АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація аліментарно-зумовлених захворювань

Прочитайте:
  1. Аналіз професійних захворювань
  2. Анатомічна класифікація
  3. Будова, класифікація і хімічний склад кісток.
  4. В наркологічному відділенні психоневрологічної лікарні хворому призначено тетурам. Яке з перерахованих захворювань може бути показанням до його застосування.?
  5. Визначення ВЛІ та їх класифікація за етіологічною ознакою. Причини виникнення.
  6. Вкажіть зміни на очному дні, що спостерігаються у разі захворювань нервової системи
  7. Гігієнічні критерії та класифікація умов праці
  8. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ГОСТРОЇ НЕПРОХІДНОСТІ КИШОК Й ІНШИХ ГОСТРИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНЫВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ.
  9. Завдання №6 Класифікація з’єднань хребта
  10. Загальна характеристика та класифікація

I. Первинні хвороби недостатнього та надлишкового харчування або патологічні стани, що зумовлені недотриманням принципів раціонального харчування:

1. Хвороби та синдроми недостатнього харчування:

· білково-енергетична недостатність (БЕН);

· білкова недостатність (порушення росту та розвитку, квашіоркор, аліментарна дистрофія, похудіння, харчовий маразм та ін.);

· вітамінна недостатність (гіпо- та авітамінози: цинга, бері–бері, рахіт та ін.);

· мінеральна недостатність (залізодефіцітна анемія, ендемічний зоб, карієс та ін.);

· недостатність незамінних поліненасичених жирних кислот;

· невстановлені види недостатності харчування (недостатність харчових волокон, окремих амінокислот та ін.);

2. Хвороби та синдроми надлишкового харчування:

· енергетична надлишковість (аліментарне ожиріння);

· синдром білкового надлишку харчування;

· синдром надлишку поліненасичених жирних кислот;

· вітамінна надлишковість (гіпервітамінози А, D та ін.);

· мінеральна надлишковість (флюороз, молібденова подагра та ін.);

3. Х вороби невстановленої етіології – хвороба Кашина-Бека (полімакро- і мікроелементоз).

4. Порушення режиму харчування – морфофункціональні порушення органів травлення.

 

II. Вторинні хвороби недостатнього і надлишкового харчування:

1. Вторинна білково-енергетична недостатність (внаслідок інфекційних, хірургічних, онкологічних захворювань).

2. Вторинні гіповітамінози (вторинний рахіт).

3. Вторинне ожиріння (церебральне, гіпоталамічне, ендокрінне).

 

III. Захворювання, що мають багатофакторну етіологію, тобто хвороби для яких характерні алементарні фактори ризику:

· атеросклероз;

· гіпертонічна хвороба;

· сечокам’яна хвороба;

· жовчонокам’яна хвороба;

· подагра;

· злоякісні новоутворення та ін.

 

IV. Інфекційні і паразитарні хвороби з аліментарним шляхом передачі:

1. Харчові інфекції (мікробної, вірусної та протозойної природи).

2. Гельмінтози.

3. Харчові отруєння мікробного походження.

4. Харчові отруєння хімічної природи (продуктами отруйними за своєю природою або за певних умов, які вміщують домішки токсичних речовин, в тому числі мікотоксини).

 

V. Патологічні стани, що пов´язані з морфофункціональними особливостями організму або харчова непереносимість:

1. Ензимопатії:

· спадкові (галактоземія, фенілкетонурія, дефіцит лактази та ін.);

· набуті (дисахаридазна недостатність та ін.).

2. Харчова алергія.

Суттєве місце у структурі аліментарних захворювань займають харчові отруєння.

Харчові отруєння – це гострі або хронічні захворювання, що викликані споживанням їжі, масивно засіяної деякими видами мікроорганізмів або забрудненої токсинами мікробного та немікробного походження.

Харчові отруєння мають ряд характерних провідних ознак. До їх числа відносять:

· чіткий зв’язок з прийомом їжі;

· масовий характер ураження;

· раптовий початок, як правило, серед повного здоров´я;

· ураження в основному кишково-шлункового тракту;

· швидке припинення подальшого виникнення захворювань після вилучення із споживання недоброякісних харчових продуктів.

Гігієнічні основи організації лікувально-дієтичне харчування

Лікувально-дієтичне харчування є найважливішим елементом комплексної терапії ряду захворювань. Лікувальне харчування використовується при гострих захворюваннях і у випадку загострення хронічних хвороб. Дієтичне харчування застосовують у період ремісії як в санаторно-курортних закладах, так і в системі громадського харчування.

В одних випадках, при захворюваннях органів травлення або порушеннях обміну речовин, лікувально-дієтичне харчування відіграє роль основного терапевтичного чинника, в інших – створює оптимальний фон для більш ефективного проведення лікувальних заходів.

Основні принципи організації лікувально-дієтичного харчування:

· лікувально-дієтичне харчування має не тільки забзпчувати фізіологічні потреби, але й бути лікувальним засобом, тобто вливати на клінічну картину захворювання і характер патологічного процесу.

· лікувально-дієтичне харчування має підвищувати ефективність терапевтичних засобів.

· лікувально-дієтичне харчування має бути диференційованим і індивідуальним.

· лікувально-дієтичне харчування має бути регулярним (найчастіше чотириразовим).

· лікувально-дієтичне харчування має враховувати супутні захворювання.

Слід пiдкреслити, що лiкувальне харчування повинно бути динамічним. Hеобхiдність забезпечення динамічності, насамперед, продиктоване тим, що будь-яка лiкувальна дiєта в тому чи iншому вiдношеннi є обмеженою i, як наслiдок цього, однобiчною i неповноцiнною.

Тому тривале дотримування дієтичного харчування, особливо суворих дієт, може привести, з одного боку, до часткового голодування органiзму у вiдношеннi окремих харчових речовин, з іншого − до детренування порушених функцiональних механiзмiв в перiод вiдновлення.

Hеобхiдна динамiчнiсть досягається широким використанням в процессі організації дiєтотерапiї принципiв щадіння та тренування.

Принцип щадiння передбачае виключення з рацiону тих чинників харчування, що сприяють пiдтримці патологiчного процесу або сприяють його прогресуванню.

Вiдiляють механiчне, хiмiчне та термiчне щадiння.

До провідних принципiв механічного щадіння вiдносять:

· виключення грубих речовин та речовин, що погано засвоюються;

· обмеження в харчовому рацiонi клiтковини;

· подрiбнення, протирання та п’юрування їжі.

До основних принцiпiв хімічного щадіння вiдносять:

· паровий метод приготування других страв;

· виключення страв багатих екстрактивними речовинами;

· обмеження страв з сокогонною дiєю;

· виключення прянощів і солодощів.

Зрештою, термічне щадіння передбачає виключення з рацiону термiчних подразників, тобто страв з високою температурою.

Принципи щадіння, як правило, використовуються на початку лiкування i практично полягають і суворому дотриманнi суворих дiєт.

Потiм з метою попередження часткового голодування використовують принцип тренування, який передбачає розширення первинно суворої дiєти за рахунок зняття, пов’язаних з нею обмежень, та наступним переведенням хворих на більш повноцiнні харчові рацiони.

Головними методами реалізації принципу тренування є організація харчування за “ступiнчастою” системою або за системою “зигзагiв”.

“Ступiнчаста” система передбачає поступове розширення первинно суворої диети за рахунок дозованого зняття обмежень.

В свою чергу, система “зигзагів” зумовлює вiдносно рiзку, короткочасну змiну дiєти. Такi дiєти, i вiдповiдно днi iх застосування, отримали назву контрастних.

Контрастні дієти бувають двох видiв: навантажувальнi (“плюс-зигзаг” дієти) та розвантажувальнi (“минус-зигзаг” дієти).

Навантужувальні дієти (дні) передбачають включення до рацiону на короткий термін харчових речовин, вмiст яких є рiзко обмеженим, або вони зовсiм виключенi з основноi дiети. Як такий підхід сприяє поштовхоподiбному стимулюванню ослаблених функцій, забезпечує включення до рацiону дефiцiтних харчових речовин, викликає пiдвищення апетиту, полегшує переносимiсть довгострокових i зовсiм суворих дiетичних режимiв, і, фактично, є своєрiдною функцiональною пробою, яка має важливе психопрофiлактичне значення, збільшуючи впевненiсть хворого у сприятливому перебiгу захворювання.

Розвантажувальні дієти (дні) зумовлюють обмеження енергетичної цінності харчового раціону, яке пов’язано з цiлеспрямованою перебудовою його хiмiчного складу та забезпечує щадiння зiпсованих функцiональних механiзмiв, а також корегування обмiнних зрушень.

Перiодичнiсть призначення навантажувальних та розвантажувальних дієт є приблизно однаковою − 1 раз на 7−10 днiв.

Під час призначення лiкувального харчування необхідно використовувати 2 системи його організації: елементну i дiєтну.

Елементна система передбачає розроблення для кожного хворого iндивiдуальної системи харчування з конкретним перерахуванням характеристик кожного з елементiв добового харчового рацiону.

Дієтна система, яка переважно використовується в теперішній час, характеризується призначенням в iндивiдуальному порядку тієї чи іншої дієти з числа ранiше розроблених та випробуваних.

Зазначена система лiкувального харчування передбачає використання 15 основних лікувальних дієт (столів),а також групу контрастних або розвантажувальних дієт. Крiм того, частина основних дiєт (1, 4, 5, 7, 9, 10) мають декiлька варiантiв, що позначаються прописними лiтерами алфавiту і додаються до номеру основної дiєти, наприклад 1а, 1б, 5а тощо.

Кожна дiєта i її варiанти характеризуються:

1. Показниками до застосування.

2. Цiльовим лiкувальним призначенням.

3. Енергетичною цінністю та хiмiчним складом.

4. Особливостями кулiнарної обробки їжi.

5. Режимом харчування.

6. Перелiком дозволених i рекомендованих страв.

В таблиці 1 наведені головні характеристики основних лiкувальних дiєт.

Таблиця 1

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 913 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)