті;

умовно інфіковані;

інфіковані.
Сучасна первинна хірургічна оброб­ка рани складається з таких елементів:

1) дезінфекція операційного поля у радіусі до 10 см навколо рани;

2) знеболювання (загальне чи міс­цеве — залежно від рани та стану по­терпілого);

3) розрізування рани впродовж її довгої осі до дна;

4) ревізія порожнини рани шляхом огляду її (рану розкривають зубасти­ми гачками);

5) видалення з рани сторонніх тіл (осколків металу, дерева, одягу, камінців, землі тощо);

6) вирізування іншим скальпе­лем пошкоджених країв рани і дна в ме­жах здорових тканин, відступивши від країв 0,5—1,5 см (розмір залежить від локалізації рани, тобто характеру тканин — чи немає в ділянці рани життєво важ­ливих судин, нервів, органів тощо);

7) за неможливості повного вида­лення дна рани (а також її країв) ви­даляють лише найбільш уражені ткани­ни в межах анатомічне можливого;

8) проведення після зміни хірур­гом рукавичок і інструментів гемо­стазу в рані шляхом перев'язуван­ня судин нитками (переважно таки­ми, що розсмоктуються) чи електро­коагуляції їх;

9) промивання рани хімічними ан­тисептичними засобами (розчинами фурациліну, хлоргексидину, йодопі-рону тощо);

10) введення у рану дренажу — гу­мової смужки або хлорвінілової чи си­ліконової трубки (залежно від харак­теру рани та ступеня її контамінації мікрофлорою);

11) закривання рани швами піс­ля ретельного видалення пошкодже­них тканин. Винятки часто роблять для ран, що локалізуються в ділянці сідниць, стегон. Якщо є сумніви що­до радикальності видалення пошкодже­них тканин і за великої контамінації рани мікробами, рану можна залиши­ти на 2—4 доби відкритою і закрити її первинновідстроченими швами.

26) Мастит — інфекційно-запальний процес у молочній залозі викликаний патогенами. Найчастіше він трапляється в матерів, що годують грудьми дитину(лактаційний мастит). Проте, інколи, він може бути й у жінок, які не вигодовують грудьми, у вагітних і навіть у новонароджених обох статей. Згідно з клінічними дослідженнями, найчастішими причинами гострого лактаційного маститу є порушення режиму догляду за грудьми (під час лактації у жінок котрі вперше народили) та самолікування. Так, через тріщину, садно, подряпину чи ранку на соску, в тканину грудей можуть проникати бактерії, але жінки, у яких із сосками все в порядку теж іноді страждають, а більшість жінок із тріщинами сосків — не хворіють.

Треба відрізняти мастит від застою молока в протоках (лактостазу), тому що застій не треба лікувати антибіотиками, а при маститі часто (але не завжди) є потреба в такому лікуванні. Застій виглядає як хворобливе, набрякле, тверде ущільнення в груді. В більшості випадків саме лактостаз передує розвитку гострого лактаційного маститу. Шкіра над застійною протокою часто дуже червона, так само, як і при маститі. Лихоманка й біль при маститі звичайно теж сильніші. Однак не завжди легко розрізнити помірний мастит і серйозний лактостаз. Обоє пов'язані із хворобливим ущільненням у груді. Лактостаз може, переходити в мастит. Щоб визначити чи відноситься підвищення температури до проблем грудей, треба виміряти температуру в декількох місцях — під обома пахвами, у лікті, у паху. Якщо температура під пахвами є найвищою, тоді ми вважаємо її симптомом неінфікованого маститу.

Профілактика

підготовка грудей і сосків до годування, ще у період вагітності

часте прикладання дитини до грудей не рідше ніж що 2 год. (відмовитися від графіку годувань);

слідкування за правильністю прикладання до грудей

до та після годування гігієнічне обмивання (протирання) грудей

забирати груди після того як дитина їх відпустила, навчитися правильно забирати груди;

чергувати груди приблизно що 2 години;

вільний одяг, не тісний бюстгальтер;

сон на спині або на боці;

максимум уникання стресових ситуацій;

розумне фізичне навантаження;

виключно грудне вигодовування (без допоювання та догодовування) в перші 6 міс.;

перш ніж годувати грудьми після переохолодження потрібно розігрітись;

уникання травм грудей;

корисно також періодично масажувати груди перевіряючи на наявність болючих ущільнень;

зціджувати залишки молока після годування

при появі дрібних ушкоджень, використовувати "зеленку" та терміново проконсультуватись з лікарем

Лікування

виправити прикладання дитини до грудей;

навчитися годувати дитину в різних позиціях;

не давати дитині імітаторів соска (дурачка, соску);

не використовувати накладки на сосок для годування;

годувати далі грудьми, якщо це тільки не занадто болісно. Якнайкраще спорожнювати болючу грудь;

розташувати дитину біля грудей так, щоб її підборіддя «вказувало» на місце застою;

під час ссання дитини, легенько масажувати груди в районі ущільнення в напрямку від основи грудей до соска;

під час годування зігрівати місце застою, випити щось тепле, прийняти теплий душ, (він підсилює ефект окситоцину), під душем можна зробити масаж (легкий) і дати груди дитині (або зцідити груди, потім запропонувати дитині груди для розсмоктування застою). Якщо після годівлі застій прощупується;— зцідити груди. Якщо є підозра на інфікований мастит виключаються всякі теплові компреси (особливо спиртові!) через небезпеку виникнення абсцесу. Також потрібно виключити грубі масажі грудей;

між годуваннями на почервоніле місце прикладати лід (лід загорнути в тканину) на 5-10 хвилин. Лід не має лікувальниз властивостей, але за рахунок скорочення проток знімає почервоніння та набряк груді;

якщо не можливо годувати грудьми, потрібно зціджувати молоко. Щоб не відбулося поширення інфекції в сусідні ділянки, зціджування повинні робитися електричним молоковідсмоктувачем, його можна взяти на прокат. #:Якщо всі міри лікування маститу виявляються ефективними, то зціджування закінчують на 10-й день.

не обмежувати час перебування дитини біля грудей;

виключно грудне вигодовування (без допоювання та догодовування) у перші 6 міс.;

призначають додаткові зціджування залежно від складності, може бути від 1-го до 3-х на добу;

спати на спині або на боці;

вільний одяг, нетісний бюстгальтер;

як тільки відчується полегшення відразу ж почати знову прикладати дитину до грудей;— чим раніше, тим краще. Мастит проходить швидше, якщо годувати грудьми;

висока температура допомагає впоратися з інфекцією. Збивати температуру тільки якщо хворій дуже погано, а не просто тому, що вона є;

знеболюючі (парацетамол, ібупрофен й інші) можуть непогано допомогти. Ви відчуєте себе краще, а кількість ліків, що одержить дитина через молоко, незначна;

якщо закупорена протока закінчується маленьким пухирцем на вершині соска, можна відкрити його стерильною голкою. (Простерилізувати голку або шпильку, остудити, і проколоти міхур. Не треба длубатися в соску. Просто злегка проткнути пухирець збоку або зверху. Розкриття міхура зменшить біль у соску, навіть якщо не вдасться відразу спорожнити забиту протоку);

якщо закупорена протока не очистилася протягм 48 годин (звичайно проходить), часто допомагає фізіотерапія ультразвуком. Це можна зробити в лікарні. Доза: 2 watts/cm, безупинно, протягом п'яти хвилин до місця застою, один раз у день, до двох доз. Якщо дві фізіопроцедури не допомогли, немає ніякого сенсу продовжувати. Ультразвук допомагає й при повторюваних на тому самому місці застоях. Коли застої повторюються, деяким матерям може допомогти також прийом лецитина, одна капсула (1200 мг) 3 або 4 рази в день;

якщо через 2 дні поліпшення не наступило;— виникає небезпека інфікованого маститу. У цьому випадку лікування призначає лікар;— антибіотик, але його обов'язково треба попередити про те, що Ви хочете продовжувати годувати дитину грудьми. У цьому випадку лікар призначить ті антибіотики, які можна приймати жінці, що годує, не відмовляючись від годівлі грудьми;

якщо симптоми починають стихати, не треба починати прийом антибіотиків. Симптоми будуть поступово минати й зовсім зникнуть протягом наступних 2-5 днів. Температура звичайно падає в першу добу, біль минає через 24-48 годин, а ущільнення в груді розсмоктується за кілька днів. Червоність може залишитися протягом тижня або більше;

відпочинок допомагає впоратися з інфекцією.

Примітка: амоксициллін, простий пеніцилін і деякі інші часто призначувані антибіотики зазвичай не допомагають при лікуванні маститу. Якщо є потреба в антибіотиках, вони повинні діяти на золотавий стафілокок (Staphylococcus aureus). Ефективні проти цієї бактерії цефалексин, клоксациллін, флуклоксациллин, амоксиклав, клиндамицин і ципрофлоксацин. Останні два підходять для матерів з алергією на пеніцилін. Під час лікування, обов'язково проконсультуйтесь з неонатологом або педіатром, чи можна годувати грудьми, при вживанні конкретних медпрепаратів.

Абсцес: мастит іноді ускладнюється абсцесом. В цьому випадку не потрібно припиняти годівлю, навіть проблемною грудю. Раніше абсцес майже завжди розкривали хірургічним шляхом. Тепер частіше проводять кілька відсмоктувань за допомогою голки або дренажа при контролі радіографії;— це менше впливає на годівлю грудьми. Якщо є потрібна операція, розріз треба робити якнайдалі від ореола.

28) Беши́ха (грецьк. ερυσίπελας - червона шкіра) — загальна гостра інфекційна хвороба, що перебігає з переважним ураженням шкіри або слизових оболонок.

Симптоми

Інкубаційний період від декількох годин до 3-5 діб.

Захворювання починається гостро — ознобом, головним болем, швидким підвищенням температури до 38—40°, загальна слабкість. У багатьох хворих спостерігається нудота та блювота. Місцеві прояви хвороби виникають майже одночасно із розвитком загальної інтоксикації або через декілька годин та навіть діб від початку хвороби (зазвичай при локалізації процесу на ногах). Через 1,5 - 2 доби від початку захворювання зявляються локальні ураження шкіри (частіше на обличчі,нижніх кінцівках).

Для еритематозної бешихи характерна обмежена гіперемія шкіри, її інфільтрація, набряк, помірна болючість при пальпації, наявність регіонарного лімфаденіта.Спочатку зявляється червона пляма,яка швидко поширюючись,перетворюється в еритему.Ураження шкіри яскраво-червоного кольору з нерівними ("язики полумя") і чіткими ("валик по периферії") межами ділянки ураження.

При ериматозно-бульозній бешисі на фоні еритеми утворюються пухирі різних розмірів, які містять світлу, прозору рідину. Сильно виражений набряк шкіри.Характерним є розвиток регіонарного лімфаденітом.

При ериматозно-геморагічній бешисі з'являються геморагії у ділянці еритеми.

Бульозно-геморагічна бешиха характеризується наявністю геморагічного та фібринозного ескудату у порожнині пухирів.

Бешиха локалізується частіше за все на обличчі, потім на ногах; значно рідше уражаються руки та тулуб.

Тривалість лихоманкового періоду при своєчасному лікуванні не перевищує 2-4 діб. Місцеві прояви хвороби зникають через 1-3 тижня та більше (при бульозно-геморагічній формі). Після затухання гострого запалення нерідко залишаються стійкий набряк, лімфостаз. При рецидивуючому перебігу бешихи можливе формування слоновості.

Рецидиви бешихи виникають з постійною локалізацією у строки від 2-4-ох тижнів до року та пізніше після перенесеного захворювання. На протязі декількох років хворий може перенести більше 10-15 рецидивів. Хвороба набуває хронічного перебігу. У гострому періоді бешихи спостерігаються лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, помірно збільшена або нормальна ШОЕ.

[ред.] Ускладнення

Найчастіше це абсцеси, флегмони, виразки та некрози шкіри, флебіти, тромбофлебіти. В ослаблених осіб при приєднанні стафілококової інфекції можливий сепсис. До наслідків рецидивуючої бешихи відноситься вторинна слоновість.

[ред.]Діагностика

Хвороба розпізнається на основі характерних клінічних даних, показань у анамнезі на перенесене у минулому захворювання на бешиху (у атипових випадках).

Диференціюють від абсцесу, екземи, різних дерматитів, оперізуючого лишая, еризипелоїда та шкірної форми сибірської виразки.

[ред.]Лікування

Хворих із вираженою інтоксикацією, поширеними місцевими проявами хвороби, а також хворих з рецидивуючою бешихою госпіталізують у інфекційні відділення. Лікування інших хворих може здійснюватись у поліклініці, амбулаторії. Проводиться лікування антибіотиками (пеніцилін). Курс лікування антибіотиками 8-10 днів.

При частих рецидивах хвороби призначають цефалоридин, лінкоміцин, напівсинтетичні пеніциліни. Показані аскорбінова кислота, рутин, вітаміни групи В, антигістамінні препарати. При млявому затяжному перебігу бешихи, рецидивах, розвитку виразок та ерозій призначають продигіозан в/м 1 раз у 4 дні по 50-100 мкг на ін'єкцію, курс лікування 3-5 ін'єкцій. Доцільно у аналогічних випадках проведення аутогемотерапії.

Місцеве лікування проводиться лише при наявності великих пухирів на шкірі кінцівок (пов'язки із розчинами риванолу або фурациліну, у подальшому - з левоміцетиновою та синтоміциновою емульсією). Протипоказані у гострому періоді бешихи пов'язки з маззю Вишневського, іхтіоловою маззю. Для усунення набрякового синдрому, лімфостазу застосовується фізіотерапія (озокерит, парафін, електрофорез хлорида кальцію, лідази, радонові ванни). При слоновості - хірургічне лікування.

Профілактика бешихи — додержання санітарно-гігієнічних умов у побуті та на виробництві, своєчасне лікування саден, запрілостей, санація осередків хронічної стрептококової інфекції.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 592 | Нарушение авторских прав