АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Охарактеризуйте особливості взаємовідносин та соціально-психологічні феномени, які виникають між людьми в умовах хронічної психотравмуючої ситуації

Серийная травматизация или пролонгированное травматическое событие – постоянное и повторяющееся воздействие травматического стрессора.

Китаїв-Смик групує типи взаємодії між людьми, які переживають стрес, на такі:

1.Стресово-конструктивна активізація спілкування, консолідуюча групу: 1) посилення тенденцій підтримувати лідируючий концепт; 2) посилення у окремих суб'єктів схильності прийняти на себе роль лідера; 3) почуття спільності з колективом, «відчуття ліктя», взаємної симпатії.

2.Стресова гіперактивність спілкування, дезорганізуюча групу: 1) виникнення у людей схильності до конфронтації з лідером; 2) ухилення від відповідальності за спільну справу; 3) виникнення відчуження від інтересів групи, зниження значущості загальних цілей.

3.Соціально-деструктивна «вторинна» стресова пасивність спілкування. В групі, що тривало знаходиться в стресових умовах, збільшується число людей, які ухиляються від, адекватної взаємодії один з одним. Це погіршує здатність групи протистояти екстремальним чинникам.

4.Феномен «когнітивного нігільовання» - наростаюча неприязнь до партнера по ізоляції.

5.Зміна сприйняття своєї і чужої території. Дистрес скупченості проявляється як відчуття дискомфорту, дратівливість, іноді агресивність, відчуженість один від одного. Але можливе, навпаки, зростання згуртованісті у боротьбі проти стресогенних факторів — це еустресс згуртованості.

Емоц.стрес сприяє прояву механізмів безсвідомого психічного захисту: проекції, персоніфікації, дисоціювання, регресії та ін. Саме захисні психічні механізми є причиною виникнення специфічних соціально-психологічних феноменів, що отримали назву позитивного і негативного трансферів.

Позитивний трансфер проявляється у формуванні особливих емоційних відносин між залежною людиною та домінуючою над нею (наприклад, терористами і заложниками, насильником і жертвою), які полягають у парадоксальній психологічній залежності від людини, що виступає джерелом страху.

Негативний трансфер проявляється у розширенні образу «ворога». Найчастіше він відбувається у учасників бойових дій. Агресивне ставлення військових до мирних людей обумовлено їх негативною особистісною трансформацією.

Розкрийте сутність поняття «антіципаційна спроможність особистості», охарактеризуйте основні положення антіципаційної концепції неврозогенезу Менделевича. Яким чином здібність до антіципації впливає на подолання психотравми?

Антиц. спроможність (состоятельность) – способность личности с высокой вероятностью предвосхищать ход событий, прогнозировать развитие ситуаций и собственные реакции на них, действовать с временно-пространственным упреждением

Основні положення антіципаційної концепції неврозогенезу Менделевича

Механізми імовірнісного прогнозування і антиципації беруть участь в етіопатогенезі невротичних розладів. У невротиков расхождение прогнозов с реальностью носит сущностный характер, запоминание собственных предсказаний блокируется их ошибочностью (неэффективностью прогнозирования). У них не формируется адекватной антиципационной модели будущего.

Т.е. неврозогенез - результат неспособности личности предвосхищать ход событий и собственное поведение во фрустрирующих ситуациях, что обусловлено преморбидными особенностями «потенциального невротика», его антиципационной несостоятельностью.

Неврозогенез, етапи його формування:

1) когнитивный – все первичные эмоц. переживания формируются на основе неожиданних психотравм, причем фактор неожиданности отражает несовершенство механизмов антиципации. Обида, разочарование возникает вследствие несовпадения завышенного и реального отн-я к миру.

2) аффективно-мотивационный – действия диктуются эмоциональными переживаниями, воспоминаниями о психотравмирующем эпизоде и о продолжающемся психотравмирующем воздействии неразрешенного конфликта.

3) антиципационный - является определяющим в исходе невроза. формируется альтернатива: либо создается когнитивная база для использования методов психол.компенсации и человек самостоятельно справляется с аффектом, либо его антиципация не позволяют ему применять психокоррекц. действия, и невротическая реакция переходит в стойкое невротическое состояние.

4) поведенческий - определяет выработку стратегии поведения в новых условиях, когда конфликт еще неразрешенн.

Антиц-я несостоятельность ведет к дефекту прогностической деятельности, или же прогнозирования только положительного, блокирует возможность упреждать возникновение субъективно-значимых психич.травм. След-но психотравмир.событие приводит к формированию неврозопродуцирующих аффективных феноменов (обиды, разочарования), т.е. человек может не использовать потенциальных возможностей к совладанию с ситуацией психотравмы.

Охарактеризуйте внутрішню активність особистості («роботу переживання»), що спрямована на осмислення досвіду психотравми та подолання тяжких емоцій (зверніть особливу увагу на вірогідність формування невротичної симптоматики на різних етапах переживання).

Работа переживания - особая деятельность, особая работа по перестройке психологического мира, направленная на установление смыслового соответствия между сознанием и бытием, общей целью которой является повышение осмысленности жизни. В кризисных ситуациях активная работа переживания становится самостоятельной, часто «ведущей деятельностью».

За одним и тем же переживанием может скрываться как психологически понятный феномен-признак, так и психопатологический симптом. Без понимания субъективности переживания человека нельзя сделать вывод об их обоснованности и логичности.

Этапы клинических проявлений и психологический переживаний:

1) когнитивный – сразу за психотравмой (неск.дней- неск.недель) - осознание случившегося. больные могут находиться в разных эмоциональных состояниях — депрессивном, дисфорическом, апатическом, эйфорическом, но чаще - полиморфном.

А) фаза ориентации - псих-я ориентировка в настоящем: «ориентировка на местности»

Б) фаза оценки - оценочная псих.деятельность - событие ранжируется по значимости, степени влияния на всевозможные стороны жизни пациента, серьезности и принципиальности возникших изменений в связи с психотравмой. Доминирует депрессивная симптоматика, разочарование, растерянность и обида. Последний феномен оказывается базовым для дальнейшего формирования аффективных невротических симптомов и синдромов.

2) аффективпо-мотивационный (неск.месяцев) – аффективно насыщенная патология действия, диктуется эмоц.переживаниями, воспоминаниями о психотравм. эпизоде и о продолжающемся психотравм. воздействии неразрешенного конфликта. Появляется комплекс соматизированных и соматоформных расстройств: вегетативных кризов, нарушений дыхания, пищеварения и пр.

3) антиципационный этап явл. определяющим в исходе невроза. В процессе антиципационной деятельности формируется альтернатива: либо создается когнит. база для использования методов псих.компенсации и человек самостоятельно справляется с аффектом, либо его антиципация не дает ему применять психокоррекц.действия, и невротич.реакция переходит в стойкое невротич.состояние.

4) поведенческий - определяет выработку стратегии поведения в новых условиях, когда конфликт еще неразрешен. Это типичные невротические реакции и защитные механизмы действий, а также и специфические способи использования методов психол. компенсации.

Василюк выделяет такие этапы переживания психологической травмы:

1. Шоковый этап (нарушение витальных функций, острые вегетативные реакции)

2. Этап стабилизации: благоприятно – начинается возвращение к нормальному состоянию; неблагоприятно – фобии, флешбеки, острая тревога, депрессия, нарушения поведения и общения.

3. Этап восстановления: постепенное преодоление острой симптоматики, но сохраняется эмоц.неустойчивость и нарушения соц.функционирования.

4. Этап личностной и социальной интеграции: восстановление личностной целостности и соц.функционирования.

При отсутствии психологической помощи возможно длительное «застревание» на одном из ранних этапов без движения к последующим. Нередко наблюдается также возврат к одному из уже пройденных этапов.

Розкрийте сутність понять, за допомогою яких описуються поведінкові стратегії людей в посттравматичний період: «стратегія лімітованої поведінки», «дефіцитарна стратегія», «атітюдна стратегія» та інші. Проаналізуйте, як використання тієї чи іншої стратегії впливає на психосоціальне функціонування людини та її подальший розвиток.

На поведенческом (4м) этапе формирования неврозов, когда конфликт еще неразрешенный, происходит выработка стратегий поведения в новых условиях. Наряду с психопатологич.. феноменами проявлены и психосоматич. заболевания. Стратегии поведения бывают как типичные так и специфические поведенческие. Выделяют три типа поведенческой стратегии:

Лимитированная проявляется в невозможности использовать методы психол.компенсации. Стойкость, неизменность, ригидность и дезадаптивность поведения. Повышенная сенситивность, ранимость, эмоц.негибкость, трудности адаптации к новой обстановке. Постепенно формируется антиципационная несостоятельность и предписывается ригидный стереотип мышления и деят-ти.

Дефицитарная - неумение использовать в период конфликта и невротич. синдромообразования методов психол.компенсации. Степень осознания ситуации выше, чем при лимитированной, степень податливости при влиянии (врача, родственников) выше. «Психотерапевтический дрейф» в сторону реалистичной оценки ситуации и способов выхода из нее. При терапии постепенно преодолевают невротическую симптоматику и восстанавливают прежний адекватный психол. стиль поведения.

Аттитюдная – больной не хочет предпринимать никаких действий и усилий для нормализации своего состояния. Идет уклонение от использования психокоррекционных мероприятий и нормализации собственного психического статуса.

Итак, лимитированная стратегия обозначает невозможность, дефицитарная — неумение, а аттитюдная - нежелание больными в период неразрешенного конфликта предпринимать любые действия, ведущие к исчезновению симптоматики.

Опішить феноменологію посттравматичного періоду та складнощі формування нової ідентичності на цьому етапі життя. Охарактеризуйте характерні для даного періоду прояви смислопошукової та смислоутворюючої активності людини.

Психічна травма - життєва подія, що зачіпає значимі сторони існування людини і призводить до глибоких психологічних переживань. Травма блокує розвиток особистості. В результаті – йдуть зміни та порушення на всіх рівнях функціонування:-

- На рівні психофізіологічному - нічні кошмари, флешбек-ефект, вторгнення нав’язливих переживань, збудженя нервової с-ми, підвищення фізіологічної реактивності на стимули, пов’язані з травмою. Тобто утворюються стійкі патологічні асоціативні структури.

- На рівні соціоадаптивної регуляції – почуття ізольованості, відірваності, відчудження, емоційної анестезії, втрати соціальних інтересів, появи страхів

- На рівні смислової регуляції – найбільші зміни – втрата цілісності, смислу життя.

Йде поява смислового конфлікту – тобто, суперечність між до травматичним життям, досвідом травми та пост травми. А результат - процесс смислового відчуження.

Процес травматичної трансформації може привести до психічної деформації. Йде процес кризису ідентичності, її подавленість, трансформація ідентичності. Невідповідність між ідентичністю і дійсністю стимулює просес відмови від своєї ідентичності та пошуку нової ідентичності, більш адекватної до досвіду психотравми. Але це – складний, тривалий та неоднозначний процес. Йдеться про потрясіння основ особи - проблему екзистенції.

Смислоутворююча активність людини - визначення і породження систем особових сенсів, опосередкованих досвідом психотравми. В процесах психотрансформації найголовнішою є зміна життєвих смислів – смислоперетворення, позитивне оцінювання. При неспроможності до смислоперетворення розвиток гальмується.

Групи проблем функціонування і розвитку людини – носія досвіду психічної травми:

1) деструктуризація, а потім – негативна реструктуризація системи відносин людини зі світом, оточенням; наростання обмежень функціонування Его-системи;

2) афективні, когнітивні, особистісні, поведінкові розлади;

3) психосоматичні розлади.

Подолання травми відбувається в результаті активізації „долаючого” переживання –особливої форми внутрішньої активності, спрямованої на відновлення душевної рівноваги, втраченого сенсу існування, на виробництво доцільності.

Тобто, травма призводить до того, що спотворюється картина світу. Людині, що пережила психотравму, треба формувати нові життєві позиції на основі глибокої перебудови семантичної і ціннісно-смислової систем. Отже, стратегія подолання психотравмуючих наслідків починається з оволодіння основними позитивними навичками діяльності переживання, через самопізнання, смислотворчість, самоудосконалення - до самовизначення та самоствердження.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 747 | Нарушение авторских прав