АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація пов’язок.

Прочитайте:
  1. Анатомічна класифікація
  2. Будова, класифікація і хімічний склад кісток.
  3. Види пов’язок.
  4. Визначення ВЛІ та їх класифікація за етіологічною ознакою. Причини виникнення.
  5. Гігієнічні критерії та класифікація умов праці
  6. Завдання №6 Класифікація з’єднань хребта
  7. Загальна характеристика та класифікація
  8. ІІ. Класифікація серцевих шумів.
  9. Їх використання в практ діяльності лікарів. Класифікація клін ефектів пошкоджуючої дії на організм залежно від умов опромінення.
  10. Класифікація АГ за рівнем артеріального тиску.

1. За типом використаного матеріалу пов’язки поділяють на 2 групи: а) м’які (клейові, бинтові, косинкові та ін.); б) тверді, або жорсткі (шинні, крохмальні, гіпсові пов’язки).

2. Залежно від мети накладання, пов’язки можуть бути: 1) закріплювальні, тобто ті, які утримують перев’язувальний матеріал на рані або на ураженій поверхні; 2) іммобілізуючі, або нерухомі, які забезпечують нерухомість ураженої частини тіла. Ці пов’язки, як правило, застосовують при травмах опорно-рухового апарату для попередження болю при транспортуванні, а в лікарняних умовах – для утримання в правильному положенні відламків кісток після репозиції або після операцій на кістках; 3) або екстензійні -–пов’язки з витягненням. З цією метою використовують апарати для витягнення (Г.Н.Ілізаров, О.М.Єдинак й ін.), які забезпечують достатні рухи в здорових відділах кінцівки при одночасному збереженні нерухомості ушкодженої частини кінцівки.

Закріплювальні пов’язки за способом фіксації перев’язувального матеріалу поділяються на: а) бинтові; б) липкопластирні; в) клейові (колоїдні, клеонові); г) косинкові; д) пращоподібні; е) Т-подібні.

Іммобілізуючі або нерухомі поділяють на 2 групи: а) шинні; б) тверднучі (гіпс, пластмаса, крохмаль і ін.). Шинні пов’язки бувають простими (фіксаційні або транспортні) і екстензійними (лікувальні шини або апарати для скелетного витягнення).

У загальнохірургічній практиці найчастіше використовують м’які бинтові пов’язки, які попереджують висихання рани, вторинне інфікування її, сприяють зупинці кровотечі.

Основні перев’язувальні матеріали.

Перев’язувальний матеріал, який використовують при операціях і перев’язках, повинен відповідати таким вимогам: мати добру капілярність, бути гігроскопічним, тобто бути хімічно і механічно інертним, піддаватися стерилізації без порушення його якості.

Серветки – це квадратні шматки марлі різної величини, складені в декілька шарів із загорнутими всередину краями, щоб у рану не попадали нитки.

Тампони – різної довжини і ширини смужки марлі, загорнуті всередину краями. Їх використовують в основному для зупинки кровотечі.

Турунди, які менші розмірами від тампонів, використовують для дренування невеликих за розмірами порожнин.

Марлеві кульки – невеликі шматки марлі, складені у вигляді чотири або трикутних пластинок. Їх застосовують для висушування рани. Іноді з цією метою використовують кульки гігроскопічної вати, загорнуті в марлю (ватно-марлеві кульки).

Бинти – це різної довжини (2-3 м) і ширини (2,5-20 см) смужки марлі, скручені в бабіну. Їх використовують для закріплення пов’язок та для фіксації іммобілізуючих пов’язок. В останній час набувають поширення трубчасті бинти. Їхня перевага в тому, що вони завдяки еластичності добре моделюють конфігурацію тіла і надійно фіксують перев’язувальний матеріал.

Цінними перев’язувальним матеріалом є вата. Вона буває двох видів – проста (незжирена) і гігроскопічна. Остання має велику всмоктувальну здатність.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 486 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)