АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Злоякісні пухлини.

Рак (з епітеліальної тканини).

Саркома (з сполучної тканини).

Меланобластома (з пігментної тканини).

Гемобластома (з кровотворної тканини).

Рак – найпоширеніша злоякісна пухлина. Вона становить 90% від усіх злоякісних пухлин. Швидкий ріст пухлини і недостатнє її кровопостачання призводить до змертвіння, розпаду окремих ділянок пухлин, утворення порожнин і виразок.

При рості ракова пухлина руйнує сусідні тканини, проростаючи в них. Раковий процес часто, особливо в термінальних стадіях, супроводжується кахексією – різким виснаженням організму.

Саркома – одна із найбільш злоякісних пухлин. Вона супроводжується бурхливим інфільтративним ростом, метастазами і швидко призводить до смерті хворого.

Клінічні ознаки пухлин: Доброякісні пухлини не викликають ніяких скарг і досить часто виявляються випадково. Ріст їх повільний, загальний стан хворого не змінюється. Перебіг злоякісних пухлин на початку свого розвитку безсимптомний, потім виникають ознаки дискомфорту: втрачається інтерес до роботи, виникає апатія. З ростом і збільшенням пухлин біль стає інтенсивним. Великі пухлини починають розпадатись, продукти їх розпаду, всмоктуючись в організм, призводять до інтоксикації, прогресивного схуднення, виснаження.

Проводячи обстеження хворого з підозрою на пухлину, медичний працівник повинен дати відповідь на три питання: 1) чи є у даного хворого справжня пухлина, чи це запальний інфільтрат, який є ознакою іншого захворювання? 2) яка це пухлина – доброякісна чи злоякісна; якщо злоякісна, то чи є метастази? 3) якому лікуванню підлягає дана пухлина?

Додаткові методи дослідження: 1) ендоскопічне дослідження (гастродуоденоскопія (ГДС), колоноскопія, бронхоскопія, цистоскопія); 2) біопсія, цитологічне дослідження; 3) ехографія; 4) комп’ютерна томографія і ін. При вирішенні питання про лікування хворого із злоякісною пухлиною необхідно знати стадію захворювання і клінічну групу.

Розрізняють чотири стадії злоякісних новоутворів: І стадія – пухлина займає обмежену ділянку органа, не проростає в сусідні органи, не дає метастазів; ІІ стадія – пухлина великих розмірів, може проростати в стінку органа, але не виходять за його межі, можливі поодинокі метастази в регіонарні лімфатичні вузли першого порядку; ІІІ стадія – пухлина великих розмірів, виходить за межі ураженого органа, проростає в навколишні тканини, дає множинні метастази в регіонарні лімфатичні вузли другого порядку; ІV стадія - метастази пухлини у віддалені органи і лімфатичні вузли.

Усіх хворих з пухлинами поділяють на такі клінічні групи:

Іа – хворі з підозрою на онкологічне захворювання;

Іб – хворі з передпухлинними захворюваннями або доброякісними пухлинами (хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка, мастопатія і ін.);

ІІ – хворі зі злоякісними пухлинами, які підлягають різним методам спеціального лікування (хіміотерапії, променевої терапії та ін.);

ІІа – хворі, які підлягають радикальному (хірургічному) лікуванню, успіх якого цілком імовірний;

ІІІ – хворі на злоякісні пухлини після радикальних операцій без рецидивів (практично здорові);

IV – хворі із запущеними злоякісними пухлинами, метастазами у віддалені органи і лімфатичні вузли, що потребують симптоматичного лікування або паліативної операції.

Для кращого розуміння характеру росту ракових пухлин онкологами різних країн запропонована Міжнародна класифікація пухлин, яка включає чотири показники: T,N,M,P:

Т – tumor, характеризує розмір первинної пухлини.

N – nodula, характеризує ураження лімфатичних вузлів.

M – metastasis, вказує на наявність віддалених метастазів.

P – гістологічні критерії проростання стінки порожнистого органа.

Важливе значення має онкологічна настороженість. Завдання молодших медичних працівників, які проводять профілактичні огляди або огляд хворого, запідозривши пухлину, терміново направити його до лікаря.

Передракові стани – різні процеси і стани, які можуть передувати і переходити в злоякісні пухлини. До них відносять вади розвитку, в тому числі дермоїдні кісти, хронічні запальні процеси, доброякісні пухлини.

Тема: " Захворювання молочної залози".

Домашнє завдання: "Захворювання молочної залози".

Література:

О.М.Кіт "Медсестринство в хірургії" Укрмедкнига, 2002р.,с.348-355;

І.В.Роздольський Посібник з хірургії, Київ:Здоров’я, 2003р., с.310-320.

Догляд за хворими із захворюваннями молочної залози.

Усі захворювання молочної залози можна поділити на дві великі групи:

1. Запальні – неспецифічні і специфічні мастити, абсцеси, флегмони, гангрени.

2. Незапальні – доброякісні і злоякісні пухлини, дисгормональні захворювання, вади розвитку (гіпо-, гіпермастія, амастія, полімастія).

Запальні захворювання молочної залози.

Гострий мастит – запалення молочної залози.

Мастит виникає найчастіше у матерів, що годують дітей грудьми, в перші дні і місяці (до 4 місяців) лактаційного періоду. Основними причинами його виникнення є: травматизація (тріщини, виразки) сосків; застій молока (лактостаз), який призводить до його згортання в молочних ходах і розвитку запального процесу; пряме попадання інфекції через епідермальний покрив; недотримання гігієнічних правил. Слід зазначити, що мастит може виникати і у жінок без лактації, а також у чоловіків.

Основним збудником захворювання є стафілокок (80%), стрептокок (15%) та мікробні асоціації.

Залежно від розповсюдження та локалізації запального процесу в молочній залозі розрізняють дифузні – уражається вся молочна залоза (панмастити) і відмежовані мастити.

За патоморфологічними змінами в молочній залозі розрізняють: серозну (початкову), інфільтративну, абсцедивну, флегмонозну та гангренозну форми маститу.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 689 | Нарушение авторских прав