АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Філіпінська народна медицина (хілерство)

Унікальна за напрямком та виконанням методика надання допомоги, переважно хірургічної, без застосування спеціальних інструментів, анестезії, асептики й антисептики.

Зрозуміло, що сучасна медична наука та й кожен лікар може по-різному ставитися до цього, однак, дотримуючись традиції, надамо інформацію і про цю методику. Насамперед відзначимо, що філіппінські хілери — набагато бідніші люди, аніж, скажімо, хірурги у США, оскільки їхні пацієнти — украй бідні люди. Більше того, багато хілерів узагалі лікують людей безоплатно та й сам час дещо змінив нашу уяву про цю методику.

Теоретичною основою методу є модель зміненого стану свідомості як результат динамічної зміни профілю функціональної асиметрії півкуль головного мозку (тим самим досягається стан свідомості, який характеризується підвищеною сенситивністю), а фактично — використання набору дихальних релаксаційних вправ, вправ на концентрацію уваги та усвідомлення образів, які формуються у підсвідомості хворої людини.

Навіть якщо лише частково довіряти інформації про позитивні результати лікування хілерством, то все одно вони є. Офіційно зафіксовані багато випадків виліковування від різноманітних хвороб (пацієнтами є навіть сучасні лікарі!) шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, сечостатевої систем, опорно-рухового апарату, астми, мігрені, варикозної, зобної хвороб.

Взаємодія народної і традиційної (наукової) медицини — питання складне. У ньому поєднуються перш за усе фінансові інтереси фармацевтичних фірм-монстрів і, можливо, навіть деякі політичні чи соціальні міркування.

Однак час історичної покути у ставленні до народної медицини, наукового вивчення її витоків, методів настав, якщо не запізно. Аргументи? No problem! Ось об’єктивна панорама стану здоров’я демократичної України сьогодення: тривала системна криза здоров’я і системи його охорони, медичного пізнання, що базується на відсутності стабільного економічного росту, динамічного соціального розвитку, і який породжує бездуховний початок руху вперед медицини і суспільства, виродження країни як генетичного плацдарму майбутнього; найбільш високі темпи скорочення чисельності працездатного населення, особливо чоловічого; смерть 82 % українців від неінфекційних хвороб і на додачу щорічна смерть 62 тисяч українців від самогубств, отруєнь, алкоголю; наявність у 50 % населення хронічних захворювань; знаходження лише 0,8 % населення у безпечній зоні індивідуального здоров’я; послаблення санітарного нагляду за канцерогенно небезпечними виробництвами, станом довкілля; ліквідація системи профілактичного виявлення хвороб. А звідси і наслідки — знецінення життя і генетичної пам’яті на тлі люмпенізації і маргіналізації українського суспільства, зникнення інтелігенції як такої, приватизація свідомості у 90-х роках минулого століття без асиміляції культур (Г.Н. Торопов и соавт., 2011).

Отже, необхідність такої взаємодії, особливо на сучасному етапі розвитку медицини, сумніву не піддається, оскільки вона відкриває перед людством широкі перспективи профілактики і лікування хвороб методами, які співвідносяться з природою, не порушують гармонії людини з її оточенням і є основою створення медицини майбутнього — інтегративної медицини. Зрозуміло, що сучасний арсенал ефективних ліків своєю появою зобов’язаний не тільки науковій, але значною мірою і народній медицині. Як зрозуміло і те, що при такій взаємодії завжди слід пам’ятати: коли справа йде про застосування засобів народної медицини, то будь-яке самолікування або лікування у знахарів, екстрасенсів при серйозних хворобах — завжди сумнівний і небезпечний експеримент, у результаті якого можна втратити дорогоцінний час, необхідний для призначення більш ефективного методу (хірургічного, комплексного медикаментозного тощо). Власне тому не слід протиставляти або повністю відкидати одні методи лікування на догоду іншим, адже народна медицина зі своїми методиками та прийомами і сучасна традиційна медицина мають багато спільного для виконання свого основного завдання — збереження здоров’я людини. І практика медицини підтверджує, що їх раціональне поєднання на певних етапах і стадіях розвитку патологічного процесу є запорукою успіху.

Однак для цього необхідно, щоб сучасний лікар був насамперед добре (і офіційно!) ознайомлений з деякими методами і прийомами народної медицини.

Без сумніву, методичні аспекти викладання нетрадиційної (народної) медицини у закладах медичного спрямування різного рівня акредитації далекі від досконалості і вимагають подальших розробок.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 530 | Нарушение авторских прав