 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Природні сполуки· Такролімус (Tacrolimus) * Фармакотерапевтична група: L04AA05 - селективні імуносупресивні засоби. Основна фармакотерапевтична дія: імуносупресорна. Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: на молекулярному рівні ефекти препарату зумовлюються зв’язуванням з цитозольним білком (FKBP12), який відповідає за внутрішньоклітинну акумуляцію препарату; комплекс FKBP12-такролімус специфічно та конкурентно зв’язується з кальциневрином та інгібує його, що запобігає транскрипції дискретної групи лімфокінних генів; високоактивний імуносупресивний препарат, що пригнічує формування цитотоксичних лімфоцитів, які в основному відповідають за відторгнення трансплантата, знижують активацію Т-клітин, залежну від Т-хелперів проліферацію В-клітин, а також формування лімфокінів, експресію рецептора інтерлейкіну-2; характер поведінки препарату після в/в введення – двофазовий; у системному кровотоці значною мірою зв’язується з еритроцитами; співвідношення розподілу в нерозведеній крові/плазмових концентрацій становить близько 20:1; значною мірою зв’язується (> 98,8%) з білками, в основному із сироватковими альбуміном та a-1-кислим глікопротеїном; широко розподіляється в організмі; рівноважний об’єм розподілу на основі плазмових концентрацій становить приблизно 1 300 л; відповідний показник на основі нерозведеної крові в середньому становить 47,6 л; має низький рівень кліренсу; середнє значення загального кліренсу становить 2,25 л/год; T1/2 - 43 год; у дорослих пацієнтів та дітей з трансплантатом печінки T1/2 - 11,7 год та 12,4 год, відповідно, порівняно з 15,6 год у дорослих пацієнтів з трансплантатом нирок; значною мірою метаболізується печінковим мікросомальним цитохромом Р4503А4 ізоензимом (CYP3A4); більшість препарату виводилось з фекаліями; приблизно 2% виводиться з сечею; практично повністю метаболізується до елімінації; основним шляхом елімінації є жовч; капс. абсорбується зі ШКТ; основним місцем абсорбції є верхній відділ ШКТ; максимал концентрації (Сmах) досягають піку приблизно через 1–3 год; після перорального застосування (0,30 мг/кг/добу) препарату пацієнтами з трансплантатом печінки у більшості хворих рівноважні концентрації досягались протягом 3 днів; у пацієнтів з трансплантатом печінки в стабільному стані біодоступність знижувалась при пероральному застосуванні препарату після вживання їжі з помірним вмістом жирів. Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування відторгнення алотрансплантата печінки, нирок та серця, у тому числі резистентне до стандартних режимів імуносупресивної терапії Спосіб застосування та дози ЛЗ: капс. застосовують перорально; рекомендується розподілити добову пероральну дозу препарату на 2 прийоми; трансплантація печінки: первинна імуносупресія – дорослим пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,10–0,20 мг/кг/добу (застосування препарату слід починати приблизно через 12 год після завершення операції); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дозування 0,01–0,05 мг/кг/добу в/в протягом 24 год; первинна імуносупресія у дітей - початкова доза для перорального застосування 0,30 мг/кг/добу; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дозування 0,05 мг/кг/добу в/в протягом 24 год; підтримуюча терапія у дорослих та дітей – дозування, як правило, знижується або відміняються препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості монотерапії; покращання стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає потреба в корекції дози препарату; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз такролімусу, разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація нирки: первинна імуносупресія у дорослих - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,20-0,30 мг/кг/добу (терапію препаратом слід починати протягом 24 год після завершення операції); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,05–0,1 мг/кг/добу в/в протягом 24 год; первинна імуносупресія у дітей - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,30 мг/кг/добу; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,075–0,1 мг/кг/добу протягом 24 год; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються, в деяких випадках, можливо, відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості базового компонента подвійної терапії; лікування реакції відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз препарату, разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; при переведенні пацієнтів на терапію такролімусом рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація серця: первинна імуносупресія – у дорослих препарат може застосовуватись разом з індукцією а/т або без призначення а/т у клінічно стабільних хворих; після індукції а/т пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,075 мг/кг/добу (застосування препарату слід починати протягом 5 діб після завершення операції, як тільки стабілізується клінічний стан хворого); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, розпочинаючи з дози 0,01–0,02 мг/кг/добу протягом 24 год; існує альтернативний підхід, при якому пероральний прийом такролімусу починається протягом 12 год після трансплантації (для пацієнтів без ознак порушень функції внутрішніх органів) - в цьому випадку такролімус в початковій дозі 2-4 мг/добу комбінується з мікофенолату мофетилом та ГК або сиролімусом та ГК; первинна імуносупресія у дітей - після трансплантації серця у дітей первинна імуносупресія такролімусом може проводитись як разом з індукцією а/т, так і самостійно; у випадках, коли індукція а/т не проводиться, препарат вводиться в/в інфузійно протягом 24 год до досягнення концентрації в нерозведеній крові 15-25 нг/мл; при першій же клінічній можливості необхідно перевести пацієнта на пероральний прийом препарату в початковій дозі 0,30 мг/кг/добу (призначається через 8-12 год після закінчення в/в ін фузії); після індукції а/т пероральну терапію такролімусом необхідно починати з дозування 0,10-0,30 мг/кг/добу; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; при переведенні дорослих пацієнтів на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,15 мг/кг/добу слід розподілити на два прийому; при переведенні дітей на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,2-0,3 мг/кг/добу слід розподілити на два прийоми); після трансплантації легені такролімус застосовується в початковій дозі 0,10-0,15 мг/кг/добу, алотрансплантації підшлункової залози – в початковій дозі 0,2 мг/кг/добу, після алотрансплантації кишки початкова доза становить 0,3 мг/кг/добу; загальний об’єм інфузії за 24 год повинен коливатися в межах 20–500 мл. Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система – АГ, гіпотензія, тахікардія, серцеві аритмії та порушення провідності, тромбоемболічні та ішемічні прояви, стенокардія, відхилення в параметрах ЕКГ, ІМ, серцева недостатність, шок, гіпертрофія міокарда, зупинка серця; ШКТ та печінка - діарея, нудота та/або блювання, диспепсія, відхилення в рівнях ферментів печінки, біль у животі, запор, зміна ваги та апетиту, запалення та виразки в ШКТ, жовтяниця, захворювання жовчних шляхів та жовчного міхура, асцит, кишкова непрохідність (ілеус), ураження тканини печінки, панкреатит, печінкова недостатність; кров та лімфатична система - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, геморагія, лейкоцитоз, порушення коагуляції, недостатність гематопоетичної системи, у тому числі панцитопенія, тромботична мікроангіопатія; нирки - порушення функції нирок (наприклад, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові), ураження тканини нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; метаболізм та електроліти - гіперглікемія, гіперкаліємія, цукровий діабет; гіпомагніємія, гіперліпідемія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіперурикемія, гіпокальціємія, ацидоз, гіпонатріємія, гіповолемія, інші порушення електролітного балансу, дегідратація, гіпопротеїнурія, гіперфосфатемія, підвищення рівня амілази, гіпоглікемія; м’язово-скелетна система, судоми, міастенія, захворювання суглобів; нервова система - тремор, головний біль, безсоння, порушення чутливості (наприклад, парестезія), порушення зору, сплутаність свідомості, депресія, запаморочення, збудження, нейропатія, судоми, дискоординація, психоз, тривожність, нервозність, порушення сну, порушення свідомості, емоційна лабільність, галюцинації, отологічні порушення, порушення мислення, енцефалопатія, підвищення м'язового тонусу, захворювання очей, амнезія, катаракта, порушення мови, параліч, кома, глухота, сліпота; система дихання - порушення респіраторної функції (наприклад, задишка), плевральний випіт, ателектазія, астма; шкіра - свербіж, алопеція, висипи, пітливість, акне, фото чутливість, гірсутизм, синдром Лайелла, синдром Стівенса-Джонсона; змішані прояви - локалізований біль, жар, периферичний набряк, астенія, порушення сечовипускання, набряк та інші порушення з боку геніталій у жінок, підвищений ризик розвитку злоякісних пухли; АР; підвищений ризик розвитку інфекційних захворювань (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних) підвищується; погіршення перебігу раніше діагностованих інфекційних захворювань. Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до такролімусу або інших макролітів, олії рицинової, гідрогенізованої поліоксиетиленом 60 (НСО-60), або структурно зв'язаних компонентів. Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для в/в введення, 5 мг/мл по 1 мл в ампулах, капс. по 0,5 мг, по 1 мг, по 5 мг. Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; після розведення концентрат для в/в ін’єкцій зберігати при t° 2°С - 8°С, використовувати протягом 24 год; термін придатності капс. – 3 роки, концентрату для приготування р-ну для в/в введення – 2 роки. Торгова назва: ІІ. Програф, "Astellas Ireland Co.Ltd"; "Fujisawa Ireland Ltd" для "Astellas Pharma GmbH", Ірландія/Німеччина · Циклоспорин (Ciclosporin) * Фармакотерапевтична група. L04AA01 - селективні імуносупресивні засоби. Основна фармакотерапевтична дія. імуносупресивна. Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: блокує швидку активацію Т-лімфоцитів та інгібує синтез цитокінів (особливо інтерлейкіну-2), активацію генів на рівні транскрипції; в організмі людини зв’язується з внутрішньоклітинним білком циклофіліном та створює комплекс, який, в свою чергу, зв’язується із внутрішньоклітинною фосфатазою – кальцінейрином та пригнічує її активність; внаслідок цього порушується активація цитоплазматичної субодиниці ядерного фактора активованих Т-лімфоцитів (ЯФАТ); неактивована клітинна складова ЯФАТ не може проникнути у ядро, наслідком чого є блокування дозрівання ЯФАТ і транскрипції гена інтерлейкіну-2; справляє значний імунодепресивний ефект на лімфоцити, пригнічує реакції, опосередковані цими клітинами, серед них імунітет відносно алотрансплантату, гіперчутливість сповільненого типу, реакцію “трансплантат- проти господаря”; ця дія на лімфоцити специфічна та оборотна; арепарат не має негативного впливу на кровотворення і на функцію фагоцитів; при лікуванні циклоспорином хворі менш схильні до інфекцій, ніж ті, які одержували інші імуносупресивні препарати; сприяє тривалій життєздатності трансплантованої тканини; після застосування препарату внутрішньо Смакс досягається через 1-4 год; біодоступність дорівнює 30%; розподіляється більшою мірою поза кров’яним руслом: у крові 33 - 47% препарату знаходяться у плазмі, 4 - 9% - у лімфоцитах, 5 - 12% - у гранулоцитах і 41 - 58% - в еритроцитах; зв’язування з білками плазми (переважно ліпопротеїнами) досягає приблизно 90%; метаболізується у печінці, а також позапечінковими ферментними системами за участю реакцій мікросомального окислення та реакцій кон’югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами; виведення препарату з організму відбувається, головним чином, з жовчю; потрапляє у грудне молоко. Показання для застосування ЛЗ: трансплантація солідних органів (запобігання відторгненню алотрансплантатів нирки, печінки, серця, легені, підшлункової залози, а також комбінованого серцево-легеневого трансплантата, лікування відторгнення трансплантата у хворих, які раніше отримували інші імунодепресанти); трансплантація кісткового мозку (запобігання відторгненню трансплантата після пересадки кісткового мозку, запобігання і лікування хвороби “трансплантат проти хазяїна"); ендогенний увеїт (активний середній або задній увеїт неінфекційної етіології, що загрожує зору, у випадках, коли традиційне лікування було неефективним або у випадках розвитку тяжких побічних ефектів, увеїт Бехчета з повторними нападами запалення із залученням сітківки); нефротичний с-м (стероїдозалежний і стероїдорезистентний нефротичний с-м у дорослих і дітей, зумовлений патологією клубочків, такою як нефропатія мінімальних змін, осередковий і сегментарний гломерулосклероз, мембранозний гломерулонефрит, для індукції і підтримання ремісії, також для підтримання ремісії, спричиненої ГК, що уможливлює їх відміну); РА (тяжкі форми активного РА). Спосіб застосування та дози ЛЗ: добову дозу завжди слід ділити на 2 разові дози; слід проводити загальноприйнятий контроль концентрації циклоспорину у крові, для чого може бути застосований радіоімунологічний метод; при трансплантації солідних органів лікування повинно розпочинатися за 12 год до операції у дозі від 10 до 15 мг/кг, розділеній на два прийоми, протягом 1 - 2 тижнів після операції препарат застосовують щоденно у такій самій дозі до досягнення підтримуючої дози 2-6 мг/кг; препарат може застосовуватись у комбінації з ГК, а також у складі комбінованої трикомпонентної (циклоспорин + ГК + азатіоприн) або чотирьохкомпонентної (циклоспорин + ГК + азатіоприн + препарати моно- або поліклональних а/т) терапії; трансплантація кісткового мозку - початкову дозу слід вводити в день, що передує пересадці; у більшості випадків перевагу віддають в/в введенню; рекомендована доза становить 3-5 мг/кг на добу; інфузійне введення у такій самій дозі продовжують протягом 2 тижнів після пересадки, потім переходять на пероральну підтримуючу терапію циклоспорин у добовій дозі близько 12,5 мг/кг; підтримуючу терапію проводять не менше 3 місяців (краще 6 місяців), після чого дозу поступово знижують до нуля протягом 1 року; якщо препарат призначається і для початкового етапу терапії, то рекомендована добова доза становить 12,5-5 мг/кг, починаючи з дня, що передує пересадці; ендогенний увеїт - для індукції ремісії препарат призначають у початковій добовій дозі 5 мг/кг перорально до зникнення ознак активного запалення і поліпшення гостроти зору; у випадках, які піддаються лікуванню, доза може бути збільшена до 7 мг/кг на добу на нетривалий період; якщо не вдається контролювати ситуацію за допомогою одного циклоспорину, то для досягнення початкової ремісії або для купірування нападу запалення можна приєднати системні ГК у добовій дозі 0,2-0,6 мг/кг преднізолону (або іншого ГКС в еквівалентній дозі); у ході підтримуючої терапії дозу слід повільно знижувати до досягнення найменшої ефективної дози, яка в період ремісії захворювання не повинна перевищувати 5 мг/кг на добу; нефротичний с- м -для індукції ремісії рекомендована добова доза становить 5 мг/кг для дорослих і 6 мг/кг - для дітей за умови нормальної функції нирок, не враховуючи протеїнурію; для хворих з порушенням функції нирок початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг на добу; якщо при застосуванні одного циклоспорину не вдається досягнути задовільного ефекту, особливо у стероїдорезистентних хворих, то рекомендується його комбінування з низькими дозами пероральних ГК; якщо після 3 місяців лікування не вдалось досягнути поліпшення, препарат слід відмінити; дози повинні добиратися індивідуально, з урахуванням показників ефективності (протеїнурія) і безпеки (креатинін сироватки), але не слід перевищувати дозу 5 мг/кг на добу для дорослих і 6 мг/кг на добу - для дітей; РА - протягом перших 6 тижнів лікування рекомендована доза становить 3 мг/кг на добу в два прийоми; у випадку недостатнього ефекту добова доза може бути поступово збільшена, якщо дозволяє переносимість, але вона не повинна перевищувати 5 мг/кг; для досягнення повної ефективності може знадобитися до 12 тижнів терапії циклоспорин; препарат можна призначати у поєднанні з низькими дозами ГК і/або НПЗЗ, можна також поєднувати з тижневим курсом метотрексату у низьких дозах у хворих з незадовільною відповіддю на монотерапію метотрексатом; початкова доза циклоспорину дорівнює 2,5 мг/кг на добу, при цьому дозу можна підвищувати до рівня, який лімітується переносимістю. Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - відчуття тяжкості у шлунку, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки; серцево-судинна система - відчуття жару у кінцівках, АГ; ЦНС - головний біль; сечовидільна система - зниження функції нирок; система кровотворення – анемія; АР - шкірне висипання; водно-електролітний баланс - зміни електролітного складу; інші - гіпертрихоз, набряк ясен; можлива поява болю у суглобах внаслідок підвищення концентрації сечової кислоти. Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; порушення функції нирок, печінки; неконтрольована АГ; інфекційні захворювання у г. фазі (особливо викликані вірусом Varicella zoster) у зв’язку із ризиком генералізації інфекції; злоякісні новоутворення; дитячий вік до 3 років. Форми випуску ЛЗ: капс. желатинові м'які по 10 мг, по 25 мг, по 50 мг, по 100 мг; р-н для перорального застосування, олійний 100 мг/мл по 50 мл у фл. Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С – 25°С; термін придатності- 2 роки. Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 687 | Нарушение авторских прав |