Клінічні ознаки. Відмороження І ступеня. Блідість шкіри, біль у відморожених ділянках
Відмороження І ступеня. Блідість шкіри, біль у відморожених ділянках. Одужання настає на 5-7 день хвороби.
Відмороження ІІ ступеня. Характерною ознакою є утворення пухирів з прозорою рідиною, яка, як і при опіках, є близькою за складом до плазми.
Відмороження ІІІ ступеня. Спостерігається некроз усіх шарів шкіри з можливим переходом на підшкірну клітковину, утворюються пухирі, наповнені кров’янистим вмістом.
Відмороження IV ступеня. Характеризується змертвінням шкіри, прилеглих м’яких тканин і кісток у вигляді муміфікації або гангрени.
Примороження виникає при повторних діях холоду (І ступеня). Уражаються в основному відкриті частини обличчя (кінчик носа, вуха, повіки), кисті, пальці стопи (при тісному взутті). При примороженні шкіра стає синюшною, часом червоного кольору, з пониженою чутливістю і холодною на дотик. Набряк тканин в основному відсутній.
Траншейна стопа. Це ураження виникає у людей, які довгий час перебували на холоді в мокрому взутті. Розвитку "траншейної" стопи сприяє не лише довга дія вологого холоду, але і повторне зігрівання стопи і знову дія холоду.
Лікування. Основними завданнями при наданні першої допомоги при відмороженнях є зігрівання кінцівки, відновлення температури тканин до нормальних цифр і попередження розвитку інфекції.
При наданні першої допомоги потерпілого необхідно зігріти у ванні, температуру води в ній протягом 20-30 хв слід поступово підвищувати з 19-20 до 400С. Одночасно необхідно проводити легкий масаж ураженої ділянки погладжуванням від периферії до центру, до потепління і почервоніння стопи. Хворим призначають ліжковий режим з підвищеним положенням кінцівки, проводять тепле закутування і дають гаряче пиття.
Поступове зігрівання не порушує структури охолоджених тканин, у потерпілих спостерігають менше виражену інтоксикацію. При повільному зігріванні і подальшому проведенні лікування, навіть якщо не вдається уникнути некрозу тканин, він, як правило, є сухим, а при швидкому, активному зігріванні – вологим. Крім цього, при швидкому зігріванні підсилюється больовий синдром, виникає виражена інтоксикація організму.
Зігріту ділянку тіла або кінцівку слід висушити, обтерти спиртом або горілкою, накласти чисту (краще стерильну) пов’язку з товстим шаром вати і укласти (кінцівку) на шину. При відмороженнях ІІ-ІІІ-IV ступенів потерпілому необхідно ввести профілактичну дозу протиправцевої сироватки і анатоксин.
Тема: "Догляд за хворими з пошкодженням та захворюванням шиї".
План лекції.
1. Вади розвитку органів у ділянці шиї.
2. Поранення шиї.
3. Пухлини і хірургічні захворювання органів у ділянці шиї.
Питання до лекції.
1. На що треба звернути увагу при обстеженні голови та шиї?
2. Що таке атерома?
Домашнє завдання:. "Догляд за хворими з пошкодженням та захворюванням шиї ".
Література:
О.М.Кіт "Медсестринство в хірургії" Укрмедкнига, 2002р.,с.318-320;
І.В.Роздольський Посібник з хірургії, Київ:Здоров’я, 2003р., с.274-279.
Закриті та відкриті пошкодження шиї.
Основною причиною травми шиї є забій. Травми шиї поділяють: на закриті і відкриті, з ушкодженням і без ушкодження її органів (трахеї, бронхів, гортані і ін.).
Клінічні ознаки. Основними клінічними ознаками закритої травми шиї без ушкодження її органів є біль, припухлість і крововилив. Травма в ділянці груднино-соскоподібного м’яза може призвести до зміни положення голови (кривошия) у бік. Забої в ділянці гортані (щитоподібний хрящ) можуть викликати рефлекторні напади ядухи або навіть зупинку серцевої діяльності, що може бути причиною смерті.
Медіастинальна емфізема – ускладнення закритої травми органів шиї, що характеризується надходженням та скупченням повітря в клітковині середостіння. Причиною якої є частковий або повний розрив бронхів, трахеї, інколи стравоходу.
Клінічні ознаки. У хворих виникає утруднення дихання, ковтання, біль за грудниною, напади кашлю; вони займають вимушене положення. При огляді спостерігається потовщення шиї, обличчя, набухання шийних вен, ціаноз шкірних покривів.
Відкриті ушкодження поділяють на вогнепальні і невогнепальні. Серед останніх розрізняють рани різані, колоті, рвані, укушені.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 489 | Нарушение авторских прав
|