АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІІ. Класифікація серцевих шумів.

Згідно до часу виникнення шуму по відношенню до І і ІІ тону, серцеві шуми класифікуються як систолічний, діастолічний чи систоло-діастолічний.

1. Систолічні шуми виникають між І та ІІ тоном. В залежності від початку виникнення шуму після І тону систолічні шуми поділяються на два типи: викиду і регургітації. Особливу увагу потрібно звертати на час початку шуму, оскільки початок є набагато важливішим, ніж довжина у визначенні походження шуму і, таким чином, діагнозу.

● Систолічний шум викиду (також називають стенотичним). Виникає відразу після закінчення І тону, може бути коротким чи довгим. Ці шуми спричиняються потоком крові, який проходить через стенотичні або деформовані півмісяцеві клапани або збільшеним потоком через нормальні півмісяцеві клапани. Тому їх находять на основі чи посередині зони серця. Ці шуми можуть бути патологічні або невинні.

● Систолічний шум регургітації починається з І тону (нема проміжку між І тоном і початком шуму) і звикло займає всю систолу (пансистолічний чи голосистолічний), але може закінчуватись в середині або в ранній систолі. Ці шуми завжди патологічні і пов’язані лише з трьома станами: ДМШП, мітральна регургітація і трикуспідальна регургітація.

А) Локалізація. Окрім типу (вигнання чи регургітації), дуже важливою у визначенні походження шуму є локалізація максимальної інтенсивності (рис. 3).

В) Провідність. Систолічний шум викиду на основі серця, який добре проводиться на шию пов’язаний з аортою. Але такий самий шум, що проводиться добре в боки грудної клітки і на спину - виникає на рівні легеневого клапана чи легеневої артерії.

С) Якість. Систолічний шум при мітральній регургітації чи ДМШП описується як дуючий шум. Систолічний шум викиду при АС чи ЛС є грубим, скрипучим. Більшість невинних (функціональних) шумів в дітей (шум Стілла) характеризуються як вібраційний чи «жужжащий» (гудящий) шум.

Рис. 3. Точки аускультації систолічних шумів. Найбільш поширені стани виділені.

2. Діастолічні шуми виникають між ІІ і І серцевим тоном. Вони є трьох типів: ранні діастолічні, середньодіастолічні і пізні діастолічні.

● Ранній діастолічний (протодіастолічний) шум викликаний аортальною чи легеневою регургітацією.

Шуми аортальної регургітації є високочастотними, краще вислуховується з діафрагмою на стетоскопі в 3 лівому міжреберному проміжку, іррадіюють на верхівку. Шуми легеневої регургітації звикло є середньочастотними, але можуть бути високочастотними при легеневій гіпертензії. Краще вислуховуються в 2 лівому міжреберному проміжку, іррадіюють вздовж лівого краю грудини.

● Середньодіастолічні шуми завжди є низькочастотними, починаються з голосного (шумного) ІІІ тону. Краще вислуховуються конусним стетоскопом. Ці шуми спричинені анатомічним чи відносним стенозом мітрального чи тристулкового клапанів. Шуми мітрального стенозу краще вислуховуються на верхівці (верхівковий гуркіт). Шум тристулкового стенозу добре вислуховувати в точці проекції тристулкового клапана (нижче лівого краю грудини).

● Пізні діастолічні шуми є низькочастотні і виникають в пізню діастолу або відразу перед систолою. Їх виявляють при анатомічних стенозах мітрального чи тристулкового клапана.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 999 | Нарушение авторских прав