АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Народна медицина світу: традиції, значення для сучасної медичної науки і практики

Тисячолітні лікувальні традиції різних народів світу містять знання, що на порядки перевищують ті, якими володіє сучасна медична наука. І коли логіка власного розвитку примушує медичну науку звертатися до цього знання, їй неодмінно доводиться задуматися про принципи маніпулювання цими знаннями та власну відповідальність за те, що вона робить об’єктом свого вивчення, — здоров’я людини.

Протягом тривалого часу в нашій, заангажованій догмами марксизму-ленінізму та атеїзму країні існувала лише одна медицина — класична, традиційна. Усе інше, що не вкладалося у ці догми, вважалося шарлатанством, і навіть згадка про народну (нетрадиційну) медицину не допускалася при формуванні світогляду і професійних знань практичного лікаря.

Із плином часу усе змінилося, і медики-ортодокси усе частіше вимушені констатувати, що застосування тих або інших прабабусиних рецептів дає результати, про які традиційній медицині деколи доводиться лише мріяти. Спочатку майже підпільно, а потім усе активніше й активніше такі засоби почали вивчати і давати їм наукове пояснення. Було також відмічено, що поєднання таких методик з класичною медициною вражає своєю результативністю. Тепер уже звідусіль стали «викопувати» чудом уцілілі старовинні книги з рекомендаціями і порадами лікарів попередніх віків, з повагою ставитися до старовинних рецептів, використання яких стало особливо модним натепер. Таким чином, методи лікування, які застосовували наші предки, отримують друге народження і певний статус.

Коли виникли зародки народної медицини? Перші ознаки примітивної медичної допомоги виявлені ще у періоді первіснообщинного ладу, в історії якого виділяють епоху первісного людського стада (нижній палеоліт) і епоху первинно-родового ладу (верхній палеоліт і неоліт), — залишки пилку лікарських рослин були знайдені ще в неандертальському захороненні (мустьєрський грот Шанідар в Іраку). При цьому одночасно виникли уявлення про ворожі людині магічні (природні і надприродні) сили, таємничі істоти (демони), які і викликали хвороби, особливо тоді, коли людина не піддавалася їхньому впливу, не бажала задобрити їх тощо. Отож, поряд з примітивними матеріалістичними уявленнями про природу захворювань розвивалися і магічні, релігійні погляди на цю природу. Однак і ті, й інші формували систему, що не обмежувалася лише емпіричними прийомами і навичками лікування, але і намагалася осягнути причини розвитку хвороб.

У міру свого розвитку народна медицина накопичила значний арсенал лікарських засобів і прийомів: адаптогени і стимулятори (елеутерокок, китайський лимонник, листя коки, женьшень), серцево-судинні (горицвіт, конвалія, валеріана, глід), жарознижувальні (кора хінного дерева), в’яжучі (чорниці), обволікаючі (льон), сечогінні (хвощ польовий, собача кропива, корінь петрушки), наркотичні (мак); термінів — лихоманка та її різновиди (трясуха, вогнея, льодея, грудея, ломцея, пухнея, корчея), жовтяниця, ядуха, кила, водянка, удар, простріл, параліч; прийомів (кровопускання, голковколювання, психотерапія, кесарський розтин, дихальна гімнастика, накладання банок, пов’язки і шини, екстирпація зубів, камене- і киловисічення, пластичні операції, трепанація черепа). Ще у давньому Ірані були сформульовані актуальні й дотепер провідні лікувальні принципи: «Три знаряддя є в арсеналі лікаря — слово, рослина, ніж».

З поняттям «народна медицина» пов’язана і згадка про народну гігієну — первістка медицини профілактичної. Люди ще у первісних общинах і особливо надалі намагалися зберігати здоров’я такими, усім доступними засобами, як очищення тіла, вживання джерельної води, готування їжі на вогні, дотримання чистоти в оселях, заборона вагітним жінкам важкої праці, регулярне миття дітей.

Однак кожен народ — і великий, і малий — знаходив ще суто свої способи лікування: китайці — свої, індійці — свої, слов’яни — свої.

Зупинимося лише на найпоширеніших.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 564 | Нарушение авторских прав